Сьомий рік збройного конфлікту на Сході країни. Майже 1,5 мільйони переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим. Близько 1,6 мільйони людей, що проживають на непідконтрольних територіях, значна частина яких – це особи похилого віку. За цими цифрами – людські долі, страхи та невизначеність. Окрім цього, купа правових питань, що потребують вирішення державою, але наразі досі не розв’язані або розв’язані частково.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з основних правових проблем для громадян України з ОРДЛО є обмеження доступу до українського суду. Негативні наслідки цього очевидні, як-от неможливість або значна складність для жителів з ОРДЛО захистити свої права в українському суді та відсутність відомостей щодо наявності судових справ стосовно таких громадян.
Як знайти вихід із цієї ситуації та що робити, досліджувала Донбаська Регіональна рада з питань реформи правосуддя (РРРП) Проєкту ЄС «Право-Justice».
Перша та найбільша проблема – це фізичний доступ до суду. Для подання позову та інших документів слід виїхати на підконтрольну територію до суду або першого поштового відділення. Адже з листопада 2014 року на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) не функціонує відділення Укрпошти, тому будь-яке поштове сполучення, доставка кореспонденції і поштових відправлень із непідконтрольної території повністю відсутні.
Поштові скриньки є на контрольних пунктах в’їзду-виїзду (КПВВ), але в один день вкластись навряд чи вийде. Зараз діють карантинні обмеження. Навіть коли людина не виходила за межі КПВВ, але пройшла лінію розмежування, на українській території поклала позов до поштової скриньки, вона не може повернутись назад одразу. Їй слід здати або ПЛР-тест на виявлення COVID-19, який коштує більше 1000 грн, що є суттєвою сумою для людини з ОРДЛО, або встановити мобільний додаток «Дій вдома» та два тижні жити на території України і 4–5 разів на день в додатку фотографувати себе вдома та відправляти це фото. Тобто в будь-якому разі звернення до суду зараз для мешканців ОРДЛО є вартісним та забирає досить багато часу.
Іншою альтернативою звернення до суду є подання позову онлайн, шляхом використання функціоналу Електронного суду, та за допомогою цифрового підпису, але тут треба відповісти на низку питань. Чи багато людей обізнані про можливість подачі позову за допомогою функціоналу Електронного суду? Чи є доступ до мережі інтернет та до сайту судової влади у людей, що проживають на ТОТ? Або цифровий підпис? Та чи багато з них знаються на тонкощах роботи цієї програми та чи знають про неї взагалі? Відповіді на всі питання будуть не дуже втішні.
Тож залишається просити когось, хто їде на підконтрольну територію України, здати на пошті позов. Але тут також не все просто. Щоб подати позов, його треба скласти. Для людини без юридичної освіти це дуже складно. Крім того, хтось також повинен приходити на судові засідання та представляти її інтереси. Адвоката знайти без виїзду на підконтрольну Україні територію неможливо, оскільки для представництва фізичної особи (громадянина) потрібна нотаріально посвідчена довіреність, яка також посвідчується на підконтрольній території.
Інша проблема – якщо позов пред’явлено самим мешканцям ОРДЛО. Відносно багатьох з тих, хто були відповідачами у судових справах, ухвалювалися заочні рішення, про які вони не знали. Рішення стосуються багатьох видів боргів, починаючи від комунальних послуг та закінчуючи заборгованостямиза кредитами. Це зумовлено тим, що розміщення оголошення про виклик до суду або інформування щодо розгляду справи здійснюється на сайті «Судова влада України», до якого у переважної більшості населення ОРДЛО немає доступу.
Усі ці труднощі є суттєвою перешкодою для доступу людини, що проживає на ТОТ, до українського суду.
