Можна впевнено стверджувати, що 2020 р. став особливим для кожного, зважаючи на ситуацію, що склалася у зв'язку з поширенням COVID‑19 у світовому масштабу. Реакція не змусила себе довго чекати: компанії та корпорації почали підлаштовуватися до обставин та переглядати режим роботи працівників попри те, що локальне законодавство в непоодиноких випадках або не містило поняття remote work (віддалена, дистанційна робота чи робота з дому), або не врегульовувало його практичний бік (як застосувати контроль за роботою, розподіл відповідальності тощо).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Подібна ситуація існує і в Україні, де дистанційна робота належним чином не врегульована, однак давно практикується IT‑бізнесом та молодими компаніями з іноземними інвестиціями, де важливий лише результат роботи працівника, а не місцезнаходження його робочого місця. Тому саме в розпал пандемії, 30 березня 2020 р. було внесено зміни до Кодексу законів про працю України та введено поняття «гнучкого режиму робочого часу» та «дистанційної (надомної) роботи».
Що ж відбувається з remote work за кордоном, яких змін вона зазнає? Оскільки ця стаття стосується саме віддаленої роботи за кордоном, краще не просто розглянути трудове законодавство іноземних країн, а й поспілкуватися з іноземними партнерами, з якими безпосередньо працює наша компанія, та дізнатися, як вплинули на їх роботу зміни в трудовому законодавстві, якщо вони мали місце.
Польща
Почнемо з найближчого сусіда України Польщі. Поширення коронавірусу змусило багатьох роботодавців запровадити дистанційну роботу, яка до початку пандемії була рідкісним явищем. Трудове законодавство Польщі, як і України, не знало такого поняття, як дистанційна робота. 19 червня 2020 р. польський парламент прийняв спеціальний закон про так званий антикризовий щит (Anti-Crisis Shield 4.0), спрямований на протидію негативним наслідкам пандемії COVID‑19. Одним з положень цього закону є врегулювання дистанційної роботи. Основні нововведення, які були представлені польським законодавцем, наступні:
- обладнання та матеріали для віддаленої роботи надаються роботодавцем, але працівник може використовувати власний ресурс, якщо з його боку буде забезпечено конфіденційність та захист інформації, яка охороняється відповідно до закону;
- на вимогу роботодавця працівник повинен вести облік робочого часу, пов'язаного з віддаленою роботою. Положення щодо ведення таких записів (включаючи форму та періодичність роботи) визначаються роботодавцем;
- роботодавець може в будь-який час скасувати дистанційний режим роботи.
Хотілося б відразу зазначити, що в Польщі, на відміну від України, вказаний закон має тимчасовий характер. Спочатку він був прийнятий до вересня ц. р., а потім пролонгований. У Польщі заявляють, що оскільки спалахи COVID‑19 продовжуються, цілком імовірно, що положення спеціального закону про віддалену роботу будуть розширені і, можливо, навіть закріплені в Трудовому кодексі Польщі. Це означає, що така форма роботи незабаром може набути постійного характеру навіть після завершення пандемії.
Австрія
Хотілося б також розповісти про Австрію, адже ця країна завжди вирізняється педантичністю у всіх сферах суспільного життя, які достеменно врегульовані законами та іншими нормативно-правовими актами. Австрійський парламент серйозно підійшов до питання поширення хвороби та видав ряд актів про тимчасові заходи щодо запобігання поширенню COVID‑19, де визначив ряд правил для роботодавців, якими слід керуватися на час пандемії для організації робочого процесу. Серед них є досягнення згоди між роботодавцем та працівником про створення для працівника гнучких умов праці або його переведення на дистанційну роботу і, відповідно, внесення змін до раніше укладеного трудового договору.
Відразу зауважимо, що австрійському бізнесу, як і українському, практика дистанційної роботи була відома ще до початку світової пандемії. Однак на цьому законодавчий процес не зупинився, а робота по внесенню змін у частині трудового законодавства продовжується з притаманною для цієї нації скрупульозністю. Так, наразі Міністерство праці разом з соціальними партнерами створюють робочі групи для запровадження прикладів найкращих світових практик віддаленої роботи в австрійське законодавство. Результати обіцяють представити навесні 2021 р. На даний момент відомо, що в законі будуть закріплені наступні положення:
- диференціація роботи в дистанційному режимі та роботи вдома на тимчасовій та постійній основі, надання роботодавцем засобів для виконання роботи або компенсації за виконання роботи власними засобами працівника, покриття витрат на інтернет та інші засоби зв'язку і обладнання домашнього офісу;
- обов'язок роботодавця забезпечити охорону здоров'я та безпеку на дистанційному місці роботи свого працівника, організація захисту даних та забезпечення дотримання працівниками конфіденційності;
- працівники, які будуть працювати віддалено, мають такі самі трудові права та обов'язки, як і всі інші працівники компанії. Наприклад, вони однаково матимуть право на навчання та заходи підвищення кваліфікації, а також на участь у колективному прийнятті рішень через електронні засоби комунікації;
- обов'язок фіксувати робочий час закріплюється за роботодавцем, але за спільною домовленістю з працівником: останній самостійно може фіксувати робочий час та передавати ці дані роботодавцю. У свою чергу, роботодавець несе відповідальність за порушення максимального робочого часу, мінімальних періодів відпочинку чи перерв. Підкреслимо, в Австрії дуже чітко врегульований робочий час, у багатьох районах законодавство взагалі забороняє працювати ввечері;
- дуже цікавим положенням є те, що нещасні випадки, що трапляються в місці ведення віддаленої роботи («домашньому офісі»), прирівнюються до нещасних випадків на виробництві;
- варто виділити положення, за яким робота з дому не є доглядом за дітьми, тому робота вдома має чітко відрізнятися від дозвілля та сім'ї.
