Судова практика 2018 р. доводить активне застосування до неплатників боргів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до моменту виконання ним своїх зобов'язань за відповідними виконавчими документами.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404‑VIII (з наступними змінами та доповненнями), під час здійснення виконавчого провадження, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду з вимогою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. №3857‑XII (з останніми змінами та доповненнями), громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), до виконання зобов'язань.
Водночас, відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (за винятком обмежень, які встановлюються законом).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 р. №661‑IV (з останніми змінами та доповненнями), на Державну прикордонну службу України, відповідно до визначених законом завдань, покладається обов'язок із запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України (в тому числі за дорученням правоохоронних органів) постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду/виїзду осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання. Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Для застосування вказаного заходу державному виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, розглядаючи таку категорію справ, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково. Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 р., викладених у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися та бути об'єктивно наявним і вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов'язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України дає підстав стверджувати, що необхідною умовою для застосування до боржників тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту їх навмисного ухилення від виконання зобов'язань за рішенням суду.