Опитування тривало з 15 по 31 жовтня 2024 року та було цілком анонімним. Нагадаємо, що воно включало загальний блок з 15 запитань та спеціалізований, професійно орієнтований блок з 10 запитань. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! ПРОФІЛЬ РЕСПОНДЕНТІВ ОПИТУВАННЯ У дослідженні взяло участь 178 респондентів, серед яких – 146 адвокатів (82%) та 32 юристи (18%). За кількістю співробітників розподіл респондентів у їхніх адвокатських об’єднаннях був таким: 37,4% працюють у компаніях із до 10 адвокатів та помічників адвокатів; 27,5% – у компаніях, де працює від 11 до 40 таких спеціалістів; 26,7% представляють соло-адвокатів; 6,1% працюють у компаніях із понад 41 адвокатом та помічником. Значна частина респондентів представлена з адвокатських об’єднань (42,75%), які працюють по всій Україні, що вказує на національне охоплення дослідження. Київ залишається основним центром юридичної діяльності (33,59%), що можна пояснити концентрацією бізнесу, державних органів та міжнародних організацій у столиці. Невелика частка (6,11%) адвокатів працює і в Україні, і за кордоном. Найактивніші регіони – Дніпропетровська та Львівська області – мають найбільший відсоток адвокатів, що взяли участь в голосуванні. Досвід роботи адвокатів Найбільша група (39,69%) має досвід від 8 до 15 років, що свідчить про зрілість та професійність більшості адвокатів. Значна частка (22,90%) має понад 15 років стажу, що свідчить про наявність висококваліфікованих фахівців із тривалим д освідом. Водночас молоді спеціалісти (до трьох років стажу) становлять лише 10,69%. ЗАГАЛЬНИЙ БЛОК Як ви оцінюєте законодавчі зміни в боротьбі з корупцією за останні 5 років? На основі отриманих даних можна зробити такі висновки щодо оцінки законодавчих змін у боротьбі з корупцією за останні п’ять років: значна частина респондентів вважає, що ситуація покращилася (38,79% сумарно: 35,34% вважають, що стало трохи краще, і 3,45% – набагато краще); водночас значний відсоток вказує на погіршення (37,07% сумарно: 22,41% вважають, що стало набагато гірше, і 14,66% – трохи гірше). 21,55% респондентів вважають, що нічого не змінилось, що може свідчити про скептичне ставлення до реформ. Серед коментарів респондентів: деякі зазначають, що до 2022 року були покращення, але війна ускладнила ситуацію, збільшивши масштаби корупції. Інші вказують на адаптацію законодавства до західних стандартів, але відзначають, що зміни не впливають на реальну боротьбу з корупцією. Зміни не впливають на реальну боротьбу з корупцією. Попри те, що майже 39% відзначають певні покращення, високий відсоток тих, хто бачить погіршення чи відсутність змін, вказує на глибокі структурні проблеми. Реальні результати антикорупційних реформ залишаються під сумнівом, особливо в умовах повномасштабної війни, що ускладнила боротьбу з корупцією. Ваша думка щодо суворості санкцій за корупційні злочини Аналіз відповідей щодо суворості санкцій за корупційні злочини говорить, що думки адвокатів розділилися: потреба в жорсткіших санкціях: 29,31% респондентів вважають, що санкції або занадто м’які (10,34%), або недостатньо суворі (18,97%). Це може свідчити про запит суспільства на більш серйозні заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією. прийнятність санкцій: 31,90% вважають санкції прийнятними, що вказує на певну частку респондентів, які не бачать потреби у значних змінах. суворість санкцій: 21,55% респондентів вважають санкції достатньо суворими, а 10,34% – навіть надмірно суворими. Це може означати, що певна частина громадськості розглядає жорсткість санкцій як достатню, але ставить питання про їх ефективність та вибірковість застосування. Інше (6,90%): коментарі респондентів підкреслюють потребу в індивідуальному підході до санкцій, залежно від тяжкості злочину; вказується на проблему вибірковості покарань, зосередження антикорупційних органів на дрібних злочинах та недостатню ефективність штрафів чи ув’язнення. Ключові меседжі з коментарів: Контекст і вибірковість: Санкції прийнятні для мирного часу, але у воєнний стан вони мають бути посилені. Є проблема вибірковості в застосуванні санкцій: антикорупційні органи часто фокусуються на менш значних справах, залишаючи великі кейси без належного розгляду. Альтернативні підходи до покарань: Пропонується запровадити значні штрафи та тривале позбавлення права обіймати певні посади як ефективний економічний вплив на корупціонерів замість ув’язнення. Загальна ефективність санкцій: Санкції не завжди відповідають меті покарання, часто є шаблонними й потребують адаптації під кожну ситуацію. Для реальної боротьби з корупцією важливіше забезпечити невідворотність покарання, ніж збільшувати суворість. Санкції не є важливим чинником. Як би ви оцінили рівень взаємодії між судовою системою та антикорупційними органами? 