18 червня 2013, 11:33

Ціна як обов’язкова умова зовнішньоекономічного договору купівлі-­продажу

Економічний обмін між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в основному відбувається у формі купівлі­продажу

Опубліковано в №25 (367)

Ольга Мостовенко Магістрант юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Одноманітне правове регулювання зовнішньоекономічних договорів має велике значення для підприємницької діяльності. Не менш важливим є й те, щоб рівень правового регулювання відповідав сучасному стану розвитку суспільних відносин та нагальним потребам суспільства.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


У науці існує поділ умов договору на:

– істотні (умови, які необхідні й достатні для укладення договору);

– звичайні (їх наявність або відсутність жодного впливу на факт укладення договору не має, і оскільки вони сформульовані в законі або інших нормативних актах у диспозитивних нормах, практично немає необхідності включати їх до договору);

– випадкові (не впливають на укладення договору, але такі умови знаходять юридичну дію, лише якщо вони включені в договір. Вони нерідко вирішують питання, законом не передбачені, і відображають особливості взаємовідносин сторін. При цьому якщо випадкова умова зазначена в договорі лише тому, що одна зі сторін вимагала її узгодження, то за наявності такої вимоги ця умова має визнаватися істотною). [7, с.88–89]

Називаючи умови договору істотними, законодавець тим самим дає зрозуміти, що зазначені умови необхідні для даного виду договірного зобов’язання. [7, с. 89]

Питання істотних умов договору регулюється ЦК України у п. 1 ст. 638, де істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. [3]

У юридичній літературі точаться дискусії про коло істотних умов договору міжнародної купівлі­продажу товарів, які регулюються Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі­продажу товарів (далі – Віденська конвенція).

Так, В.А. Канашевский відносить до таких предмет контракту, вказуючи, що ціна і кількість можуть бути визначені виходячи з правил Віденської конвенції, внаслідок чого вони не можуть бути істотними умовами. [10, с. 46]

На думку В.А. Мусіна, до істотних умов контракту відносяться предмет (товар) і ціна. [7, с. 91]

Інший дослідник, І.В. Єлісєєв, стверджує, що «...договір міжнародної купівлі­продажу може бути юридично дійсним і за відсутності в ньому умови про ціну». [7, с. 91]

М.Г. Розенберг відзначає, що вимога про достатню визначеність оферти (п. 1. ст. 14 Віденської конвенції) полягає в тому, що повинен бути позначений товар, прямо або побічно встановлені кількість і вартість або передбачено порядок їх визначення. При цьому таке положення встановлює лише мінімум умов (істотні умови договору), за відсутності яких пропозиція не вважається офертою. [7, с. 91]

Щоб читати далі, передплатіть доступ
0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати