2020 рік приніс немало несподіванок для всього світу у всіх можливих галузях, напрямах діяльності та сферах. Не стала виключенням і сфера здійснення правосуддя в Україні, яка прилаштовувалася до діяльності в нових, карантинних умовах на льоту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Перш за все, варто відзначити саме «зупинку» здійснення правосуддя у період з березня по серпень 2020 р. У зв'язку з запровадженим на території України карантином доступ до приміщень судів був обмежений, і отримати необхідне рішення чи інший документ безпосередньо в приміщенні суду було вкрай важко. І навіть отримавши судове рішення, неможливо було направити його на виконання, оскільки воно не вступало в законну силу у зв'язку з продовженням строків на апеляційне оскарження на період дії карантину. Вказані обставини зіграли на руку недобросовісним відповідачам, які отримали можливість відстрочити виконання своїх зобов'язань на півроку. Подібні негативні наслідки були нівельовані Законом №731‑IX від 18.06.2020 р., який запустив перебіг відповідних процесуальних строків та зробив можливим звернення рішень до примусового виконання.
Загалом же процес відвідування судових установ зазнав тих же карантинних обмежень, що й інші подібні державні органи, та супроводжувався дотриманням обов'язкового маскового режиму та контролем температури на вході в приміщення. Непоодинокими були випадки закриття певних судів та зняття справ з розгляду у зв'язку з виявленням інфікування працівників суду коронавірусом. Ці обставини треба було враховувати у своїй діяльності при розгляді справ у суді.
Однією з найпомітніших особливостей року, що минає, стала тотальна популяризація участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщеннями судів. Раніше заяви сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції радше залишалися без задоволення, і кожній зі сторін необхідно було забезпечити явку свого повноважного представника. У 2020 р. суди масово задовольняють подібні заяви, навіть масово пропонують сторонам брати участь у судових засіданнях виключно в режимі відеоконференції та не відвідувати суди без нагальної потреби. Ці карантинні обставини вкотре доводять необхідність повноцінного запровадження Єдиної судової інформаційно‑телекомунікаційної системи в Україні. Така система дозволить сторонам дистанційно подавати документи, знайомитися з матеріалами справи та брати участь у засіданнях, що зведе до мінімуму необхідність відвідування приміщення суду. Але станом на кінець 2020 р. ця система не була запущена в дію та залишається лише метою майбутнього.
Ще одними з судових трендів стали запроваджені законодавцями зміни до Господарського, Цивільного процесуальних кодексів та Кодексу адміністративного судочинства України. Ці зміни ще більш жорстко обмежили можливості оскарження рішень у касаційному порядку та змусили сторони більш ретельно підходити до визначення підстав подання касаційних скарг. Подібні зміни мають не тільки захистити права сторін на швидкий розгляд справи та більш оперативне звернення рішення до виконання, але й убезпечити сторони від можливості «оскарження заради оскарження». Разом з тим, такі нововведення покладають на суди апеляційної інстанції більшу відповідальність, оскільки рішення апеляційного суду фактично стає остаточним та може бути переглянуте у касаційному порядку лише у виключних випадках.
Можна стверджувати, що ситуація, яка була спровокована розповсюдженням коронавірусу SARS-CoV‑2, змусила всіх учасників юридичного ринку переглянути або замислитися про перегляд підходів до проведення роботи. Наразі переведення роботи на дистанційну основу вже не виглядає як надмірний крок, а може розглядатися, як один з можливих шляхів ведення бізнесу в майбутньому. Подібні обставини однозначно дають поштовх для розвитку legal-tech рішень, які зможуть бути використані правниками для проведення роботи дистанційно, в будь-який час та для вирішення певної кількості правових питань. Можливо, в майбутньому зустрічі з клієнтами та передача документів будуть здійснюватися виключно в електронному вигляді та без відвідання офісів представниками сторін. Це допоможе і пришвидшити роботу, й убезпечити всіх учасників правовідносин від можливих майбутніх пандемій. Основним питанням залишиться організація безпечної передачі даних та унеможливлення доступу до них з боку сторонніх осіб.
Задля покращення роботи суддів та правників варто і в процесуальних кодексах приділити більшу уваги саме сучасним технологіям, які можуть бути використані при здійсненні діяльності. Адже наразі, наприклад, питанню проведення відеоконференції у відповідних кодексах відведено лише по одній статті, що може свідчити про те, що можливості здійснення дистанційного правосуддя приділено занадто мало уваги. Відповідь на це питання варто знайти законодавцям під час наступного внесення змін до процесуальних кодексів.
Серед знакових правових подій 2020 р. варто було б відзначити перший спір у рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС і другий в історії ЄС випадок врегулювання справи в арбітражі ad hoc, передбаченому двостороннім міждержавним торговим договором — це спір між Україною і ЄС про тимчасову заборону експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді (лісу-кругляка). Слухання відбулись 22–23 вересня 2020 р., і «Ілляшев та Партнери» виступили в ньому юридичним радником. Представники України брали участь у слуханнях арбітражної групи з офісу юридичної фірми «Ілляшев та Партнери» в Києві у форматі відеоконференції.
Отже, судові тренди 2020 р. в Україні були в основному обумовлені ситуацією розповсюдження коронавірусної інфекції в світі та реакцією влади на ці обставини. Сподіваємося, що ця ситуація допоможе усім стати більш гнучкими у веденні бізнесу та дасть можливість знайти нові рішення сучасних правових питань.