Авторське право є основним джерелом доходів авторів. Без знань авторського права авторам складно заробити гроші. Слід зазначити, що більшість авторів мають фрагметарне уявлення про авторське право. Загальна картина світу авторського права їм невідома.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У зв'язку з тим, що авторам самостійно розібратися з питанням авторського права складно, то пропонується бліц-інформація про авторське право, яка оформлена у вигляді аксіом авторського права.
Аксіома авторського права (АП) – це коротка інформація про авторське право, яка дає змогу побачити правове поле авторського права з висоти «пташиного польоту».
Аксіоми авторського права сформульовані відповідно до Цивільного кодексу України (ЦКУ) і Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон про авторське право).
Аксіома АП № 1. Про монополію авторського права.
Авторське право – розділ цивільного права, яким регулюються особисті немайнові та майнові відносини, пов’язані зі створенням та використанням творів.
Норми цивільного права в сфері авторського права:
- створюють монополію на результат творчої діяльності автора;
- забезпечують дію монополії з моменту створення твору та ще 70 років після смерті автора;
- забезпечують осіб, яким належать майнові права на твори, правовими інструментами для отримання доходів від використання результатів творчої діяльності автора;
- створюють правові інструменти захисту монополії на результат творчої діяльності автора.
Аксіома АП № 2. Про результат творчої діяльності автора.
Результатом творчої діяльності автора є твір у сфері літератури, науки і мистецтва.
Для охорони твору авторським правом не має ніякого значення, до якої сфери він відноситься. Однак розподіл творів на твори літератури, науки та мистецтва іноді необхідний, оскільки це дає змогу визначити обсяг майнових прав на твір. Так, майнові права на використання літературних творів включають право на переклад, а майнові права на твори мистецтва не мають такого способу використання твору.
Аксіома АП № 3. Про момент появи авторського права.
Авторське право виникає з моменту створення твору (ч. 1 ст. 437 ЦКУ; ч. 2 ст. 11 Закону про авторське право).
Твір отримує охорону авторських прав з моменту, коли автор надав йому об'єктивної форми, яка дає можливість його відтворювати.
Об'єктивною формою літературного твору є книга, брошура, журнал, газета тощо.
Об'єктивною формою творів образотворчого мистецтва є малюнок, малюнок, ескіз тощо.
Об'єктивною формою роботи архітектури є модель, макет, споруда тощо.
Аксіома АП № 4. Про суб’єктів авторського права.
Особи, яким належать виключні майнові права на твір, є суб’єктами авторського права.
Суб’єктами авторського права є автори творів, спадкоємці автора, фізичні та юридичні особи, які набули майнові права на твори відповідно до договору або закону.
Особа, яка отримала права на використання твору (ліцензіат), не є суб’єктом авторського права.
Аксіома АП № 5. Про первинного суб’єкта авторського права.
Автор є первинним суб’єктом авторського права.
Автором твору вважається особа, яка створила його своєю творчою працею. Крім того, автором твору може вважатися особа, яка вказана як автор на оригіналі чи копії твору, якщо немає доказів того, що автором твору є інша особа.
Автор твору може бути громадянином України, іноземним громадянином або особою без громадянства. Вік та дієздатність автора не має ніякого значення. Отже, авторами твору можуть бути як малолітні особи (до 14 років), так і неповнолітні (від 14 до 18 років). Малолітня особа має право здійснювати лише особисті немайнові права на твір, а неповнолітні особи – ще і самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної діяльності. Це означає, що малолітня особа не може самостійно укладати авторські договори. Для неї це роблять її батьки чи опікуни. Однак батьки та опікуни не беруть на себе зобов'язання за цими договорами. Стороною в таких угодах є малолітня особа. Неповнолітня особа може самостійно укласти авторські договори.
Аксіома АП № 6. Про оригінальність твору.
Авторсько-правова охорона надається тільки оригінальним творам.
Авторське право охоплює результат творчої діяльності автора. Цей результат повинен бути оригінальним. Це означає, що не може бути двох однакових творів. Якщо є два однакові твори різних авторів, то має місце плагіат.
Аксіома АП № 7. Про державну реєстрацію твору.
Авторське право не потребує обов’язкової державної реєстрації (ч. 2 ст. 11 Закону про авторське право).
Однак авторське право на твір можна зареєструвати в ДП «Укрпатент» у будь-який час протягом життя автора і ще 70 років після його смерті.
Про нюанси заповнення заяви про реєстрацію авторського права на твір можна дізнатися із відео.
Аксіома АП № 8. Про авторсько-правову охорону твору.
Авторсько-правова охорона надається формі вираження твору, а не його змісту (ч. 3 ст. 8 Закону про авторське право).
Слід відрізняти об'єктивну (матеріальну) форму твору (книгу, скульптуру, фотографію тощо), на яку поширюється право власності, від форми вираження твору, на яку поширюється авторсько-правова охорона. Наприклад, формою вираження літературних творів є мова (слова, фрази тощо). Нотні знаки є формою вираження музичних творів. Формою вираження драматичних, музично-драматичних, сценарних творів є сценічне втілення.
Елементи змісту твору не охороняються авторським правом. До таких елементів змісту твору належать ідеї, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції та відкриття, які описані, роз'яснені, проілюстровані у творі.
Аксіома АП № 9. Про склад авторського права.
Авторське право складається з немайнових (особистих) (ст. 438, ст. 439 ЦКУ; ст. 14 Закону про авторське право) і майнових прав автора (ст. 440 ЦКУ; ст. 15 Закону про авторське право).
Автору належать особисті немайнові права, а саме право на авторство, право на ім’я, право на недоторканність твору, право на доступ до твору образотворчого мистецтва.
До майнових прав автора належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Аксіома АП № 10. Про знак копірайт ©
Суб’єкти авторського права мають право проставляти знак копірайт © на примірниках твору.
Цей знак складається з таких елементів:
- · латинська літера «c», яка обведена колом;
- · ім’я або найменування особи, яка має авторське право;
- · рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
У зв’язку з тим, що ліцензіат не є суб’єктом авторського права, то він не має права використовувати знак ©.
Аксіома АП № 11. Про термін належності автору майнових прав на твір.
Автору належать майнові права на твір доти, поки вони не передані іншій особі (ст. 31 Закону про авторське право; ст. 1113 ЦКУ).
Передача майнових прав на твір здійснюється за договором, укладеним в письмовій формі. У випадку недотримання письмової форми договору такий договір є нікчемним, тобто таким, що не породжує ні прав, ні обов’язків у сторін такого договору.
При передаванні (відчуженні) майнових прав на твір вони у попереднього правовласника перестають діяти і виникають у нового правовласника в повному обсязі.
Договір, відповідно до якого передаються майнові права на твір, має різні назви в ЦКУ і Законі про авторське право.
Використовувати можна будь-яку назву договору.
Аксіома АП № 12. Про розкриття твору публіці.
Твір оприлюднюється з дозволу автора.
Оприлюднення (розкриття публіці) твору – здійснена за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.
Аксіома АП № 13. Про дозвіл на використання твору.
Твір використовується суб’єктами авторського права або особами, які отримали дозвіл на його використання (ст.ст. 443, 1108, 1109 ЦКУ; ст. 33 Закону про авторське право).
Дозвіл (ліцензія) – це письмове повноваження, яке надає особі право на використання твору в певній обмеженій сфері.
Дозвіл оформляється ліцензійним договором (ліцензією) (ст.ст. 1108, 1109 ЦКУ; ст. 33 Закону про авторське право).
Ліцензія на використання твору може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта твору (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ та Закону про авторське право.
Ліцензія може бути виключною, одиничною, невиключною.
Аксіома АП № 14. Про винагороду.
Автор має право на винагороду за використання твору (ст. 445 ЦКУ; ч. 5 ст. 15 Закону про авторське право).
Автор має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському (ліцензіонному) договорі.
З метою виключення обмеження прав авторів творів на винагороду затверджено мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав (Постанова КМУ № 72 від 18.01.2003).
Аксіома АП № 15. Про оплатне чи безоплатне використання твору.
Тільки автор або особа, якій належать майнові права на твір, вирішує питання про оплатне чи безоплатне його використання (ст. 445 ЦКУ) за винятком використання творів в освітніх цілях.
