Виводячи власні продукти на нові міжнародні ринки, слід усвідомлювати, що залежно від обраної юрисдикції діяльності, законодавство в сфері інтелектуальної власності може суттєво відрізнятися від національного. Це вимагає від топменеджменту виваженого підходу до питання захисту власних об’єктів інтелектуальної власності на міжнародному ринку, а також аналізу ризику можливих порушень прав третіх осіб на такі об’єкти.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Наш досвід свідчить про те, що вітчизняні підприємства детально розглядають питання відносно ERPсистеми просування товарів на новому ринку, скільки інвестувати в це коштів, але системну роботу з аналізу ризиків «конкуренції» виключних прав на власні та чужі об’єкти інтелектуальної власності й вірогідність настання негативних наслідків для власної компанії у разі порушення прав третіх осіб, не проводять узагалі, або проводять у мінімальному обсязі.
Спробуємо сформулювати основний принцип конструктивного, на нашу думку, підходу до питання аналізу юридичних ризиків відносно охорони власних та/або непорушення чужих об’єктів інтелектуальної власності при виведенні продукції на міжнародний ринок: «До прийняття кінцевого рішення про виведення продуктів компанії на ринок іншої країни (або країн) слід провести патентне дослідження на предмет визначення умов вільної реалізації продукції на обраних ринках без порушення виключних прав третіх осіб, об’єктам яких (об’єктом прав) надається охорона в цих країнах».