Часом стикаюсь з критикою з боку колег-юристів щодо проявів «емоційного інтелекту» в нашій професії і причину їх скептицизму розумію. «Емоційний інтелект» за останні кілька років став одним з найпопулярніших трендів у нашій країні, який деякі експерти продають, як єдину пігулку для прискорення кар’єрного росту, намагаються пояснити успіхи чи невдачі людини в професії виключно рівнем EI та зменшують поняття ЕІ до вузької дефініції «управління чужими емоціями».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Незважаючи на очевидну «комерційність» ЕІ, навички і здібності розпізнавати емоції, розуміти наміри, мотивацію і бажання інших людей і свої власні, безумовно, необхідні як у професії юриста, так і в щоденному житті. Я не намагаюсь применшити роль ґрунтовних і професійних знань у сфері права, але ми працюємо, в першу чергу, з людьми , нашими внутрішніми клієнтами, а вже у другу - з кодексами, регламентами і документами. А в роботі з людьми не обійтися без емоційного інтелекту та емоційної грамотності.
Іншими словами, ми можемо знати статтю кодексу напам'ять, але нам її треба комунікувати внутрішнім клієнтам, і більше того, переконувати чи мотивувати їх дотримуватися цієї норми, змінювати процеси чи приймати важливі рішення. А для цього варто розуміти, які чинники (емоції) впливають на рішення клієнта, як активувати його рішення, які доводи навести і як зробити так, щоб він прийняв необхідне рішення.
Емоційна грамотність допомагає відповісти на ці питання через комунікацію (діалог), самоконтроль та довіру. Саме в такому порядку. Спочатку виникає комунікація, потім включається самоконтроль, і в результаті будується довіра між вами і внутрішнім клієнтом. А отже, комунікація є первинною. Без неї неможливо побудувати довіру, яка полегшує міжособистісну комунікацію і дозволяє ефективно та швидко взаємодіяти з іншими людьми.
Фактично емоційна грамотність - це навичка раціональної поведінки в ситуаціях, що супроводжуються сильними емоціями, в які ми потрапляємо через постійні зміни. І відверто кажучи, ми будемо слабкими юристами, якщо не зможемо конструктивно транслювати свої емоції, ефективно слухати інших та аналізувати вир емоцій таким чином, щоб поліпшити якість комунікації.
Звісно, складно не помітити, що під впливом COVID-19 та примусової соціальної ізоляції комунікація зазнає величезної трансформації. Перебуваючи вже більш ніж півроку в «дистанційному режимі», мушу визнати, що технічні засоби, Skype, Zoom дають можливість підтримувати комунікацію тільки на мінімально необхідному рівні для вирішення робочих питань та підтримки загальної ефективності як тимчасове рішення, але будувати в такому режимі довіру, довгострокові міжособистісні відносини з внутрішнім клієнтом досить важко.
Читайте також: «Ukrainian Women in Law 2020».
«Дистанційність» значно зменшує швидкість адаптації нових співробітників, впливає на якість тренінгів і засвоєння знань, забирає більше часу на вирішення спільних робочих завдань, позбавляє нас small talk, хоч як би ми їх не намагалися переміщували в месенджери. Бо якими б досконалими не були сучасні технології, вони не дозволяють потиснути один одному руки, підставити плече та обмінятися енергією «живих» зустрічей, що, звісно, впливає на Комунікацію і тим самим позбавляє ЕІ ключового інструменту. Але я вірю, що і з цим викликом ми впораємося і навчимося розвивати ЕІ та емоційну грамотність на відстані.