16,38% респондентів вважають взаємодію між судовою системою та антикорупційними органами дуже поганою або недостатньою. 15,52% оцінюють взаємодію як задовільну, що вказує на певні позитивні аспекти, але без значних досягнень у реальній ефективності. 18,10% оцінюють взаємодію як добру, а 16,38% – як високий рівень взаємодії. Це свідчить про наявність позитивних аспектів співпраці між цими інститутами. 17,24% респондентів вказали на інші думки, що підтверджує складність ситуації та різноманітність поглядів щодо цієї взаємодії. Серед коментарів респонденти опитування зазначають про проблеми з незалежністю суду. Багато респондентів підкреслюють, що судова система в Україні значною мірою залежить від антикорупційних органів, зокрема НАБУ та САП, що може негативно впливати на справедливість правосуддя. Наприклад, деякі вважають, що судові органи часто виконують роль «нотаріуса» для правоохоронних органів, що знижує незалежність судової влади. Декілька коментарів вказують на тиск правоохоронних органів на суди, що є серйозною проблемою для забезпечення справедливості та рівноваги між обвинуваченням і захистом. Інші респонденти підкреслюють, що взаємодія між судовою системою та антикорупційними органами має бути виключно процесуальною і не повинна включати тиск або втручання. Висновки Для забезпечення справедливого правосуддя важливо визначити чіткі межі взаємодії між судовою системою та антикорупційними органами, щоб уникнути зловживань і забезпечити ефективність, прозорість та справедливість у судових процесах. Чи порушується принцип презумпції невинуватості в корупційних справах? Порушення принципу презумпції невинуватості: 86,21% респондентів вважають, що принцип презумпції невинуватості порушується в корупційних справах. Це свідчить про те, що велика частина адвокатів та фахівців правової сфери стурбовані тим, що в процесі розслідування корупційних справ обвинувачені часто стають об’єктами публічного осуду та можуть бути визнані винними до того, як їх справа буде розглянута в суді. Основні проблеми, які зазначають респонденти, полягають у тому, що органи влади та ЗМІ можуть часто подавати корупціонерів як винних ще до судового рішення, що порушує базовий принцип права: невинуватість, поки не буде доведено протилежне. Невелика частка тих, хто не вважає порушенням: 13,79% респондентів не вважають, що презумпція невинуватості порушується в корупційних справах. Це може бути пов’язано з різними поглядами на ефективність антикорупційних органів і необхідність боротьби з корупцією, де деякі можуть вважати публічні заяви та припущення важливими для залучення уваги до проблеми. Для забезпечення справедливого процесу важливо зберігати презумпцію невинуватості, запобігаючи спотворенню громадської думки та впливу на судові рішення до остаточного винесення вироку. Як би ви оцінили рівень незалежності антикорупційних органів один від одного? Взаємозалежність антикорупційних органів: 27,27% респондентів вважають, що існує повна взаємозалежність між антикорупційними органами, що може свідчити про об’єднання їхніх зусиль або навіть взаємне втручання, яке може негативно позначатися на їхній незалежності та ефективності. 48,18% вказують на часткову взаємозалежність, що є найпоширенішою оцінкою. Це означає, що, хоча органи взаємодіють, є певний ступінь незалежності, який все ж дозволяє зберігати їх окрему функцію. Незалежність антикорупційних органів: 10,91% респондентів вважають, що незалежність антикорупційних органів більш-менш дотримується. Це вказує на те, що частина фахівців бачить певні порушення цієї незалежності, але вони не є критичними. 4,55% респондентів оцінюють ситуацію як значну незалежність або повну незалежність, що є дуже низьким відсотком і свідчить про те, що більшість вважає наявність певної взаємозалежності. – 4,55% респондентів вказали на інші аспекти. Найбільша частина респондентів вважає, що антикорупційні органи частково взаємозалежні або повністю взаємозалежні, що може свідчити про труднощі в забезпеченні їх повної незалежності, що є важливою для належного функціонування правосуддя та боротьби з корупцією. Тільки невелика частина респондентів вважає, що органи є незалежними. Це підкреслює необхідність збереження та посилення автономії антикорупційних органів для ефективного виконання їхніх функцій. Наявна часткова взаємозалежність може створювати ризик впливу одних органів на інші, що може підірвати довіру до їхніх дій та результатів. Ключові меседжі з коментарів: «Незалежність на папері» і «Лебідь, рак і щука»: Багато респондентів зазначають, що питання не стільки в незалежності, скільки в рівнях впливу, зокрема політичному, економічному чи навіть корупційному (наприклад, через гроші). Це може свідчити про те, що, хоча антикорупційні органи можуть бути формально незалежними, на практиці вони часто піддаються зовнішнім впливам, що ослаблює їх ефективність. Важливим аспектом є те, що органи працюють в унісон, що може стосуватися як співпраці, так і колаборації в питаннях, які можуть порушувати права осіб, притягнутих до відповідальності. Це може вказувати на відсутність чіткої межі між ролями різних органів і підвищення ризику порушень прав людини в процесі розслідування. «Незалежність на папері»: Частина респондентів вважає, що незалежність органів є лише декларативною і фактично ці органи не є незалежними через системний хаос і бардак. «Лебідь, рак і щука»: Така метафора підкреслює відсутність злагодженої співпраці між антикорупційними органами, що може бути результатом різних інтересів, політичних чи економічних впливів. Така ситуація створює хаос і не дозволяє органам виконувати свої функції ефективно. Висновки 1. Необхідність реальної незалежності: важливо, щоб антикорупційні органи не лише виглядали незалежними на папері, а й мали реальну автономію від політичних та економічних впливів. Це дозволить забезпечити ефективнішу боротьбу з корупцією. 2. Проблеми співпраці: попри декларативну незалежність, на практиці органи працюють без належної координації, що може призводити до порушення прав людини та підривати довіру до інститутів. 3. Потреба в реформах: для поліпшення ситуації необхідні реформи, які забезпечать реальну незалежність органів, чіткі межі їхніх функцій і ефективну взаємодію, яка не призведе до хаосу і взаємних суперечок. Як ви оцінюєте незалежність антикорупційних органів від міжнародних партнерів? Більшість респондентів (39,09%) вважають, що існує повна залежність, водночас 33,64% відзначають часткову залежність. Інші відповіді показують, що незалежність хоч й існує, але в обмеженому вигляді, з невеликою часткою респондентів, які вважають, що органи мають значну або повну незалежність. Також зазначають про баланс між необхідністю міжнародної допомоги в критичних умовах та важливістю збереження незалежності внутрішніх органів, щоб забезпечити належне управління і захист інтересів народу. Як ви оцінюєте рівень впливу громадських організацій та об'єднань на діяльність антикорупційних органів? Ключові меседжі з коментарів Є кілька критичних аспектів впливу громадських організацій (ГО) та об’єднань на антикорупційні органи: 1. Злив інформації як вплив – злив інформації може бути розцінений як високий вплив ГО на діяльність антикорупційних органів. Це може означати, що ГО мають доступ до певної інформації та використовують її для досягнення своїх цілей, впливаючи на публічні висловлювання, формуючи громадську думку чи навіть маніпулюючи процесами в антикорупційній сфері. Однак цей вид впливу може бути сумнівним, оскільки він не завжди сприяє реальному вирішенню проблеми корупції, а лише викликає розголос. 2. Високий вплив, але без користі: високий вплив ГО на антикорупційні органи не приносить практичної користі для громадян, а лише створює політичні проблеми, які обговорюються в соціальних мережах, найбільше у Facebook. Це вказує на ситуацію, коли активність ГО може мати більше політичний характер, ніж реальний внесок у вирішення корупційних проблем. 3. Взаємозалежний негативний вплив: взаємозалежний негативний вплив ГО полягає в тому, що деякі організації можуть не лише виправдовувати прорахунки антикорупційних органів, а й приховувати їхні помилки. Це може бути результатом певних політичних або соціальних зв’язків, які знижують ефективність боротьби з корупцією та зменшують довіру до таких органів. 4. Необхідність або шкідливість ГО: в певних ситуаціях громадські організації можуть не бути потрібними або навіть завдавати шкоди, якщо їх вплив на діяльність антикорупційних органів не сприяє реальному прогресу в боротьбі з корупцією, а лише створює додаткові політичні чи інформаційні проблеми. Загалом вплив ГО на антикорупційні органи може бути складним і двозначним. Хоча громадські організації мають потенціал впливати на публічну думку та покращувати боротьбу з корупцією, цей вплив не завжди є конструктивним і може призводити до маніпуляцій або безрезультатних дискусій. Як ви оцінюєте рівень впливу медіа та журналістів на діяльність антикорупційних органів? Більшість респондентів (31,82%) оцінили вплив як помірний, що вказує на те, що медіа можуть мати певний вплив, але він не є надмірно значним або систематичним. Це свідчить про те, що хоча журналісти висвітлюють корупційні питання, реальні зміни чи результати часто залишаються на рівні публічних дискусій, а не практичних дій. Оцінки високий вплив (23,64%) і дуже високий вплив (5,45%) вказують на те, що певна частина респондентів вважає, що медіа можуть здійснювати серйозний вплив на діяльність антикорупційних органів. 18,18% респондентів вважають, що вплив медіа низький, а 13,64% – дуже низький. Лише 4,55% респондентів вказали, що вплив медіа відсутній. Це вказує на думку, що навіть якщо медіа публікують інформацію або викривають корупцію, це не призводить до реальних змін у діяльності антикорупційних органів. 2,73% респондентів зазначили інші варіанти відповіді. Висновки: Більшість респондентів (близько 55%) оцінюють вплив медіа як середній або високий. Це свідчить про те, що медіа все-таки відіграють важливу роль у контролі за діяльністю антикорупційних органів, хоча цей вплив далеко не завжди є прямим або ефективним у вирішенні корупційних проблем. Третина респондентів вважає вплив медіа обмеженим або відсутнім, що може свідчити про скептицизм щодо реальної ефективності журналістських розслідувань у боротьбі з корупцією. Злив інформації та публікації про корупційні скандали, очевидно, є важливим аспектом впливу медіа, але вони не завжди призводять до конструктивних дій або змін у системі. До яких антикорупційних органів ви маєте найбільшу довіру? Аналіз статистики показує різні рівні довіри до чотирьох основних антикорупційних органів, що дозволяє зробити кілька висновків: 1. НАБУ (Національне антикорупційне бюро України): найбільша довіра з 37,27% респондентів, що оцінюють його діяльність на найвищий бал. Загальний бал оцінки (2,61) свідчить, що НАБУ здобуває найбільше позитивних оцінок серед цих органів. Це вказує на те, що більшість людей вважають НАБУ найефективнішим з антикорупційних органів, хоча є й певна частина респондентів (25,45%), які оцінюють його діяльність на 4 (негативно). 2. ВАКС займає друге місце після НАБУ за рівнем довіри. 28,18% респондентів, які оцінюють ВАКС на 1 та загальний бал 2,69, свідчать про те, що цей орган викликає велику довіру, порівняно з іншими, але все ж існують деякі сумніви щодо його ефективності. ВАКС займає друге місце після НАБУ за рівнем довіри. 3. САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура): це орган, до якого довіра менша порівняно з НАБУ та ВАКС. Понад 30% респондентів оцінюють САП на 2 та 3, що вказує на змішані оцінки – як позитивні, так і негативні. Загальний бал (2,35) свідчить про те, що САП викликає менше довіри, ніж НАБУ та ВАКС, і більше сумнівів щодо своєї ефективності. 