Статтею 66 СК України передбачено, що подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Про це повідомили в Мін'юсті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Чим житлова субсидія відрізняється від пільги — роз'яснення від ПФУ"
Відповідно до пункту 6 глави 1 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, то договір про порядок володіння та користування спільним майном може охоплювати як усе майно, так і лише його частину. Порядком визначено, що такий договір може бути як самостійним, так і виступати частиною договору про відчуження частки.
Порядок володіння та користування майном може бути вказаний у договорі відчуження за наявності угоди між учасниками спільної часткової власності про порядок володіння та користування спільним майном або за їхньою письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок володіння та користування спільним майном (його конкретними частинами).
Форма договору
Згідно зі статтею 639 ЦК України, договір може укладатися в будь-якій формі, якщо інше не передбачено законом. У міністерстві вказали, що оскільки законодавство не визначає окремих вимог щодо форми договору про порядок володіння та користування спільним майном, під час його укладення мають бути враховані загальні положення цивільного законодавства щодо форми правочинів (договорів).
Щодо земельних ділянок закон вимагає письмової форми та нотаріального посвідчення договору (стаття 88 Земельного кодексу України). Якщо договір укладається не всіма співвласниками, обов’язкова письмова згода від співвласників, які не беруть участі в договорі (Порядок).
Договір про порядок володіння та користування спільним майном може, зокрема, містити такі умови та інформацію:
- предмет договору;
- опис майна;
- інформацію про співвласників;
- права та обов’язки співвласників;
- порядок користування обумовленим майном (в тому числі із конкретизацією, якими приміщеннями здійснює користування окремий співвласник, а які залишаються у їх спільному користуванні);
- розподіл витрат щодо утримання спільного майна;
- відповідальність сторін;
- строк дії договору;
- інші умови, визначені на розсуд сторін.
При посвідченні самостійних договорів про порядок володіння та користування майном, право на яке підлягає державній реєстрації, вимагається документ, що посвідчує право власності (крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку).
Документ, що посвідчує право власності, після його огляду повертається власникові, а в тексті правочину зазначаються найменування цього документа, номер і дата його видачі та найменування юридичної особи, що його видала.