Юридична практика змінюється і розвивається, і чим більші зміни відбуваються в соціальних процесах, тим важливішим стає вміння адаптуватись, зокрема і для юристів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Дедалі частіше в інформаційному просторі лунає інформація про цінність soft skills, і про те, що при виборі кандидатів на роботу і підрядників, зокрема при виборі юриста, soft skills взагалі превалює над професійними якостями.
Розберімося, що ж таке soft skills і чому спостерігаються такі тенденції.
Soft skills (м’які навички) включають комунікацію, критичне мислення, емоційний інтелект тощо. Вони часто визначають, як ефективно особа може інтегруватися в команду, управляти проєктами та взаємодіяти з клієнтами.
Різноманітні дослідження показують, що такі компетенції, як адаптивність, стресостійкість і управління відносинами, часто є вирішальними для професійного успіху, особливо в динамічних або клієнтоорієнтованих сферах.
Це відображується і в навчальному процесі. Юридичні навчальні програми адаптуються, і дедалі більше включають тренінги з розвитку soft skills, як-от навички ведення переговорів, стратегічне мислення, конфліктологія, ефективне управління часом тощо. Тобто молоді юристи, якщо вони старанно навчаються, мають певну перевагу, і ті, хто вже давно на ринку, не можуть собі дозволити відставати.
Soft skills завжди були важливими для юриста, чому ж зараз їх роль ще збільшується?
Як і в будь-якому соціальному процесі, єдиної відповіді немає. Проте, вважаю, що в цьому контексті варто проаналізувати вплив цифровізації та штучного інтелекту.
Вже написано багато статей, і на різних рівнях підіймається питання етичності використання штучного інтелекту в роботі юристів, питання конфіденційності, захисту даних тощо.
Але хотілося б розглянути штучний інтелект з погляду саме клієнта і взаємовідносин клієнта з юристом. Питання перспективи й того, як саме повинен чи не повинен використовуватись штучний інтелект дуже важливі, проте наразі існує факт — штучний інтелект використовується і клієнтами і юристами, і це має наслідки вже сьогодні.
Кожен юрист, який читає цю статтю, чув від клієнтів такі слова: «Я погуглив… Я подивився подкаст… Я підписаний на… і він/вона казав/сказала, що…» і так далі.
Інформація стає доступнішою. А штучний інтелект на відміну від звичайного пошуку інформації, ще і надає людям роз’яснення, аналіз і пояснює ті чи інші речі зрозумілим способом.
Але чи може він замінити юристів?
На моє глибоке переконання — лише в дуже простих односкладових питаннях.
І причина полягає саме в soft skills, які є у людини, у юриста із плоті і крові. І цього немає ані у пошукових систем, ані у штучного інтелекту (принаймні поки що).
Тому, якщо питання для клієнта є насправді важливим, то він звертається за правовою допомогою, і очікує від юриста саме поєднання професійних і загальнолюдських якостей.
Тож чому емоційний інтелект такий важливий в роботі юриста?
Загалом в емоційному інтелекті виділяють наступні великі складові:
- Самосвідомість (Самооцінка);
- Саморегуляція;
- Мотивація;
- Емпатія;
- Соціальні навички.
Так само кожна із зазначених великих складових розподіляється на детальніші, з якими окремо можна працювати й про які важливо знати для глибокого розуміння емоційного інтелекту.
Основою і базисом емоційного інтелекту є стабільна самооцінка людини (саме стабільна, а не висока, низька, об’єктивна тощо). Саме стабільність самооцінки дозволяє юристу приймати зважені рішення, надавати клієнту консультації, керуючись винятково інтересами клієнта, а не бажанням самоствердитись за рахунок інтересів клієнта.
Отже, номер один по важливості для юриста є стабільна самооцінка.
На друге місце по важливості вважаю за необхідне поставити емпатію, яка відіграє величезну роль для побудови довготривалих і партнерських відносин з клієнтом.
Зазвичай людина, яка звертається за правовою допомогою, не є фахівцем в галузі права, при цьому вона перебуває в стресі або навпаки в дуже оптимістичному настрої. Таке поєднання часто ускладнює здатність приймати зважені рішення, ставити правильні запитання адвокату і собі. Клієнт не завжди чітко знає, чого він хоче.
