28 листопада 2022, 18:55

Рunzelt проти Апеляційної палати ВАКС (частина 4)

Семен Ханін
Семен Ханін «АМБЕР, ЮК» керуючий партнер, адвокат, к.е.н.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Шановні колеги! Ми ж насамперед колеги? А потім вже адвокати, прокурори, судді. І, звісно, повинні шанобливо ставитися до думки кожного правника

Читайте також: "Ілійков проти Апеляційної палати ВАКС (частина 1)"

Тому з усією повагою хочу разом поміркувати над деякими тезами ухвали у справі 991/4761/22 від 17.11.22 Апеляційної палати ВАКС. На мій погляд, шановні колеги дійшли подекуди спірних думок. Я навіть створив рубрику: «Ілійков проти Апеляційної палати ВАКС», де планую висвітлювати спірні думки колег для обговорення між юристами.

Сьогодні ми торкнемося рішення ЄСПЛ у справі «Punzelt v. Czech Republic».

Спірна цитата з ухвали: «Так, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25 квітня 2000 року (заява 31315/96, п.86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій».

Читайте також: "Летельє проти апеляційної палати ВАКС (частина 2)"

Аналіз: Іноді висмикнуте речення з рішення ЄСПЛ може докорінно змінити його зміст. Наслідком цього є нівелювання завдань правосуддя, на жаль. Бо суд йде вже не за законом, а за доцільністю. Дозвольте навести цитати з самого рішення ЄСПЛ у справі «Punzelt v. Czech Republic»:

34. …Суди зазначили, що заявник був громадянином Німеччини з численними контактами за кордоном, що він утік у минулому та що його діти живуть за кордоном. Суди також зазначили, що заявник все ще мав у своєму розпорядженні один із універмагів, який він мав намір придбати, незважаючи на те, що наявні докази вказували на те, що він йому не належав…

Читайте також: "ЦКУ проти апеляційної палати ВАКС (частина 3)"

35. …Суд встановив, що заявнику загрожує тяжке ув’язнення і що він є іноземцем, який переїхав до Чеської республіки, щоб уникнути кримінального провадження проти нього в Німеччині. Суд зазначив, що заявник переслідувався за шахрайство в Німеччині та продовжував користуватися одним із універмагів у Празі, який, згідно з рішенням першої інстанції, винесеним того ж дня, він придбав шахрайськими засобами.

38. … Національні суди зазначили, що в разі звільнення заявника доведеться повторно затримати до його екстрадиції до Німеччини, і що чеська влада тоді буде зобов’язана повернути будь-які суми, сплачені ним як забезпечення.

Читайте також: "КПК проти Антикорупційної палати ВАКС (частина 5)"

73. Суд повторює, що розумність тривалості тримання під вартою має оцінюватися у кожній справі відповідно до її особливостей. Подальше тримання під вартою може бути виправданим у конкретному випадку лише за наявності чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право на свободу. Насамперед національні судові органи мають досліджувати обставини за чи проти існування такого імперативного інтересу та викладати їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, на основі мотивів, наведених у цих рішеннях, і фактів, встановлених заявником у своїх апеляціях, суд має вирішити, чи мало місце порушення п. 3 ст. 5 Конвенції. 

Читайте також: "Мангурас проти Апеляційної палати ВАКС (частина 6)"

Існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину заарештованою особою є умовою sine qua non для законності продовження тримання під вартою, але через деякий час цього вже недостатньо. Потім суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, продовжували виправдовувати позбавлення волі. Якщо такі підстави були «відповідними» та «достатніми», суд також повинен з’ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу старанність» у проведенні провадження (див., серед інших джерел, рішення у справі «Асенов проти Болгарії» від 28 жовтня 1998 р., Reports of Judgments and Decisions 1998-VIII, стор. 3300, § 154, і рішення у справі W. проти Швейцарії від 26 січня 1993 року, серія A, № 251-A, стор. 15, § 30).

74. Суд зазначає, що звинувачення проти заявника ґрунтувалися на тому, що він два чеки на 891 412 та 682 139 німецьких марок (DEM) як забезпечення під час переговорів щодо продажу двох універмагів, і що продавець не міг забезпечити перевести в готівку чеки, оскільки вони були виявлені. За цих обставин суд вважає, що існувала обґрунтована підозра, що заявник вчинив правопорушення.

75. Що стосується підстав для продовження тримання під вартою, національні суди посилалися на серйозність обвинувачень, небезпеку перешкоджання провадженню у разі звільнення заявника через його ймовірну екстрадицію до Німеччини у зв’язку з іншими кримінальними провадженнями та ризик його втечі та вчинення подальших злочинів.

