Одним з важливих аспектів при виході компаній на міжнародні ринки є права інтелектуальної власності. Чимало компаній у цьому випадку намагаються захистити їх (ці права), проте часто забувають перевірити, чи вони самі не будуть порушниками (прав інтелектуальної власності третіх осіб.) Наприклад, планується вихід на міжнародний ринок нового пристрою для зчитування даних, а виявляється, що такий пристрій, скажімо, у США, вже запатентований іншою компанією.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Отже, першим кроком при плануванні компанії виходу нових продуктів на ринки інших країн має бути перевірка того, чи не порушуватиме компанія права інтелектуальної власності третіх осіб. Така перевірка полягатиме як у дослідженні чинних патентів на винаходи (корисні моделі) та опублікованих патентних заявок (у країнах, що цікавлять компанію), так і в перевірці промислових зразків, торговельних марок, комерційних найменувань тощо. Як відомо, скільки країн – стільки і національних особливостей, тому наступним кроком ми рекомендуємо досконально вивчити аспекти законодавства, що стосуються використання об’єктів права інтелектуальної власності і подальшого їх захисту, зокрема судового, від недобросовісної конкуренції та на митному кордоні.
Після того як компанія переконалася, що вона не порушуватиме прав третіх осіб, радимо зайнятися безпосередньо набуттям Ваших прав інтелектуальної власності. У даному випадку Ви можете застосувати як інструменти, передбачені міжнародними угодами, так і національним законодавством. Розглянемо деякі з них.
Існує декілька способів реєстрації торговельних марок в інших країнах.
1) Подача заявок до національних патентних відомств
Такий спосіб є найвитратнішим, адже до кожної країни необхідно подати заяву на реєстрацію торговельної марки національною мовою, враховуючи законодавчі особливості, і сплатити мито в національній валюті. Зазвичай такий спосіб є доцільним лише у випадку, якщо заявника цікавить
захист в одній або двох країнах. Більш того, такий спосіб використовується при подачі до країн, які не є учасниками ні Мадридської угоди, ні Мадридського протоколу. До таких країн відносяться, зокрема, Канада, Чилі.
Проте, подаючи заявку до національних патентних відомств, потрібно знати особливості реєстрації або захисту. Наприклад, у Російській Федерації торговельну марку можна зареєструвати лише на юридичну особу або фізичну особу – підприємця. Тому в таких випадках необхідно проконсультуватися з фахівцем з міжнародного захисту прав інтелектуальної власності.
2) Подача заявок до регіональних відомств, наприклад, до OHIM (Офіс гармонізації внутрішнього ринку ЄС), що надає захист на території 27 країн, серед яких Австрія, Бельгія, Кіпр, Франція, Німеччина, Польща, Великобританія
Реєстрація такої торговельної марки, що ще називається торговельною маркою співтовариства (community trademark), має як свої переваги – порівняно невеликі збори, можливість подачі однієї заявки для отримання захисту в 27 країнах, так і недоліки.