4. АП ВАКС (Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду): має рівень довіри, що близький до САП, з оцінкою 36,36% респондентів на 4, що є найвищим показником серед цих органів. Це вказує на те, що АП ВАКС викликає більше сумнівів серед громадськості. Загальний бал (2,35) також свідчить про негативне ставлення до цього органу. Висновки Найвища довіра: НАБУ, що свідчить про високий рівень підтримки його діяльності. Позитивне ставлення до ВАКС: ВАКС має другу за величиною довіру, з великою кількістю оцінок на 1. Змішані оцінки САП: Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримала змішані оцінки, зокрема понад 30% респондентів оцінили її діяльність на 2 та 3. Це вказує на те, що існує певна довіра до цього органу, але він викликає більше сумнівів порівняно з НАБУ та ВАКС. Мінімальна довіра до АП ВАКС: має низькі бали та велику кількість негативних оцінок, що вказує на недовіру або сумніви щодо їхньої ефективності. Як би ви оцінили ефективність діяльності кожного з наступних антикорупційних органів? Статистика надає оцінки чотирьох основних антикорупційних органів, і ось основні висновки: 1. НАБУ (Національне антикорупційне бюро України): 38,68% респондентів оцінили НАБУ на 2 (середньо), що свідчить про певне позитивне ставлення до його діяльності, хоча й без абсолютної підтримки. 31,13% оцінюють його на 3 – це вже більш критична оцінка, але також не є негативною. 5,66% оцінюють його на 5, що вказує на найменшу кількість серйозних критиків серед цих органів. 2. САП (Спеціалізована антикорупційна прокуратура): 44,34% респондентів дали оцінку 2, що свідчить про те, що більшість респондентів вважають САП працюючим, але не настільки ефективним. 33,02% оцінили САП на 3, що може свідчити про сумніви у його повній ефективності. 1,89% оцінили його на 5, що є мінімальним показником, але все ж існує група людей, які мають критичне ставлення. 3. ВАКС (Вищий антикорупційний суд): 33,96% респондентів оцінили ВАКС на 3, що свідчить про змішану думку – суд має підтримку, але й критичне ставлення до його ефективності. 19,81% оцінили на 4, що вказує на певні серйозні сумніви в його роботі. 9,43% оцінили ВАКС на 2, що свідчить про позитивне, але не повне задоволення його діяльністю. 4. АП ВАКС (Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду): 33,96% респондентів оцінили АП ВАКС на 2, що вказує на помірковану довіру, але й на наявність деяких сумнівів щодо його ефективності. 33,96% оцінили на 3, що свідчить про змішану думку – орган має певну підтримку, але не без запитань до його роботи. 20,75% оцінюють діяльність АП ВАКС на 4, що свідчить про наявність значних сумнівів. Висновки: Змішана думка про всі органи: для всіх чотирьох органів спостерігається значна кількість оцінок на рівні 2 та 3, що вказує на те, що респонденти здебільшого не відкидають їхню діяльність, але й не дають безумовно позитивної оцінки. Найвища довіра до САП: більшість респондентів вважають, що САП працює, хоча й з певними зауваженнями. Водночас багато людей не підтримують його роботу на високому рівні. ВАКС та АП ВАКС мають більшу кількість критичних оцінок: вони отримують більшу частину оцінок на 4, що свідчить про наявність значних сумнівів щодо їхньої ефективності. НАБУ також має значну кількість оцінок 2 і 3, що вказує на схожий рівень підтримки та критики. Антикорупційні органи мають змішану оцінку з погляду громадської думки, де більшість респондентів визнають їхню роботу, але й висловлюють певні сумніви або критик Чи зустрічали ви ознаки корупції в антикорупційних органах? За результатами опитування: 48,11% респондентів зазначили, що зустрічали ознаки корупції в антикорупційних органах. Це свідчить про значну кількість людей, які вважають, що навіть в установах, створених для боротьби з корупцією, існують проблеми, які можуть свідчити про корупційні прояви. 51,89% респондентів відповіли, що не зустрічали ознак корупції в антикорупційних органах. Це означає, що більшість вважає, що ці органи, попри всі виклики, працюють без суттєвих проявів корупції. Якщо так, то в яких саме? НАБУ (87,76% респондентів) зазначили, що корупція зустрічається саме в цьому органі. Це свідчить про те, що респонденти вважають НАБУ найбільш вразливим до корупційних проявів серед антикорупційних органів. САП (67,35%) – багато респондентів також вказали на наявність корупції в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, що може свідчити про певні недоліки у роботі цього органу. ВАКС (36,73%) – менше респондентів вказали на наявність корупційних проявів у Вищому антикорупційному суді, але ця цифра все ж вказує на певні сумніви. АП ВАКС (22,45%) – менша частка респондентів зазначила наявність корупції в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Висновки: НАБУ і САП мають найбільше звинувачень у корупційних проявах, що свідчить про значні проблеми з прозорістю та ефективністю цих органів. ВАКС і АП ВАКС отримали меншу кількість таких відгуків, але проблема все одно є на певному рівні. Ці результати вказують на необхідність посиленої боротьби з корупцією навіть всередині антикорупційних органів для підвищення довіри до їхньої роботи. Чи потребують антикорупційні органи перезавантаження? Аналіз результатів опитування показує значну розбіжність у ставленні до ефективності роботи антикорупційних органів: Переважна підтримка ідеї перезавантаження (66,67%). Дві третини респондентів вважають, що антикорупційні органи потребують змін. Третина учасників опитування вважає, що перезавантаження не потрібне. Висновки Понад половина респондентів підтримують ідею перезавантаження антикорупційних органів. ПРОФЕСІЙНИЙ БЛОК 45,83% (44 респонденти) погодилися висловити свою думку щодо питань антикорупційного судочинства в професійному блоці. Це хороший сигнал для активного діалогу. Проте 54,17% (52 респонденти) не готові брати участь в дискусії, що свідчить про складність теми або поміркованість (нерішучість) у висловлюваннях. Як Ви можете оцінити ефективність застосування інституту угод про визнання винуватості в антикорупційних провадженнях в Україні? Аналіз оцінки ефективності застосування інституту угод про визнання винуватості в антикорупційних провадженнях: кількість респондентів – 39, середній бал – 2,82. Ця оцінка (на шкалі від 1 до 5) свідчить про те, що ефективність інституту угод сприймається як нижче середнього. Низька оцінка свідчить про необхідність перегляду механізмів застосування угод. Інститут угод про визнання винуватості наразі не сприймається як ефективний в антикорупційних провадженнях. Що потрібно зробити для підвищення його дієвості, може бути предметом обговорення професійної спільноти. Як би Ви оцінили співмірність розміру застав, які визначаються судом в антикорупційних провадженнях? Аналіз оцінки співмірності розміру застав, які визначаються судом в антикорупційних провадженнях: кількість респондентів – 32, середній бал – 2,03. Така низька оцінка (на шкалі від 1 до 5) свідчить про значне невдоволення розміром застав у цих провадженнях. Низька оцінка розміру застав свідчить про те, що існує проблема із забезпеченням співмірності та справедливості цих сум. Як Ви оцінюєте можливість забезпечення суспільного інтересу затвердженням угоди про визнання винуватості в антикорупційних провадженнях? Аналіз оцінки можливості забезпечення суспільного інтересу через затвердження угод про визнання винуватості в антикорупційних провадженнях: кількість респондентів – 42, середній бал – 3,12. Ця оцінка (на шкалі від 1 до 5) показує, що можливість забезпечення суспільного інтересу через угоди про визнання винуватості оцінюється як середня, частково задовольняє суспільний інтерес, але є значний потенціал для вдосконалення. На Вашу думку, чи повною мірою дотримуються засади кримінального провадження/судового розгляду щодо змагальності сторін у процесі? Аналіз оцінки дотримання засад змагальності сторін у кримінальному провадженні / судовому розгляді: кількість респондентів – 29, середній бал – 2,07. Ця оцінка (на шкалі від 1 до 5) свідчить про те, що є певні проблеми з дотриманням принципу змагальності в кримінальних провадженнях та судових розглядах. Як Ви оцінюєте дієвість інститут викривачів в боротьбі з корупцією в Україні? Аналіз оцінки дієвості інституту викривачів у боротьбі з корупцією в Україні: кількість респондентів – 29, середній бал – 1,93. Така низька оцінка (на шкалі від 1 до 5) вказує на значне незадоволення дієвістю інституту викривачів. Це може свідчити про проблеми в забезпеченні ефективності роботи цього інституту. Як Ви оцінюєте доцільність створення експертної установи при НАБУ? Аналіз оцінки доцільності створення експертної установи при НАБУ: кількість респондентів – 22, середній бал – 1,73. Така низька оцінка (на шкалі від 1 до 5) свідчить про те, що більшість респондентів не вважають створення експертної установи при НАБУ доцільним. Це може вказувати на сумніви щодо необхідності додаткових інституцій чи органів, що можуть створити бюрократичні перепони або не принести значного результату. Це може означати, що існуючі інститути вже забезпечують необхідні функції або що створення нової установи не призведе до значних поліпшень. Чи