Останнім часом все більше постає питання щодо визнання та виконання рішень українських судів на території інших держав. Їх виконання за кордоном у цивільних або сімейних справах є дуже поширеною процедурою серед громадян України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Визнання та виконання цих рішень регулюється на підставі міжнародних договорів між Україною та іноземними державами. До таких договорів можна віднести Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 21.01.2006 р. та Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах, зокрема щодо визнання і виконання судових рішень від 29.01.2016 р.
Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах надає можливість визнання та виконання судових рішень, ухвалених у цивільних і сімейних справах, а також вироків у частині цивільного позову. Вона діє у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією та Туркменістаном.
Громадяни Договірних Сторін, а також особи, які проживають на території країн-учасниць Конвенції, користуються таким самим правовим захистом, як і громадяни інших Сторін Конвенції.
Громадяни країн-учасниць Конвенції мають право на звернення до суду та інших державних органів, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи, за захистом своїх прав та інтересів на таких самих умовах, як і громадяни Договірної Сторони. Коли рішення потребує примусового виконання на території країни-учасниці Конвенції, необхідне проходження спеціальної процедури визнання та допуску до виконання рішення українського суду.
Заінтересована особа або орган можуть звернутися з клопотанням про визнання і виконання рішення українського суду безпосередньо до відповідного суду держави, де необхідно виконати судове рішення.
Вимоги до клопотання встанов-люються переважно міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Клопотання про визнання та виконання рішення оформлюється відповідно до зразка, наведеного в додатках 5 та 6 до Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах, та викладається чітким машинописним текстом.
Клопотання про примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити:
• ім’я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
• ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
• мотиви подання клопотання;
• назву суду, що виніс рішення, дату винесення рішення, номер справи та резолютивну частину цього рішення.
Згідно ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, клопотання та пакет документів повинні бути належним чином засвідчені судом (підписом судді та гербовою печаткою суду) та перекладеними на мову Договірної Сторони або на російську мову, що передбачено ст. 17 вищезгаданої Конвенції.
Своє клопотання з пакетом документів зацікавлена особа може подати через канцелярію Міністерства юстиції України, яке виконує функції центрального органу України щодо виконання цієї Конвенції, або направити клопотання разом з документами, передбаченими Конвенцією, безпосередньо до компетентного суду держави, де необхідно виконати рішення (за місцем майбутнього виконання), якщо адреса суду відома. В останньому випадку клопотання подається через суд, який виніс рішення у першій інстанції, з метою передачі за допомогою територіального головного управління юстиції до Мін’юсту.
Клопотання про визнання і виконання третейського суду подається безпосередньо до іноземного суду за місцем виконання, якщо інше прямо не встановлено міжнародним договором України.
Міністерство юстиції України надсилає одержані документи до Міністерства юстиції іншої договірної країни, яке вживає заходів щодо передачі клопотання для розгляду питання про визнання і виконання судового рішення компетентному суду своєї держави.
Якщо відповідним міжнародним договором України не визначено перелік документів, що додаються до клопотання про дозвіл примусового виконання рішення, судом України надаються:
• рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню, або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення (додаток 7 до Інструкції);
• документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена (додаток 9 до Інструкції);
• документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання (додаток 8 до Інструкції);
• документ, що підтверджує угоду сторін по справах договірної підсудності.
Довідки друкуються на чистих аркушах паперу (без використання штампів суду), засвідчуються підписом судді та скріплюються гербовою печаткою суду України. Складання та оформлення документів, що додаються до клопотання, покладається на суд України, який ухвалив рішення.
Отже, у разі дотримання усіх вимог, що передбачені процедурою визнання та допуску до виконання рішення українського суду, і безпідставності для відмови у визнанні рішення, суд виносить ухвалу про допущення рішення українського суду до примусового виконання та видає виконавчий документ до виконання на своїй території. Якщо зацікавленій особі було відмовлено у визнанні та виконанні українського судового рішення, вона має право оскаржити це рішення в суді вищої інстанції згідно з внутрішнім законодавством держави, на території якої розглядалося подане клопотання.