Для того, щоб коректно відповісти на питання щодо якості запропонованих змін у сфері спорту спочатку кілька слів про сутність такого явища як реформа. Бо ж реформою можуть вважатися інституційні зміни. Тобто такі, що вказують на глибокі якісні та догматичні перетворення певного стану речей, що існує наразі, та перестане існувати у майбутньому під впливом відповідної реформи. Це може бути також зміна парадигми, або ж системна зміна філософії взаємовідносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо ж звернутися до енциклопедичного тлумачення, реформою є перетворення, зміна стану суспільства або якоїсь його сфери діяльності. При цьому новий стан вводиться законодавчим шляхом.
З урахуванням цього спробуємо проаналізувати, а які ж питання вирішує «дорожня карта», чи призводить ця «реформа» до якісної зміни стану речей у суспільстві, чи навіть відповідає вона вимозі щодо законодавчого способу перетворень (звісно, у розумінні цілісності та системності змін)?
На жаль, представлена І.Ждановим «дорожня карта» не містить жодного елементу, який би вказував на інституційні зміні в сфері спорту. А за своїми властивостями не може вважатися ані дорожньою картою, ані реформою.
На жаль, тому, що саме на ці зміни чекає спортивна громадськість.
Бо не є секретом, що проблемні питання, що постають у розвитку спорту, зосереджені саме навколо системного, а не фрагментарного (яке вбачається міністру) втручання держави у діяльність суб’єктів спорту. Наразі таке втручання вже підмінює головний зміст взаємовідносин держави та спорту – державну допомогу спортові. Натомість маємо державне управління спортом в особі Міністерства. Цей шкідливий зміст закріплений у ст. 5 чинного Закону України «Про фізичну культуру і спорт». Цьому змістові протистоїть необхідність не на словах, а на ділі відбудувати автономію спорту. То ж, ухвалюючи рішення про реформування, цілком логічним було б переглянути парадигмальне бачення організації спорту в Україні, привевши її до визнаних стандартів та здорового глузду. Натомість маємо лозунг міністра І. Жданова про те, що він запровадить автономію, але за відсутності пропозицій про такі зміни на законодавчому рівні. Висновок невтішний – це або обман, або нерозуміння того, що він пропонує. Але в жодному випадку не реформа. Саме поняття «автономії спорту», вперше запропоноване 16 жовтня 2014 року на Конгресі за реформу галузі фізичної культури і спорту. Це поняття, яке донедавна вважалося неприйнятною та незрозумілою новацією (якщо не образою) серед тих, хто наразі вважає себе реформаторами від міністерства, наразі використовується міністром з легкістю жонглера. Жонглера, який, на жаль, не вміє жонглювати.
Сама новація разом із цінностями цілісної Концепції реформування була запропонована на цьому Конгресі у редакції представленого нового Закону України «Про фізичне виховання та спорт»: «В Україні спорт визнається діяльністю, яка за своїм змістом і формою є автономною (автономія спорту), здійснюється за правилами видів спорту, проведення змагань, дисциплінарної відповідальності в сфері змагальної діяльності, функціонування спортивної інфраструктури, які встановлюються безпосередньо суб’єктами сфери фізичного виховання та спорту».
Представлена ж так звана «дорожня карта» частково, без розкриття змісту, копіює тези цілісної Концепції реформування сфери спорту в Україні, схвалені спортивною громадськістю в якості основи для реформ 16 жовтня 2014 року на Конгресі. Тому в "дорожній карті Жданова" з'явилися ухвалені громадськістю раніше орієнтири: автономія спорту, зміцнення федерацій, перезавантаження системи боротьби з допінгом. Частково результат досягнутий - міністр, нехай знехотя, запізніло і з застереженнями, але підписався під принципами, які він вимушений розділити. Але це знову ж не реформа, бо не вистачає системності змін та ці фрагментарні зміни нівелюються іншими шкідливими елементами системи, заточеної під соціалістичну економіку планування. Такий підхід спотворює сам зміст поняття реформа.
Щодо так би мовити запропонованого змісту та етапності. З «дорожньої карти» цілком незрозуміло, у які терміни буде відбуватися реформування, якою є послідовність.
Разом з тим, «дорожня карта», представлена профільним міністерством, вказуює на те, що Жданов збирається провести складення обовязків, а не реформу. По-перше, пропонується спочатку "розвантажити міністерство". Що, по суті - безвідповідальний крок. Оскільки за відсутності того, кому можна передати повноваження, - це шлях назустріч проблемам і хаосу.
Натомість, спочатку потрібно було б реально зміцнити федерації, потім перейти до поетапної передачі їм повноважень і фінансування. Але виключно на основі рейтингу, при цьому забезпечивши їхню підтримку та аутсорсинг у питаннях фінансового менеджменту. Фінансування спортивних федерацій на основі прозорого та публічного рейтингу - це невід'ємний елемент передачі повноважень. На це питання в «дорожній карті» немає обдуманих відповідей і пропозицій. Навпаки - наступний крок, який пропонує Жданов: передача прямого фінансування незміцнілим федераціям в рамках «пілотного» проекту, вказує лише на бажання зняти з себе відповідальність, а зовсім не на бажання реформувати. Крім того, в «дорожній карті» реформ в редакції профільного міністерства немає розуміння суті такого явища як спортивні клуби. Але ж без розширення кількісної бази спортивних клубів не можливий якісний ріст спорту.
Особливо звертаю увагу на те, що єдиним зрозумілим терміном, зазначеним у «дорожній карті» є термін проведення експерименту, пов'язаного з фінансуванням. Це можна розцінювати як прямий шлях до зловживань. Такий крок свідчить про те, що Міністерство розробило не справжній план реформ, а псевдодокумент, декларацію, невиконання якої може бути згодом виправдано будь-якою кон'юнктурою. Складається враження, що «дорожня карта» реформ Міністерства молоді та спорту, опублікована напередодні 100 днів діяльності, розроблена з однією лише метою - виправдати доцільність перебування Ігоря Жданова на посаді міністра.
Нагадаємо, за результатами аудиту Міністерства та сесій стратегічного планування, аналізу законодавства було прийнято рішення про позбавлення Мінмолодьспорту низки непритаманних йому функцій. Про це стало відомо під час зустрічі Міністра молоді та спорту Ігоря Жданова з Ярославом Юрчишиним, експертом з питань адвокації Реанімаційного пакету реформ, членом правління «Transparency International Ukraine».
Зокрема пропонується відмовитися від таких функцій Мінмолодьспорту:
– затвердження правил спортивних змагань. Сьогодні їх затверджує Міністерство, дублюючи тим самим функції міжнародних і національних федерацій;
– будівництва безпосередньо силами Міністерства стадіонів та інших спортивних споруд;
– організації проведення спортивної лотереї;
– контролю за якістю надання спортивних послуг.
Також пан Жданов анонсував підготовку законопроекту про зміни до Закону України «Про фізичну культуру та спорт», який, за його словами, невдовзі буде поданий« на розгляд Кабінету Міністрів України.