Отже, робота юриста в цьому аспекті полягає в тому, щоб поставити клієнту правильні запитання, відповідаючи на які, клієнт сам для себе зрозуміє свої бажання, своє бачення результату, візуалізує шлях, яким він хоче дійти до своєї мети.
Це і є емпатія — вміння поставити себе на місце іншої людини і внаслідок цього допомогти клієнту зрозуміти ситуацію, зрозуміти себе. Я особисто часто буваю в ситуації, коли клієнт запитує: «Що мені робити?», а отримуючи у відповідь запитання «А якого результату ви хочете?», клієнт бере паузу, щоб подумати.
Отже, емпатія дозволяє юристам краще розуміти емоційний стан і потреби клієнтів, що допомагає глибше аналізувати їхні проблеми та формулювати ефективніші стратегії надання правової допомоги.
Відчуваючи з боку юриста щиру емпатію, клієнт більше відкривається, довіряє, і це збільшує ефективність надання правової допомоги, полегшує співпрацю, і надає задоволення від співпраці обом сторонам.
Юрист теж людина, і працювати в умовах недовіри, неповного розуміння потреб клієнта тощо, це стрес, який призводить до вигорання. А враховуючи, що за таких умов і результат послуг не завжди відповідає очікуванням, то можна впевнено стверджувати, що без активного використання емоційного інтелекту, зокрема емпатії, робота юриста буде неефективною.
Інші складові емоційного інтелекту, як-от саморегуляція, мотивація і соціальні навички, теж є дуже важливими, і їх розвиток призведе до покращення становища юриста на роботі або на ринку юридичних послуг.
Говорячи про мотивацію і саморегуляцію, ми інформуємо про внутрішній всесвіт людини, про її вміння мотивувати себе та інших, шукати в собі ресурси, управляти своїми емоціями та станами, використовувати емоції як своїх союзників, а не ворогів.
Це не просто важливі, це життєво необхідні навички й вміння.
Щодо соціальної ефективності, то це вміння транслювати внутрішній всесвіт, внутрішні стани назовні, і робити це так, щоб здійснювати бажаний вплив на людей навколо. Тобто, говорячи про соціальну ефективність, ми маємо на увазі вміння керувати конфліктами, управляти відносинами, брати відповідальність за себе та за інших, керувати своїм его, не даючи йому можливості нашкодити собі тощо.
Є цікаві книги про емоційний інтелект, з яких я можу порекомендувати: «Емоційний інтелект» — Деніел Гоулман; «Емоційна грамотність: Як зрозуміти і розвинути свій емоційний інтелект» — Джон Мейнард; «Емпатія: Як зрозуміти інші та покращити стосунки» — Розмартін Лі.
Насправді емоційний інтелект — це навичка, яку можна розвивати та покращувати в собі. Кожен з нас різний, і має різні вихідні дані, але зосередившись на деяких невеликих сферах, в яких можна себе покращити, досягнення великих успіхів не змусить на себе чекати.
Підсумовуючи все вищезазначене, варто спитати себе: яка роль емоційного інтелекту в сьогоденному світі?
І відповідь буде досить однозначною. Саме емоційний інтелект відрізняє людей від машин, і саме через нього люди йдуть до фахових юристів, а не покладаються на штучний інтелект. Отже, юрист сьогодення повинен розвивати навички емоційного інтелекту і свої soft skills, адже це вже не є конкурентною перевагою перед іншими юристами, це є необхідністю.
Як казав кролик з роману Льюїса Керолла «Аліса в країні див»: «Треба бігти зі всіх ніг лише для того, щоб залишатись на місці. А щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум вдвічі швидше».
Зміни є частиною нашого життя, і чим далі, тим динамічнішими вони стають. Пристосування до них є питанням виживання. Пошук і створення конкурентних переваг, порівняно з іншими юристами й порівняно із конкурентом-штучним інтелектом, повинні бути частиною нашої повсякденної роботи, оскільки це є розвитком кожного окремого юриста і галузі як такої.