Слід також зауважити, що австрійський законодавець не лише розробляє новий закон про віддалену роботу, але й чітко зазначає, що існуючі нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини, також будуть застосовуватися до роботи вдома. Наприклад, положення Закону про робочий час та Закону про відпочинок продовжуватимуть застосовуватися для роботи в «домашньому офісі». При цьому деякі представники австрійського бізнесу заявили, що не слід закріплювати всі деталі віддаленої роботи на законодавчому рівні, адже на рівні компаній існує можливість укладати трудові угоди про гнучкий робочий час.
Поки що незрозуміло, чи дослухається австрійський законодавець до місцевого бізнесу, але те, що в березні наступного, 2021 р. Австрії варто очікувати на закон, який максимально регламентуватиме роботу вдома, факт.
США
Як завжди, дуже цікава ситуація в Сполучених Штатах Америки, адже у кожного штату власний погляд на ситуацію з COVID‑19 та, відповідно, законодавче регулювання. Наприклад, деякі штати досі закриті та ні на секунду не виходили з локдауну, інші, навпаки, жодного разу не вводили ніяких обмежувальних заходів для запобігання поширенню COVID‑19. Наприклад, такі штати, як Арканзас, Айова, Небраска, Північна та Південна Дакота, Юта та Вайомінг продовжили працювати, як і раніше. Нью Йорк, Каліфорнія та Мічиган запровадили найбільш жорсткі обмежувальні заходи та видали внутрішні розпорядження, згідно з якими всі підприємства та некомерційні організації повинні використовувати в максимально можливій мірі будь-які способи дистанційної роботи. У разі невиконання розпорядження на компанії накладатимуть штрафні санкції аж до примусового закриття.
Що стосується віддаленої роботи в цілому, то в США завжди була можливість не лише працювати віддалено, але й голосувати за допомогою електронної пошти. У зв'язку з COVID‑19 ці можливості почали розширюватися, а також почала зростати кількість бажаючих працювати з дому (не беремо до уваги штати, які додатково зобов'язали компанії організувати роботу з дому). Тому державні органи зосередилися на рекомендаціях по організації компаніями дистанційної роботи (як приклад, Міністерство праці США видало інформаційний бюлетень 2020‑5, щоб роз'яснити обов'язок роботодавця відстежувати кількість компенсованих робочих годин працівників, які працюють дистанційно), а також на вдосконаленні існуючого законодавства у сфері інформатизації та захисту від кіберзлочинності.
Що стосується організації віддаленої роботи, її було вирішено передати на розсуд самих компаній. Такі великі корпорації, як Facebook, Twitter, Okta, Box, криптовалютна біржа Coinbase та багато інших вже заявили, що віддалена робота стане невід'ємною функцією робочого процесу. Google завжди був та залишається прихильником роботи з дому. Корпорація Microsoft запропонувала своїм співробітникам можливість роботи з дому на постійній основі зі зниженням заробітної плати, якщо працівники переїжджають у дешевші міста чи країни. Facebook також заявив, що місцезнаходження співробітника впливає на виплату компенсацій. Наприклад, якщо програміст, який живе в Сан-Франциско, вирішує переїхати в маленьке містечко, щоб зменшити витрати на життя та оренду нерухомості, він підпадає під скорочення заробітної плати, адже виконуватиме таку саму роботу, однак у менш витратному місті. Такий підхід компаній був розкритикований громадськістю.
Окрім того, законодавець спрямував зусилля на можливість діджиталізації окремих сфер життя. Наприклад, у березні ц. р. Сенат прийняв закон №3533 «Про захист та сприяння комерції з використанням дистанційного та електронного нотаріального посвідчення». Цей закон був представлений як двопартійне законодавство для санкціонування та встановлення мінімальних стандартів електронних та віддалених нотаріальних посвідчень між штатами. Він дозволяє кожному нотаріусу в США здійснювати дистанційне онлайн-засвідчення з використанням аудіо-відео зв'язку під час операцій між штатами (коли підписант знаходиться за межами штату, в якому нотаріус уповноважений діяти). Каліфорнія на час дії карантину відзначилася розпорядженням про онлайн-одруження з подальшим отриманням свідоцтва про шлюб по електронній пошті.
Не можна не зазначити, що віддалена робота завдала значного удару по ринку нерухомості. Наприклад, Twitter уже розмістив на ринку суборенди 100 тис. квадратів у своїй штаб-квартирі в Сан-Франциско. Компанія Apple також визнає, що сучасні реалії потребують змін у підходах до організації роботи. Генеральний директор Тім Кук заявив: «Я не вірю, що ми повернемося такими, якими були, тому що ми виявили, що є деякі речі, які насправді дійсно працюють віртуально».
Висновки
Як підсумок, поширення практики віддаленої роботи дозволило багатьом країнам та світовій економіці в цілому зберегти діяльність компаній та робочі місця, де це можливо. Адже варто розуміти, що не всі сфери бізнесу можуть організувати дистанційну роботу в принципі (наприклад, ринок нерухомості, медицина, промислове виробництво тощо не можуть існувати онлайн). У свою чергу, юридична регламентація процесів є важливим елементом організації праці, оскільки дозволяє максимально регламентувати порядок роботи та розподілити зони контролю і відповідальності між роботодавцем і працівником.
