Командувач Військово-морських сил України Олексій Неїжпапа часто повторює вислів: «Море – не паркан або перешкода, море – широка дорога». За образним порівнянням прихований важливий міжнародно-правовий принцип свободи відкритого моря, складовими якого є свобода судноплавства та свобода польотів над відкритим морем.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Про «море як широку дорогу» контрадмірал Неїжпапа говорив на церемонії закриття «Сі Бриз-2021» 10.07.2021 р. в Одесі. «Сі Бриз» – це вкрай важливі навчання для забезпечення військово-політичної стабільності в Азово-Чорноморському регіоні, який є кризовим через прагнення Російської Федерації тут домінувати. З 1997 р. співорганізаторами навчань серії «Сі Бриз» виступають Україна та Сполучені Штати Америки, однак останніми роками стрімко зросла кількість держав, які беруть участь у «Сі Бриз» не тільки своїми кораблями, катерами, військовими підрозділами, але залучають своїх офіцерів-спостерігачів.
Цьогоріч у навчаннях дебютувала Японія. За роботою Морського командування (органу управління, створеного відповідно до стандартів НАТО – ред.) спостерігав представник Командування Морських сил Самооборони капітан першого рангу Такуо Кобаяші.
Загалом, в Японії немає збройних сил після капітуляції у Другій світовій війні. У ст. 9 Конституції Японії 1947 р. зазначено: «Щиро прагнучи міжнародного миру, заснованого на справедливості та порядку, японський народ назавжди відмовляється від війни як суверенного права нації, а також від загрози або застосування збройної сили як засобу вирішення міжнародних суперечок».
Також у цій статті Основного закону зазначено, що в Японії «надалі ніколи не створюватимуться сухопутні, морські та військово-повітряні сили», міститься заборона наступальної війни тощо. Про заборону захисту від зовнішнього ворога не йдеться, тому на підґрунті створених у 1952 р. в Японії Національних сил безпеки двома роками пізніше були створені Сили самооборони з військовими функціями замість поліцейських.
Після підписання у 1960 р. Договору про взаємодію та безпеку між Японією і США Сили Самооборони зобов'язані були брати спільну участь у низці операцій американської армії, зокрема в захисті Окінави. Сили самооборони Японії складаються з Сухопутних, Повітряних та Морських сил. Останні (Japan Maritime Self-Defense Force – JMSDF) – доволі потужні, мають у своєму складі есмінці-вертольотоносці, ракетні катери, морські тральники, судна забезпечення, морську авіацію.
У 2018 р.– вперше з часів Другої світової війни – через побоювання Токіо стосовно вразливості островів у Південно-Китайському морі був створений підрозділ морської піхоти швидкого реагування Amphibious Rapid Deployment Brigade (ARDB). Щоправда, цей підрозділ належить не до Морських сил Самооборони Японії, а до Сухопутних.
Серед морів, розташованих у безпосередній близькості до Японії, в Південно-Китайському зосереджується найбільша кількість суперечок та конфліктів щодо юрисдикції над морськими просторами, загроз свободи судноплавства тощо. Що спільного в цьому розрізі між Південно-Китайським та Чорним морями?
Про це «Юридична Газета» запитала у віцепрезидента Української асоціації міжнародного права, провідного наукового співробітника Інституту інформації, безпеки та права Національної академії правових наук України Тимура Короткого. Далі наводимо його коментар.
Південно-Китайське море є напівзамкнутим морем, що входить до басейну Тихого океану. Його географічною особливістю є наявність значної кількості мілин, атолів, рифів, скель, невеликих островів, що утворюють архіпелаг. На них, а також на прилеглі до архіпелагу води пред'являють претензії різні держави регіону.
Контроль над Парасельськими островами та архіпелагом Спратлі забезпечує контроль над судноплавством у Південно-Китайському морі загалом. Через Південно-Китайське море проходять морські шляхи між Азією та Америкою, Азією, Близьким Сходом та Європою (близько третини світових перевезень, майже 10% світового рибальського улову). Всі ці обставини роблять Південно-Китайське море своєрідним «гордієвим морським вузлом» не тільки регіональної, але й глобальної безпеки, в тому числі для Японії та Сполучених Штатів Америки.
У свободі судноплавства в Південно-Китайському морі вкрай зацікавлені такі країни як Японія, Південна Корея і Тайвань, які імпортують енергоносії з Близького Сходу.
Подібна насиченість територіальними суперечками щодо делімітації виключних економічних зон і континентального шельфу, з претензіями серйозних та амбітних гравців (у тому числі Китаю) роблять ситуацію навколо Південно-Китайського моря однією з найбільш напружених у світі. Ця ситуація створює загрозу свободі судноплавства. Зокрема, Китай висуває претензії майже на всі острови Південно-Китайського моря та 80% його акваторії. Значною загрозою є мілітаризація регіону та створення на островах численних військових баз.
До міждержавних суперечок у Південно-Китайському морі належать такі: територіальна суперечка між Китаєм і В'єтнамом щодо належності Парасельских островів; суперечка між Китаєм і В'єтнамом щодо розмежування континентального шельфу Тонкінської затоки; суперечка між КНР, Тайванем, В'єтнамом, Філіппінами, Малайзією і Брунеєм щодо архіпелагу Спратлі (близько 230 островів, рифів, скель, атолів, що розкидані по дузі довжиною понад 1 тис. км).
У 2016 р. Арбітражний трибунал ухвалив, що Китай не має історичних прав на спірні території в Південно-Китайському морі. Рішення було прийняте за скаргою Філіппін. КНР не визнали рішення Трибуналу.
Ще одним важливим гравцем у регіоні є США. Саме позиція та дії США щодо захисту свободи судноплавства, що знайшли відображення у Програмі свободи мореплавства, є основою дій Сполучених Штатів по всьому світу, в тому числі в Південно-Китайському та Чорному морях. Дії спрямовані проти надмірних, необґрунтованих морських претензій та забезпечують реалізацію положень Конвенції ООН з морського права 1982 р.
Непорушність цієї позиції нещодавно була підтверджена у Вашингтонській декларації, яку підписали Джо Байден та Ангела Меркель 16.07.2021 р. В декларації сторони підтверджують критичну важливість свободи судноплавства і польотів, а також інших законних видів використання моря відповідно до міжнародного права як однієї з цінностей відкритого світу та зобов'язуються її захищати.
Саме прихильність до міжнародного права та відстоювання свободи судноплавства як універсальної цінності об'єднує ситуації в Південно-Китайському та Чорному морях.