Довгих 7 років тривав судовий процес, в якому українські юристи разом з голандськими колегами виборювали право України на повернення "Скіфського золота"(понад 565 предметів з музейного фонду України, які перебували на території Королівства Нідерландів). Як проходила робота з іноземними колегами, чи чекати апеляції з боку Росії та чому процес був настільки затягнутим? Ми поспілкувалися з юристами АФ «Сергій Козьяков та Партнери», які разом із Міністерством юстиції, Міністерством культури України, адвокатами з голландської юридичної фірми “Bergh Stoop & Sanders“ представляли у цій справі інтереси України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Як відбувалась співпраця в роботі над кейсом між «Bergh Stoop & Sanders» та АФ «Сергій Козьяков та Партнери»?
Від самого початку Міністерство юстиції, залучаючи наші юридичні фірми, поставило завдання розробити аргументи на користь України як за міжнародним правом, так і за внутрішнім українським законодавством. Голландські адвокати концентрувалися на питаннях саме міжнародного права (зокрема, Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. та голландського права), а українські адвокати розробляли позицію за українським правом.
Для підкріплення аргументів України були залучені всесвітньо відомі експерти та експертні установи з міжнародного приватного і публічного права, а також з українського цивільного й адміністративного права (професор Анатолій Довгерт та професор Роман Мельник, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України).
Врешті-решт позиція України була побудована на двох колонах – застосовність Конвенції ЮНЕСКО до цього спору, відповідно до положень якої музейні колекції повинні повернутися до України, та абсолютне право України розпоряджатися своїм культурним надбанням згідно з українським законодавством.
Як бачимо, в суді першої інстанції спрацювали аргументи на користь застосування положень Конвенції ЮНЕСКО щодо незаконного експорту музейних об’єктів. Апеляційний суд пристав на бік українського права і зазначив, що згідно з Положенням про музейний фонд України, Міністерство культури є тим органом, який має розпоряджатися колекціями, а Наказ №202 про тимчасову передачу музейних колекцій до Києва, виданий Мінкультом у 2014 р., є волевиявленням України щодо подальшої долі музейних предметів.
Суд підтвердив, що видання Наказу №292 має тимчасовий характер, до моменту стабілізації ситуації в Криму, а також що за нинішніх обставин Україна мала право їх вжити. Окрім того, апеляційний суд зазначив, що скарби походять із Криму, який належить до складу незалежної України з 1991 р., а тому саме Україна має юридичне і моральне право та великий суспільний інтерес в охороні таких скарбів. Таку важливість інтересів України неможливо заперечувати. Ці висновки апеляційного суду підтверджують неприйняття судом окупації Криму Росією. Важливо, що апеляційний суд підтверджує, що українські норми права повинні застосовуватися, оскільки так звані Кримські музеї залишаються українськими установами та мають дотримуватися таких норм.
Саме таку позицію наша команда разом з Мін`юстом і Мінкультом намагалася донести до суду.
2. Чи планують росіяни оскаржувати рішення апеляційної інстанції?
Після закінчення засідання апеляційного суду 26.10.2021 р. адвокати Кримських музеїв заявили про незгоду з винесеним рішенням. Проте ми ще не знаємо про їхні остаточні наміри.
До нашої команди залучені також адвокати при Верховному суді Королівства Нідерланди. Ми готові продовжувати захищати інтереси держави Україна. Позиція, яку сприйме Верховний суд, врешті-решт повинна стати остаточною і вирішальною. Ми очікуємо, що Верховний суд залишить чинним рішення апеляційної інстанції, що призведе до позитивного завершення цієї юридичної баталії для України.
Водночас, відповідно до голландського законодавства, Верховний суд може скасувати рішення апеляційного суду і відправити справу на «доопрацювання» назад в апеляційну інстанцію, але іншому складу апеляційного суду, або взагалі прийняти нове рішення, якщо будуть об’єктивні причини.
3. Чому судовий процес затягнувся аж на 7 років?
Голландське процесуальне право доволі ліберальне до учасників судового процесу і надає їм достатньо часу, щоб представити суду свої докази, письмові пояснення, висновки експертів. Також дозволяється надавати заперечення на пояснення інших учасників справи та просити додатковий час на такі процесуальні кроки. З огляду на специфіку і резонанс цієї справи, суди надавали всім сторонам рівні можливості представити свої аргументи, враховуючи час, який був для цього необхідним. Варто зазначити, що в апеляції процес забуксував через питання відводу судді та коронавірус.
Провадження у Верховному суді може тривати 1-2 роки у разі нормального перебігу процесу.