вважаєте Ви обов’язковою умовою угоди викриття іншого кримінального правопорушення – іншої особи? Аналіз оцінки обов’язковості умови викриття іншого кримінального правопорушення – іншої особи для угоди: Так (28,26%), вважають цю умову обов’язковою, що може свідчити про сприйняття угод як інструментів для досягнення ширших результатів у боротьбі з корупцією. Ні (60,87%), тобто більшість респондентів не підтримує обов’язковість умови викриття іншого правопорушення як частину угоди про визнання винуватості. Інше (10,87%). Невелика кількість респондентів зазначила інші варіанти: диференціація покарань залежно від наслідків правопорушень, збільшення розміру штрафів для малозначних правопорушень, великі штрафи та реальне стягнення. Для серйозних правопорушень, що завдають значної шкоди суспільству, важливо не лише визначити великі штрафи, а й забезпечити їх реальне стягнення, щоб штрафи були реальною мірою покарання, а не просто теоретичною. Такий диференційований підхід дозволив би точніше відповідати суспільним інтересам, забезпечуючи справедливість і ефективність правосуддя. Як ви оцінюєте збалансованість підходів ВАКС до питання «надмірного формалізму» щодо обвинувачення та захисту? Аналіз оцінки збалансованості підходів Вищого антикорупційного суду (ВАКС) до питання «надмірного формалізму» щодо обвинувачення та захисту: Баланс не дотримується (56,52%) – більшість респондентів вважає, що ВАКС не дотримується балансу між обвинуваченням і захистом, вказуючи на можливу наявність надмірного формалізму. Це може означати, що судові органи, ймовірно, приділяють надмірну увагу формальним аспектам процесу, що може обмежувати можливості захисту чи ускладнювати процес доведення винуватості або захисту прав підсудного. Баланс частково дотримується (39,13%) – понад третина респондентів вважають, що баланс між обвинуваченням і захистом дотримується частково. Баланс повністю дотримується (0,00%) – жоден респондент не вважає, що баланс повністю дотримується, що може свідчити про серйозні зауваження щодо практики судового процесу. Не зіштовхувався / -лася (4,35%) – окремі респонденти вказують на те, що вони не мають достатнього досвіду або знань для оцінки цього питання, що може свідчити про відсутність контакту з практикою ВАКС або недостатнє знайомство з процедурними аспектами. Як Ви оцінюєте доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі порівняно зі штрафом у великих розмірах? Аналіз оцінки доцільності призначення покарання у вигляді позбавлення волі порівняно зі штрафом у великих розмірах: Доцільно (30,43%) – частина респондентів вважає, що позбавлення волі може бути доцільним у певних випадках, можливо, для серйозних правопорушень, де штраф не здатен забезпечити належне покарання або не вистачає ефективності. Недоцільно (41,30%) – більшість респондентів вважають, що в багатьох випадках замість позбавлення волі доцільніше призначити великий штраф, що дозволить зберегти баланс між покаранням і наслідками для суспільства. Це може бути ефективнішим для правопорушень із незначними наслідками, де позбавлення волі не завжди є необхідним або справедливим. Важко оцінити (21,74%) – частина респондентів не може однозначно оцінити доцільність цього питання, можливо, через складність вибору залежно від типу правопорушення, обставин справи або різних критеріїв покарання. Інше (6,52%) – певна кількість респондентів вказує на інші варіанти, які полягають в зміні підходу до покарань за кримінальні правопорушення з урахуванням їхніх наслідків для суспільства. Якщо правопорушення має незначні наслідки для суспільства, доцільно застосовувати штраф як основну міру покарання,. Крім цього, штраф може бути ефективним інструментом, який знижує ризик перевантаження судової та пенітенціарної системи. Ключові меседжі з коментарів Великі штрафи є більш справедливими та пропорційними у випадках, коли шкода для суспільства не є настільки великою, щоб виправдовувати ув’язнення. Якщо штраф застосовується, можна збільшити його розмір залежно від тяжкості правопорушення. Це дозволяє забезпечити більшу відповідальність і компенсацію за завдану шкоду без необхідності в позбавленні волі. І третій меседж: дуже важливим є ефективне стягнення штрафів, яке має бути забезпечено через ефективні механізми контролю та виконання.
