Блукаючи офіційним вебсайтом Верховної Ради України, можна виявити багато цікавих документів та прийнятих законів чи законопроєктів, що перебувають на розгляді. Одним з таких є проєкт Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії порушенню прав у сфері праці (реєстр. № 5748).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Назва загальна, але зміст цікавий
Метою законопроєкту, як це визначено у пояснювальній записці до нього, є «захист учасників трудових відносин від різних форм мобінгу і встановлення адміністративної відповідальності за такі дії».
Мабуть, поняття «мобінг» стане новим для невизначеної кількості людей, а може, й для певного кола правників.
У законопроєкті пропонується друге речення частини другої статті 2 Кодексу законів про працю України після слів «право на здорові і безпечні умови праці» доповнити словами «на гідне ставлення на роботі».
Нагадаю, що в статті 2 Кодексу законів про працю України йдеться про основні трудові права працівників.
Фактично у цих словах і криється суть поняття мобінгу
Законотворцем запропоновано визначити поняття мобінгу безпосередньо в Кодексі законів про працю України як цькування, тобто діяння роботодавця або окремих працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження гідності та честі працівника, його професійної (ділової) репутації, у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно нього напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі, що змушує особу недооцінювати власну професійну придатність.
Окрім того, пропонується визначити типові ознаки мобінгу:
- повторюваність діяння;
- наявність сторін – кривдник, потерпілий (жертва мобінгу (цькування)), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких, зокрема, є заподіяння моральної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого, примушування до зміни місця роботи.
Показово, що в законопроєкті не лише проголошено заборону та він спрямований на попередження обставин, що принижують гідність працівника, але й зобовʼязано роботодавця: «... вживати всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров’я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, провадити інформаційні, навчальні та організаційні заходи, розробити процедуру надання психологічної допомоги і підтримки постраждалим від мобінгу особам».
15.08.2022 Постановою Верховної Ради України № 2507-IX було прийнято за основу вищевказаний проєкт Закону України. Проте документ потребує доопрацювання.
Дійсно, він має низку недоліків, про які вказано, в тому числі, у Висновку Головного науково-експертного управління.
По-перше, поняття мобінгу має узгоджуватися з Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», оскільки саме він є основним у регулюванні суспільних відносин щодо захисту гідності людини та запобігання і протидії дискримінації. Так, наприклад, поняття «мобінг» необхідно узгодити з поняттям «утиск», яке містить п. 7 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону. Утиск – це небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
Окрім того, поняття мобінгу, запропоноване у проєкті, не передбачає визначення форми вини власника або уповноваженого ним органу чи інших працівників. Проте цькування має передбачати лише умисне діяння.
По-друге, в законопроєкті пропонується надати працівникові право на звільнення за власної ініціативи внаслідок здійснення роботодавцем мобінгу чи невжиття заходів до його припинення. Водночас цькування може відбуватися іншими працівниками, відтак вказана норма не надає права на таке звільнення у випадку, якщо інші працівники чинили мобінг, але роботодавець безуспішно вживав заходів для припинення цькування.
По-третє, в законопроєкті пропонується зобовʼязати роботодавців розробити процедуру надання психологічної допомоги і підтримки постраждалим від мобінгу особам.
Однак не будь-яка особа має право та можливість надавати психологічну допомогу. Наприклад, малі підприємства навряд чи мають вдосталь ресурсів для звернення до спеціалістів з метою виконання покладеного на них обовʼязку. Тож незрозуміло, яким чином така норма має бути втілена на практиці.
Поняття мобінгу відоме ще з ХХ століття та знайшло своє відображення в законодавстві низки європейських країн. Проте цькування на робочому місці та запобігання випадкам мобінгу в Україні не врегульовані на законодавчому рівні. Чи варто це робити під час воєнного стану в країні – питання. Чи є це зараз першочерговим завданням? Водночас зрозуміло, що робити це потрібно, бо такий законопроєкт має наблизити норми українського законодавства до європейського законодавства та забезпечити захист від дискримінації й психологічного тиску в трудовому колективі.