Jun. column
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Штучний інтелект та авторське право
Питання про права на авторство творів, створених штучним інтелектом, в останні роки набуло великого резонансу у сфері правозахисту та інтелектуальної власності. Штучний інтелект вже давно демонструє здатність генерувати музику, текст, малюнки та навіть компонувати вірші, що несе за собою цілу низку нагальних правових питань. Зокрема, вони вимагають розгляду в межах законодавства, яке часто не встигає крокувати у ногу зі швидкими технологічними змінами.
Сучасна концепція штучного інтелекту (ШІ) — це сукупність наукових дисциплін і методів, призначених для обробки даних та вирішення складних обчислювальних завдань. ШІ «навчається» на прикладі наявних відкритих даних, творів, інформації та синтезує їх для створення нового твору. Наприклад, коли програмі потрібно «намалювати» картину, її навчають за допомогою інших творів, подавши їй значну кількість вже наявних картин. Потім вона використовує аналогічний принцип, щоб створювати власне зображення. При створенні, наприклад, віршів, ШІ може наслідувати стиль авторів, підхід до римування тощо. По суті ШІ створює об’єкт, «натхненний» прикладами, які закладені в його основу. Втім, він суттєво відрізнятиметься від оригінальних творів і фактично буде новим.
Проблемний момент відстежується вже на самому початку такого процесу, адже початкові об’єкти, які використовує штучний інтелект, мають авторів, за якими юридично закріплені авторські права на ці твори. Після отримання «знань» зі свого навчання ШІ застосовує схожий підхід чи концепцію, що були використані авторами оригінальних творів, для створення нових фотографій, відео, текстів тощо.
Однак ідеї, методи, концепції, принципи та способи не підпадають під захист авторського права. Результати роботи програм штучного інтелекту можуть бути схожими на приклади, які програма використовувала при «навчанні», але вони не є копіями оригінальних творів. Оскільки ШІ використовує техніку змішування об’єктів між собою для створення нових, не виникає порушення авторського права. Програми використовують об’єкти, які захищені авторським правом, виключно для цілей навчання та подальшого їх комбінування.
Переважно штучний інтелект «вивчає» твори, які перебувають у публічному доступі чи опубліковані в інтернеті. Збір даних для тренування моделей у мережі вважається добросовісним використанням.
Показовим є те, що дедалі більше авторів прагнуть захистити свої оригінальні твори від використання їх програмами ШІ. Вони не хочуть, аби ШІ тренувався на їхньому творчому доробку, запозичував та «надихався» їхніми ідеями, техніками тощо. Для цих цілей навіть була створена окрема програма (що іронічно — також штучного інтелекту) під назвою NO AI, за допомогою якої можна захистити свій художній твір та запобігти його потраплянню у бази ШІ.
У програмі можна поставити водяний знак на твір, оскільки під час пошуку прикладів для навчання ШІ автоматично вважає зображення із водяним знаком такими, що також створені за допомогою ШІ. А для навчання ШІ може використовувати лише об’єкти, створені людьми.
Штучний інтелект та українське законодавство
Термін «штучний інтелект» досить новий для українського законодавства. Тому на сьогодні є проблеми із чітким правовим визначенням та регулюванням цього поняття. Аналіз положень внутрішнього законодавства України свідчить про існування низки питань, пов’язаних із правовим статусом авторських прав на твори, створені за допомогою ШІ.
Нещодавно в Україні почалася робота над удосконаленням правового регулювання у сфері штучного інтелекту. Зокрема, у 2020 році складена Концепція розвитку штучного інтелекту в Україні (схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 року №1556-р). У ній зазначені визначення, мета, принципи розвитку ШІ в нашій державі.
Також у 2023 році прийняли нову редакцію ЗУ «Про авторське право і суміжні права», у якій врегульовано питання авторського права на твори, створені комп’ютерними програмами, зокрема штучним інтелектом. Схожа новела в Україні з’явилася вперше.
Згідно зі ст. 1 Закону, автором твору визнається фізична особа, яка своєю творчою працею створила цей твір. Ст. 33 Закону визначає, що результати роботи штучного інтелекту підпадають під правове регулювання як неоригінальний об’єкт, створений комп’ютерною програмою, і такий об’єкт охороняється правом особливого роду (sui generis).
Це право являє собою сукупність норм, які відрізняються від загальних правових положень. Вони поширюються на об’єкти, які створені комп'ютерними програмами та не містять креативного елемента. Також у їхньому створенні не бере участі людина.
Суб’єктами права особливого роду можуть бути особи, які володіють майновими правами або мають ліцензійні повноваження, такі як автори, які створили програму штучного інтелекту, їхні спадкоємці чи правомірні користувачі цієї програми. Умови, що визначають належність права особливого роду до творів, згенерованих штучним інтелектом, також можуть бути визначені в угоді.
Отже, згідно з українським законодавством, ШІ не може бути автором та набувати авторських прав на створені об’єкти, оскільки для отримання авторських прав необхідна творча активність фізичної особи та оригінальність твору. Водночас ці неоригінальні об’єкти, створені штучним інтелектом, підпадають під захист правом особливого роду, а їхні власники можуть ліцензувати, передавати та захищати це право.
До речі, не лише в Україні, але й у багатьох країнах світу таке саме регулювання щодо штучного інтелекту — ШІ не визнають автором, оскільки під час розв'язання питання про виникнення авторського права суди керуються такими категоріями, як оригінальність, наявність інтелектуального і творчого внеску автора, його безпосередньої участі.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях нерідко зазначав, що авторське право застосовується тільки до твору, який є результатом оригінального інтелектуального внеску його автора (рішення C-5/08 Infopaq International A/S проти Danske Dagbaldes Forening).
Це означає, що об’єкти, створені за допомогою ШІ, можуть отримати захист авторського права лише у випадку суттєвого впливу людини під час їх створення. Проте як визначити, яким саме має бути внесок, щоб бути визнаним суттєвим і творчим рішенням людини — питання складне та неоднозначне. Тому, як правило, контент, створений штучним інтелектом, не захищається авторським правом.
Зазначимо, що європейське і зокрема українське законодавство активно працює над покращенням правового регулювання ШІ. Європейський Союз активно працює над підвищенням етичності штучного інтелекту та актуалізацією законодавства відповідно до викликів часу та швидкого розвитку технологій. Однією з важливих ініціатив у цьому напрямі є Artificial Intelligence Act — перший у світі нормативний акт щодо ШІ, який має на меті надати правові визначення штучному інтелекту та врегулювати низку питань, пов’язаних із його використанням. Тому найближчим часом можна очікувати на нові європейські та національні законодавчі акти, які будуть створювати базу для ефективного регулювання цього питання.