Донбаська Регіональна рада з питань реформи правосуддя, яка об’єднує у собі кращих правників регіону та функціонує задля втілення реформ «знизу-вгору» (через донесення специфічних для регіону викликів і їхніх рішень на рівень центральних органів та організацію більш якісного обміну інформацією щодо реформ сектору з центру в регіони та на міжрегіональному рівні), бачить такі варіанти вирішення проблеми.
1. Щодо звернення до суду шляхом надсилання поштовим зв’язком позовів та інших документів, необхідних для участі в судовому процесі. Пропонується, спрощення перетину лінії розмежування на КПВВ, зокрема, шляхом виокремлення громадян, які хочуть подати поштові відправлення на пункті поштового зв’язку, в окрему чергу та безперешкодного повернення їх назад після цього без необхідності здавати відповідні тести на виявлення COVID-19.
2. Відновлення поштового зв’язку з непідконтрольними територіями також є важливим. Як варіант пропонується створення в «сірій зоні» між КППВ з пунктами перетину на непідконтрольну територію пунктів поштового зв’язку, куди доставляється та звідки отримується кореспонденція з подальшим направленням чи врученням адресатам по обидві сторони лінії розмежування. Крім того, встановлюється обов’язковість визнання відміток про вручення повідомлень та поштових відправлень обох сторін.
Для реалізації цього варіанту та забезпечення недоторканості, таємниці та конфіденційності поштових сповіщень, контролю їх адресного отримання та надання зворотного зв’язку для сторони, що надіслала таке повідомлення, слід розпочати відповідні перемовини, у тому числі в межах Мінських домовленостей.
3. Також для доставки пошти можна було б задіяти міжнародні організації, які мають доступ до непідконтрольних територій, наприклад, Червоний хрест чи ОБСЄ. Вони могли б у своїх офісах у населених пунктах в ОРДЛО акумулювати поштові відправлення. При цьому відправник, зокрема суд, за допомогою смс-повідомлень інформував би адресатів, що їм треба прийти до офісу такої міжнародної організації та отримати поштове відправлення. А для відправки пошти на підконтрольну територію можна також акумулювати поштові відправлення та після перетину лінії розмежування подати їх до українських відділень поштового зв’язку. За умови, якщо відправник з непідконтрольної території, зробити такі поштові відправлення безкоштовними.
4. Спростити умови отримання цифрового підпису та зробити їх більш зручними для осіб, що проживають на непідконтрольних територіях. Наприклад, у найближчих до лінії розмежування центрах надання адміністративних послуг розширити перелік державних банків, у яких можна отримати електронний цифровий підпис.
5. Найскоріше запровадити повне функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
6. У місцях найбільшої концентрації осіб, що перетинають лінію розмежування, ознайомлювати людей з наявністю та умовами використання Електронного суду, наприклад, шляхом поширення відповідних брошур з усією необхідною інформацією та посиланнями.
7. Одним з варіантів вирішення проблеми з надання правової допомоги стало б надання онлайн та телефонних консультацій мешканцям непідконтрольних територій, зокрема, установами безоплатної правової допомоги.
8. Для нотаріального посвідчення відповідних довіреностей для представництва в судах інтересів осіб, що проживають на непідконтрольній території, слід законодавчо передбачити можливість ідентифікації через відеозв’язок особи, що там проживає. Наприклад, людина є на екрані з відкритим паспортом на сторінці фотографії або на вимогу нотаріуса може погортати сторінки паспорту на камеру.
Очевидно, що проблему доступу до суду громадян України з ОРДЛО слід вирішувати якнайшвидше.
Донбаська РРРП саме працює над тим, щоб донести ці пропозиції до органів центральної влади і вирішити ці проблеми. Пропонуючи вище названі заходи, ми хочемо, щоб люди розуміли, що Україна їх не залишила, вона з ними та намагається не втратити той важливий зв’язок між державою та своїми громадянами. Навіть коли одна людина з непідконтрольних територій буде залучена до участі в українських процедурах, що надає держава, це вже перемога! Це підтримання зв’язку, що наразі є дуже важливим.