Варто зазначити, що після внесення змін до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) Законом №2245-VIII щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень норма п. 201.16 ст. 201 ПКУ передбачає, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених КМУ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Таким чином можна зробити висновок, що Кабінет Міністрів України – це орган, прерогативою якого є встановлення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Оскільки підставами для зупинення реєстрації податкових накладних є відповідність платника податку або його господарських операцій певним критеріям ризиковості, то ці критерії як обов’язковий елемент підстав для зупинення реєстрації податкових накладних мав би визначати безпосередньо КМУ. Однак у відповідних Порядках, затверджених постановою КМУ №117, жодних критеріїв ризиковості не було встановлено.
Звернемо увагу на п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якому передбачено запровадження певного алгоритму визначення таких критеріїв ДФСУ за погодженням з Мінфіном. У цьому випадку відбувається делегування повноважень, що не відповідає змісту п. 201.16 ПКУ. Натомість критерії ризиковості, зазначені в п. 10 Порядку, опубліковані на сайті ДФС та активно застосовуються в практичній площині. Найкурйознішим в цій ситуації є те, що зазначені критерії містяться в листі ДФСУ від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18. Жодних інших розпорядчих документів із зазначеного питання ДФС не видавала, а лист ДФС не проходив державної реєстрації як нормативно-правовий акт, хоча містить положення, які за своєю суттю є правовими нормами.
Звісно, лист ДФС від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 не є загальнообов'язковим документом і жодним чином не впливає на права та обов'язки платників ПДВ (зокрема, не може створювати будь-яких перешкод для реєстрації податкових накладних). Водночас відповідне питання не регулюється жодним нормативно-правовим актом, який був би належним чином прийнятий та зареєстрований.
З огляду на зазначене, за відсутності посилань від платників податків на порушення процедури затвердження критеріїв ризиковості, що є підставами для зупинення реєстрації податкових накладних, суди уникали аналізу правомірності практичного застосування листа ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18.
Попри складність і неправомірність відносин, що склалися, останнє слово все ж таки було за Верховним Судом (далі – ВС). 02.04.2019 р. у справі №822/1878/18 ВС прийняв рішення щодо законності блокування податкових накладних платника ПДВ на підставі критеріїв, затверджених листом ДФС України від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18.
Незважаючи на перевагу для фіскалів системи, що склалася, а саме простоти внесення змін до критерію ризиковості, все ж таки вона є неправомірною, про що зазначив Верховний Суд у своєму рішенні від 02.04.2019 р.: «…Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, тобто не є джерелом права відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платник податків надав до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних та юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Окрім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановлення норм права, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, а отже, підлягають обов'язковій реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством».
Таким чином, Верховний Суд фактично підтримав позицію платників податків щодо протиправності блокування податкових накладних/розрахунків коригування на підставі критеріїв, які всупереч вимогам п. 201.16 ст. 201 ПК України затверджені не Кабміном, а звичайним листом ДФС України. Беручи до уваги той факт, що суди перших та апеляційних інстанцій враховують позицію Верховного Суду, можна припустити, що надалі судова практика буде складатися подібно до рішення у справі №822/1878/18. На цей момент, зважаючи на невизначеність вектора спрямування податкової політики, залишається тільки з оптимізмом сподіватися, що відповідні державні органи врахують висновки суду та приведуть підзаконні нормативно-правові акти у відповідність з нормами ПК України, а не залишать це питання неврегульованим.