15 травня 2020, 17:06

Банкрутство під час пандемії: аналіз законопроекту

Назарій Адамчук
Назарій Адамчук «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» юрист

Пандемія COVID-19 вплинула практично на усі сфери суспільного життя не лише в Україні, а й у цілому світі. При цьому економічна криза, спричинена COVID-19, вже вдарила по ряду суб’єктів господарювання в Україні.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Бізнес та громадяни вже помітили, що в останні два місяці Верховна Рада України та Уряд у турборежимі приймають закони з метою запобігти найгіршому сценарію розвитку економіки.

Однією із законодавчих ініціатив є законопроект №3322 про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства, який 13.05.2020 р. вже прийнято за основу.

Як вбачається із пояснювальної записки законопроекту, його метою є запобігання хвилі банкрутств, яка може наступити внаслідок затяжних протиепідемічних та карантинних заходів та падіння економічної активності підприємств.

Ключовими змінами, що впроваджуються законопроектом, є:

- можливість дистанційного проведення зборів та комітету кредиторів.

Зазначена зміна є очевидно позитивною, адже дозволить під час кризи приймати необхідні рішення в процедурі банкрутства та зменшити собівартість процедури банкрутства для усіх учасників справи. Однак варто відмітити недоліки: в законопроекті не вказані способи ідентифікації осіб та не зрозуміло, чому такі положення встановлюється виключно на період карантину;

- можливість проведення зборів та комітету кредиторів шляхом опитування, що також є в цілому позитивним. Однак, на мою думку, способи направлення листів та визначення електронних адрес кредиторів мають бути удосконалені;

- встановлення на період карантину та впродовж 90 днів із дня його відміни мораторію на відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредиторів та звернення боржника до господарського суду боржника із заявою про банкрутство у випадку загрози його неплатоспроможності.

Законодавцем уточнено, що у зазначений період не допускається відкриття проваджень у справах по банкрутство за вимогами, що виникли з 01.02.2020 р.

Варто відмітити деякі недоліки законопроекту в цій частині, що очікувано призведуть до проблем у застосуванні.

По-перше, так званий «мораторій на банкрутство» встановлюється щодо вимог боржника, що виникли з 01.02.2020 р. Однак законодавство України не розкриває поняття «вимоги кредиторів», а законопроект №3322 також не додає ясності у цьому питанні. Словосполучення «вимоги кредиторів» який використовується у Кодексі України з процедур банкрутства, передбачає, що розмір вимог кредиторів визначається відповідно до розміру невиконаних грошових зобов’язань боржника.

Відтак, наразі є незрозумілим, яким буде правозастосування цієї норми у разі набрання нею чинності, а саме: чи буде мораторій на банкрутство застосовуватися щодо грошових зобов’язань, строк виконання яких настав з 01.02.2020 р., чи стосуватиметься усіх вимог кредиторів, заявлених після 01.02.2020 р.

Якщо законодавець мав намір запровадити мораторій на банкрутство щодо боргів підприємств, то йому доцільно було б замінити термін «вимоги до боржника» на «зобов’язання боржника».

По-друге, запровадження мораторію на банкрутство є намаганням законодавства перекласти економічні наслідки пандемії з боржників на кредиторів. На мою думку, автори законопроекту не врахували, що процедура банкрутства не лише про ліквідацію боржника, а й про відновлення його платоспроможності. Вказаним законопроектом законодавець фактично визнає, що норми про відновлення платоспроможності, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, є по суті декларативними.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати