З початком повномасштабного вторгнення рф у низки українських компаній постало гостре питання щодо доцільності продовження господарської діяльності та налагодження ефективного управління в нових реаліях. Насамперед це пов’язано з тим, що значна кількість учасників товариств і власників бізнесу виїхали за кордон або мобілізувалися, перебувають на тимчасово окупованих територіях, зниклі безвісти. Є і такі випадки, коли банально перервався зв’язок із учасниками, які втратили інтерес до такого товариства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тому тягар управління поточною діяльністю лягає на виконавчий орган, який у деяких випадках просто не може здійснювати свої повноваження. Наприклад, це пов’язано із неможливістю розширення/зміни напрямів діяльності або укладення значного правочину чи угоди, згоду на які можуть надати лише учасники. В результаті це призводить до блокування діяльності такого товариства.
Досить часто зустрічаються випадки, коли учасники/власники бізнесу просто ігнорують заяви керівника про звільнення із займаної посади та не з’являються на загальні збори учасників для ухвалення відповідного рішення.
Що ж у такому разі робити керівнику, який не бажає надалі виконувати повноваження виконавчого органу або просто хоче звільнитися?
Вихід є!
Якщо загальні збори не можуть відбутися з різних причин, зокрема і через навмисну неявку учасників (відсутність кворуму) після їхнього належного повідомлення директором, єдиним ефективним способом захисту свого порушеного права є звернення до суду із позовною заявою про припинення корпоративних і трудових відносин між керівником та юридичною особою із дати набрання законної сили рішення суду.
Однак тут є певні особливості, що насамперед пов’язані з тим, що директор (керівник) передусім є посадовою особою юридичної особи, яка наділена широким колом повноважень, і відомості про нього містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців і громадських формувань (ЄДР).
Не так давно Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 6 вересня 2023 року у справі №127/27466/20 остаточно поставила крапку у проблемі визначення юрисдикції таких спорів. ВП ВС зробила висновок, що ці спори спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління (корпоративних відносин), які існують між директором і товариством, а тому такі справи підлягають розгляду судами в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
За рік з моменту ухвалення цієї постанови ВП ВС господарськими судами розглянуто десятки таких справ. На жаль, станом на зараз єдиного підходу щодо вирішення спорів суди ще не виробили, що й породило низку нових правових проблем та особливостей.
Проблема 1: щодо способу захисту
Колегія суддів у постанові ВП ВС від 6 вересня 2023 року зробила висновок, що належним та ефективним способом захисту буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті, зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин із відповідної дати без ухвалення загальними зборами товариства відповідного рішення.
Проаналізувавши останні рішення судів щодо цієї категорії справ, можна зазначити, що позивачі досить часто формулюють свої позовні вимоги по-різному, а не згідно з висновком ВП ВС, зокрема:
• «визнати трудові відносини припиненими» (справа №917/117/23);
• «визнати припиненими правовідносини з управління та його повноваження як директора цього товариства з 4 вересня 2023 року у зв’язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням» (справа №910/14250/23);
• «припинити корпоративні та трудові відносини за рішенням суду з дати набрання судовим рішенням законної сили» (справа №910/14445/23);
• «визнати ОСОБА_1 таким, що припинив виконання обов’язків директора ТОВ з дати набрання рішенням законної сили» (справа №910/15851/23);
• «припинити повноваження та визнати трудові відносини ОСОБА_1 з ТОВ припиненими з 30 серпня 2023 року» (справа №910/18178/23);
• «припинити корпоративні та трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з моменту набрання законної сили судовим рішенням» (справа №910/3624/24) тощо.
Проте таке різне формулювання позовних вимог не визнається судами як неналежний спосіб захисту, і суди в більшості випадків займають сторону позивачів, задовольняючи позовні вимоги у тому вигляді, як заявлено в поданому позові.
Єдиною умовою до керівника як позивача, якої слід дотриматися, є вжиття всіх заходів і процедур щодо належного скликання та проведення загальних зборів учасників у порядку, визначеному статутом і чинним законодавством.
Проблема 2: щодо призначення т.в.о. керівника
У постанові ВП ВС від 6 вересня 2023 року зазначено, що товариство не може діяти без директора (тобто без виконавчого органу). Його зміна обов’язково має супроводжуватися призначенням нового директора, а разом із вимогою припинити трудові відносини повинна заявлятися вимога про визначення особи, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового директора) виконуватиме обов’язки керівника товариства. Однак законодавством це питання не врегульоване.
Виключення відомостей про керівника (директора) товариства без заміни на нового/іншого керівника (директора) буде порушувати публічний порядок, адже керівник наділений широким колом повноважень.
У більшості справ позивачі не заявляють позовну вимогу про призначення т.в.о. директора іншої особи, а тому після внесення змін до ЄДР товариство фактично залишається на невизначений час без керівника, що, безумовно, негативно впливає на господарську діяльність такого товариства. Адже слід розуміти, що директор наділений широким колом повноважень, і без нього товариству неможливо нормально функціонувати.
Лише декілька справ наразі розглянуті судами з вимогами позивачів про призначення т.в.о. керівника (директора).
Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 березня 2024 року у справі №910/10688/23 така вимога була задоволена. Суд погодився з висновком ВП ВС та уточнив щодо можливих суб’єктів для призначення на посаду в.о. директора: «Це може бути особа, яка зазвичай виконує тимчасові обов’язки керівника у випадку його відпустки/хвороби, а за відсутності такої особи або її згоди на таке призначення — учасник товариства, який є його кінцевим бенефіціарним власником. В іншому випадку зобов’язання державного реєстратора здійснити дії по виключенню відповідних відомостей про юридичну особу, а саме про керівника (директора), буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать законодавству, зокрема ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», яка надає державному реєстратору лише право зареєструвати зміну керівника (директора) на підставі рішення загальних зборів товариства про зміну керівника».
На противагу цьому рішенню той самий Господарський суд міста Києва, але з іншим складом суду, у рішенні від 10 липня 2024 року у справі №910/3624/24 відмовив у задоволенні зазначеної вище позовної вимоги, аргументуючи це тим, що «прийняття рішення про призначення будь-якої особи виконувачем обов’язків директора товариства віднесено законом до виключної компетенції відповідних органів такого товариства, а не суду. Призначення саме судом виконувачем обов’язків директора товариства є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством».
Неоднозначність судових рішень щодо призначення виконувача обов’язків директора є серйозним викликом для товариств і потребує часу для формування сталої судової практики в цій частині.
Проблема 3: внесення відомостей до ЄДР на підставі рішення суду
Окремою проблемою є виконання таких рішень про припинення повноважень директора шляхом внесення змін державним реєстратором до ЄДР.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі.
Проте суб’єкти державної реєстрації вказані рішення судів виконують по-різному в частині внесення змін до відомостей про керівника такої юридичної особи, що містяться в ЄДР. Так, в одних випадках державним реєстратором вказується ПІБ колишнього керівника та зазначається «припинено трудові відносини у зв’язку зі звільненням з посади директора на підставі рішення суду», в інших — рядок керівника з ПІБ порожній із приміткою щодо причини відсутності «виключено на підставі рішення суду».
Проблема 4: подальше оскарження рішення суду
Особливістю цієї категорії спорів є те, що рішення судів перших інстанцій не оскаржуються до суду апеляційної/касаційної інстанції та такі спори не доходять на розгляд до Верховного Суду, оскільки відповідачем у таких справах є сама юридична особа і від її імені діє керівник, який фактично є позивачем як фізична особа.
У цьому разі подати апеляційну/касаційну скаргу на рішення суду може учасник, проте наразі згідно з інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень такі оскарження відсутні, зокрема у зазначених вище справах, рішення по яких вже набрали законної сили.
Підбиваємо підсумки
Справи щодо припинення повноважень керівника як посадової особи належать до категорії корпоративних спорів і розглядаються в порядку господарського судочинства.
Належним способом захисту прав позивача є позовна вимога про припинення трудових (корпоративних) відносин за рішенням суду з дати набрання судовим рішенням законної сили та призначення особи, яка тимчасово (до прийняття загальними зборами рішення про призначення нового) виконуватиме обов’язки керівника (директора).
Перед зверненням до суду керівник (як виконавчий орган) має вжити всіх необхідних заходів щодо скликання за власної ініціативи та проведення загальних зборів учасників у порядку, визначеному статутом і чинним законодавством із обов’язковим включенням до порядку денного питання щодо звільнення керівника та призначення нового керівника/тимчасового виконуючого обов’язків керівника та фіксації факту непроведення таких зборів (або відсутності кворуму, необхідного для прийняття такого рішення).