Запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації зумовлюють суттєві зміни в розгляді судових справ, в яких військовослужбовці виступають стороною. Проте правове регулювання судового провадження за участю військових не завжди адекватно відповідає поточному стану справ, а в деяких випадках — сам судовий розгляд може бути заблокований.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Процесуальні кодекси містять норми, які зобов’язують суд зупиняти провадження у зв’язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України. Для прикладу, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Ідентичні норми викладені в п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
Буквальне тлумачення вказаної норми визначає 2 умови для зупинення провадження:
1) перебування сторони у складі Збройних Сил України;
або
2) перебування сторони у складі інших утворених до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Формально процесуальний закон містить імперативний обов’язок суду зупинити провадження за вказаною підставою незалежно від статусу сторони, наявності в сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті, апеляційне, касаційне оскарження), волевиявлення учасників процесу, категорії справи, ціни позову, виду вимог, що розглядаються в провадженні, чи будь-яких інших чинників. Так само закон не ставить вимог і до характеру несення стороною військової служби: за контрактом, за призовом під час мобілізації, під час особливого періоду, за місцем несення служби, посадою, званням, родом військ тощо.
Єдиним винятком із загального правила можна назвати строкову військову службу. Якщо сторона перебуває на строковій військовій службі, суд може, а не зобов'язаний зупиняти провадження (п. 1 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України, п. 3 ч. 2 ст. 236 КАС України). Наявність у «строковика» представника забороняє суду зупиняти провадження по справі (ч. 3 ст. 252 ЦПК України, ч. 2 ст. 228 ГПК України, ч. 3 ст. 236 КАС України).
Така безхитрісна конструкція норми, що зобов’язує суд зупиняти провадження в справах, де стороною є військовослужбовець, дає підстави для процесуальних зловживань. Фактично будь-який судовий розгляд за участі військового унеможливлюється. Наприклад, якщо фізична особа подала позов про стягнення заробітної плати, а вже під час розгляду справи — мобілізована до лав ЗСУ, суд не має права ухвалювати рішення, а зобов'язаний зупинити провадження на час проходження позивачем військової служби. Подібний безальтернативний підхід може свідчити про обмеження доступу до правосуддя та обов'язково призведе до порушення розумності строків розгляду справи. Дискримінаційний критерій судової тяганини запроваджується стосовно конкретної категорії осіб- військовослужбовців-«нестроковиків», але будь-які розумні підстави для подібного обмеження відсутні. Дивно, але військовослужбовці- «строковики» на відміну від «контрактників» та «мобілізованих», мають можливість захищати свої права в суді, зокрема через представника.
Саме з метою захисту прав людини від свавільного втручання судовий активізм Верховного Суду згенерував власні критерії для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України.
Верховний Суд сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Приклади подібного судового активізму знайшли своє відображення в ухвалах про зупинення провадження Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі N 461/5209/19 та в інших.
У вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами надані докази перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.
У постанові від 21.12.2022 по справі 456/2541/19 Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з зупиненням провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ. Суд проаналізував довідку командира, згідно з якою позивач перебуває у складі військової частини, що входить до складу ОТУ, залучена та бере безпосередню участь «у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях».
Проте судовий реєстр містить і випадки, коли Верховний Суд не знаходив підстав для зупинення провадження, навіть коли сторона перебувала у складі Збройних Сил України. У постанові від 09.11.2022 по справі 753/19628/17 Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначив, що надані позивачем документи (довідки та витяги з наказів командиру військової частини) не дають підстави для зупинення провадження за п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Будь-яке інше мотивування відсутності підстав для зупинення Верховний Суд не надав. Водночас позивач, який просив суд зупинити провадження, перебував на посаді командира стрілецького відділення, що очевидно свідчить про проходження військової служби у складі Збройних Сил України.
Також Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв'язку з перебуванням сторони у складі Збройних Сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (постанова від 29.03.2023 по справі 756/3462/20).
У постанові Запорізького апеляційного суду по справі 335/297/22 від 07.03.2023 суд дійшов до наступних висновків: «зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України передбачено саме для захисту прав та інтересів, перш за все, військовослужбовця, проте сам позивач до суду з таким клопотанням не звертався та заперечує проти нього, зазначаючи про те, що він має можливість ефективного використання своїх процесуальних прав через представника»
Тобто апеляційний суд прямо визначив, що заявником клопотання про зупинення провадження повинен бути військовослужбовець, а не його процесуальний опонент, а безпідставна перерва в судовому розгляді порушує право на справедливий суд.
Отже, самі по собі довідки та накази про перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатніми для зупинення провадження по справі. Прецедентна практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо.
Правові позиції Верховного Суду стосувались й інших практичних проблем зупинення провадження за фактом перебування сторони на військовій службі.
Так, Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 по справі 753/3880/20 висловив позицію, згідно з якою перебування сторони у складі добровольчого формування територіальної громади не може бути підставою для зупинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Суд визначив, що «добровольче формування територіальної громади» є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Ба більше, Верховний Суд підкреслив, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов'язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (п. 6 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року N 1449).
Перебування на військовій службі керівника юридичної особи, яка є стороною справи, не є підставою для зупинення провадження по справі (п. 14 постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі 926/1794/21).
Враховуючи окреслені в статті проблемні питання, норми, які зобов'язують суд зупиняти провадження у разі проходження стороною військової служби, підлягають зміні. Зокрема, доцільно визначити, за яких конкретно обставин провадження підлягає зупинення (наприклад, якщо військова частина, в якій несе служба сторона переведена на воєнний стан), та суб'єкта, який має право на звернення з відповідним клопотанням (виключно сам військовослужбовець).