Аналізуючи судову практику, можна зробити висновок, що суди часто не досліджують наявність зв’язку між негативними заходами впливу та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» відповідачем.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У таких випадках суди роблять невтішні для викривача висновки на кшталт: «доказів звільнення саме через повідомлення нею про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою матеріали справи не містять». І навіть думка Національного агентства з питань протидії корупції, яке стоїть на позиції викривача як третя особа, не є в цьому разі «авторитетною».
Чому так відбувається? Часто рішення суду не ґрунтуються на матеріалах справи. Наприклад, суд першої інстанції встановив, що звільнення позивача відповідач здійснив саме через повідомлення ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Зазначену обставину підтвердило у відзиві й Національне агентство з питань запобігання корупції. Проте суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції, не беручи до уваги висновки постанов Верховного Суду.
Так, у постанові Верховного Суду у справах № 816/1874/17 від 11.06.2020 та № 260/26/19 від 11.02.2021, № 815/2074/18 15.08.2019, викладено, що про наявність зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: (1) певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім — застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); (2) наближеність у часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); (3) наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; (4) відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, зокрема й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.
Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв’язку між застосуванням заходів негативного впливу щодо викривача, наприклад, застосуванням дисциплінарного стягнення, виданням наказів про звільнення, з діяльністю позивача як викривача.
Аналіз судової практики свідчить, що апеляційні суди, як і суди першої інстанції, в порушення ст. 264, ст. 382 ЦПК України залишають нез’ясованими такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися заперечення відповідача, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; безмотивовано не беруть до уваги наведені викривачами обставини та надані докази; не зазначають мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного викривачами та НАЗК у відзивах; не зазначають, якими поданими викривачем доказами ці обставини спростовуються; не встановлюють обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
(1) певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім — застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки);
(2) наближеність у часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції;
(3) наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції
Наприклад, після повідомлення позивачем про факти корупції до НАЗК, відповідач вдавався до примушування позивача до звільнення, погроз, фізичного нападу, мобінгу, цькування, що підтверджується листами позивача до відповідача та профспілкової організації, НАЗК, поліції, прокуратури, ДБР, МОН України, Держпраці, СБУ.
(4) відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено
Самі відповідачі в ході судового розгляду справи здебільшого навіть не оспорюють і не спростовують наведені викривачем факти та надані докази, а саме ні послідовність певних подій, ні наближеність у часі цих подій, ні наявність погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції, ні відсутність у минулому претензій відповідача до викривача.
У деяких справах скаржник в апеляції (відповідач по справі) не заявляв і не наводив жодних доводів про недопустимість наявних відеоматеріалів як доказу у справі, а також не оспорював покази свідків позивача.
У постанові від 15.08.2019 № 815/2074/18 Верховний Суд зробив висновок, який повинні враховувати суди першої та апеляційної інстанції: відповідач (суб'єкт владних повноважень) зобов'язаний довести відсутність причинного зв'язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів впливу. Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу викривача, не повинні порушувати наведену норму процесуального закону, перекладаючи обов'язок доказування наявності причинного зв'язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів, на позивача. Водночас встановлення вказаної обставини є визначальним для вирішення подібного спору.
У висновку Верховного Суду в постанові від 15.08.2019 № 815/2074/18 зазначено, що відповідач повинен вжити заходів, спрямованих на спростування обставин, наведених позивачем, щодо наявності вказаного причинного зв'язку, та надати судам докази на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.
Заперечення суб'єкта владних повноважень мають бути обґрунтованими та переконливими.
Так, у разі наявності обґрунтованих доводів викривача про вжиття до нього негативних заходів впливу чи загрози їх застосування, що пов'язано з його викривацькою діяльністю, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади повинен принаймні довести, що зазначеного зв’язку не було, тобто що такі заходи, які було вжито до позивача, не пов'язані з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою; що викривач повідомив не про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а про інші порушення; що дії відповідача не були негативними, тобто для викривача не було вжито негативних заходів.
У будь-якому разі суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору, пов’язаного з порушенням прав викривачів, повинні враховувати та посилатися на висновки, зроблені в постановах Верховного Суду, зокрема щодо причинно-наслідкового зв’язку між повідомленням про корупцію та негативними заходами впливу щодо викривача з боку роботодавця.