У зв’язку з тим, що автор має право на винагороду, то тільки він вирішує питання про оплатне або безоплатне використання твору, про що повинен бути зроблений відповідний запис у договорі.
Аксіома АП № 16. Про вільне використання твору.
Твори можуть використовуватися без дозволу автора і без виплати винагороди (ст.ст. 21–24 Закону про авторське право).
Ці обмеження встановлені для задоволення потреб членів суспільства в галузі освіти, культури та інформації.
Відповідно до закону твори можуть вільно використовуватися будь-якою особою без згоди автора і до того ж безоплатно, але з обов'язковою вказівкою імені автора та джерела запозичення.
Аксіома АП № 17. Про принцип матрьошки.
Майнові права на твір, на якому зображені (включені) інші твори, наприклад, на фотографії є зображення скульптури, є залежними і, отже, такий твір не можна використовувати без дозволу особи, якій належить авторське право на твір, зображення якого використовується.
Якщо на фотографії, малюнку та іншому творі зображено об'єкт авторського права, наприклад, скульптуру, картину, об'єкт архітектури або садово-паркового мистецтва, то використовувати такий твір у період дії авторського права можна тільки в тому випадку, якщо є дозвіл від (1) автора твору, на якому зображено об'єкт авторського права, та (2) автора зображеного твору.
Аксіома АП № 18. Про використання зображення фізичної особи.
Фотографія та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, – батьків, братів та сестер.
(ст.ст. 307, 308 ЦКУ).
Закон допускає виключення із цього загального правила. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.
Аксіома АП № 19. Про службовий твір.
Належність майнових прав на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору (контракту), постійно змінюється.
Твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, є службовим твором.
Службовий твір – твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору між ним і роботодавцем.
Для того щоб визначити належність майнових прав на службовий твір, необхідно відкрити ту редакцію закону, яка діяла на момент створення твору.
Для уточнення особи, якій належать майнові права на службовий твір, можна скористатися онлайн-тестом.
Аксіома АП № 20. Про належність майнових прав на службовий твір.
Відповідно до чинного законодавства майнові права на службовий твір, крім комп'ютерних програм та баз даних, належать автору і роботодавцю спільно, якщо в трудовому договорі або договорі цивільно-правового характеру не записано інше (ч. 2 ст. 429, ч. 3 ст. 440 ЦКУ, ч. 2 ст. 16 Закону про авторське право).
Відповідно до чинного законодавства майнові права на комп'ютерні програми та (або) бази даних, створені у зв'язку з виконанням трудового договору, належать юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник, який створив ці комп'ютерні програми та (або) бази даних, якщо інше не встановлено договором (ч. 3 ст. 440 ЦКУ, ч. 2 ст. 16 Закону про авторське право).
Аксіома АП № 21. Про винагороду автору службового твору.
Відповідно до чинного законодавства автору службового твору виплачується винагорода за його створення і використання, а також за перехід майнових прав на нього, розмір та порядок виплати якої встановлюються договором між автором і роботодавцем (ч. 3 ст. 16 Закону про авторське право).
Більш детально про винагороду авторам службових творів можна дізнатися тут.
Аксіома АП № 22. Про захист авторського права.
Захист немайнових (особистих) та майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється у порядку, передбаченому адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.
Адміністративно-правовий засіб захисту авторського права передбачений ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка порушила авторське право, може бути притягнена до кримінальної відповідальності (ст. 176 Кримінального кодексу України).
Способи цивільно-правового захисту авторського права наведені в ст. 52 Закону про авторське право.
Найпоширенішим цивільно-правовим способом захисту авторського права є стягнення компенсації за порушення авторського права.
Аксіома АП № 23. Про компенсацію за неправомірне використання твору.
Особа, яка порушила авторське право, за рішенням суду виплачує особі, якій належать виключні майнові права на твір, компенсацію, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення – як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання твору (пункт «г» ч. 2 ст. 52 Закону про авторське право).
Для стягнення компенсації необхідно подати позов до суду.
Неймовірна історія про те, як автори отримали 25 млн грн компенсації за неправомірне використання службових творів, тут.