76. Що стосується ризику втечі заявника, чеські суди зазначили, зокрема, що заявник раніше переховувався від кримінального провадження в Німеччині, що він мав численні ділові контакти за кордоном і що йому загрожувало відносно важке покарання. На думку суду, це обґрунтування є «достатнім» і «відповідним» і переважує аргументи, висунуті заявником.

85. Суд зазначає, що протягом відповідного періоду чеські суди відхиляли пропозиції заявника сплатити заставу на суму до 15 000 000 чеських крон (CZK), оскільки вони не вважали це достатньою гарантією явки заявника до суду. Одного разу міський суд висловив готовність розглянути питання про звільнення заявника з огляду на його проблеми зі здоров’ям, якщо він сплатить заставу в розмірі 30 000 000 чеських крон. У своєму рішенні міський суд зазначив, що заявник видав два непокриті чеки на суму, еквівалентну 28 400 000 чеських крон, що до свого арешту він мав намір купити два універмаги за 338 856 000 і 236 000 000 чеських крон і що він зобов’язався сплатити для них частинами 150 000 000 чеських крон.

86. Розглянувши конкретні обставини справи, суд визнає, що ні неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні остаточне накладення застави в розмірі 30 000 000 чеських крон, враховуючи масштаби фінансових операцій заявника, не порушили права заявника за статтею 5. § 3…

87. Суд також зазначає, що, якби заявнику було звільнено під заставу, він у будь-якому випадку був би повторно затриманий до екстрадиції до Німеччини, що будь-яке сплачене забезпечення мало б бути повернуто йому, і що він не міг бути екстрадований до закінчення провадження у Чехії .

88. Зважаючи на це, суд визнає, що не було порушення статті 5 § 3 внаслідок відмови звільнити заявника під заставу.

Апеляційна палата ВАКС вирвала з контексту рішення п.86. 

Ай молодці!!! 

Шановні колеги, лише забули зазначити певні деталі, притаманні цієї справі. А саме:

  • Заявник раніше переховувався від кримінального провадження.

  • У разі звільнення заявника доведеться повторно затримати до його екстрадиції, і влада тоді буде зобов’язана повернути будь-які суми, сплачені ним як забезпечення.

  • Існувала обґрунтована підозра, що заявник вчинив шахрайство на суму 150 000 000 чеських крон, та на момент розгляду користуватися одним із універмагів, який він придбав шахрайськими засобами. Та суд (тим не менш) застосував заставу 30 000 000 крон, тобто у п’ять разів менше заподіяної шкоди.

Саме тому і тільки тому, ЄСПЛ у п. 86 зазначає, що відповідно саме згаданої особи «неодноразова відмова у звільненні під заставу, ні в подальшому встановлена застава у 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій».

Так про що це рішення:

1) Розумність тривалості тримання під вартою має оцінюватися в кожній справі відповідно до її особливостей. 

2) Подальше тримання під вартою може бути виправданим у конкретному випадку лише за наявності чітких ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право на свободу.

3) Національні судові органи мають досліджувати обставини за чи проти існування такого імперативного інтересу та викладати їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, на основі мотивів, наведених у цих рішеннях, і фактів, встановлених заявником у своїх апеляціях, суд має вирішити, чи мало місце порушення п. 3 ст. 5 Конвенції. 

4) Існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочину заарештованою особою є умовою для законності продовження тримання під вартою, але через деякий час цього вже недостатньо. 

5) Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, продовжували виправдовувати позбавлення волі. якщо такі підстави були «відповідними» та «достатніми», суд також повинен з’ясувати, чи виявили компетентні національні органи «особливу старанність» у проведенні провадження, так як в разі такої старанності мало місце порушення п. 3 ст. 5 Конвенції. 

Тобто саме ці п’ять висновків є узагальнюючими у даній справі ЄСПЛ. 

Вирваний з контексту рішення ЄСПЛ п.86 - це лише вирваний з контексту пункт. Так як не сам по собі масштаб фінансових операцій був причиною рішення, а купа фактів, у тому числі – практично 100% впевненість у обґрунтованій підозрі; заявник раніше переховувався від кримінального провадження; у разі звільнення заявника доведеться повторно затримати до його екстрадиції і влада тоді буде зобов’язана повернути будь-які суми, сплачені ним як забезпечення; існувала обґрунтована підозра, що заявник вчинив шахрайство на суму 150 000 000 чеських крон, та на момент розгляду користуватися одним із універмагів, який він придбав шахрайськими засобами. 

Але шановні колеги забувають про всі додаткові обставини, про п’ять узагальнюючих висновків з даної справи, та вважають, що якщо до якоїсь конкретної особи було прийнято певне рішення, то це дає змогу без розбору його ж прийняти і до будь якої іншої особи. Чим і спотворюють рішення ЄСПЛ «Punzelt v. Czech Republic».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати