«Засобом захисту від неправдивої промови є промова правдива. Це звична річ для вільного суспільства. Відповідь на недоумство — раціональність, на непоінформованість — просвітництво, на явну брехню — істинна правда»
Ентоні Кеннеді, суддя Верховного суду США
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Кожен ваш виступ у суді має на меті переконати суд у правильності вашої позиції. Для цього знання законів є необхідною, проте недостатньою умовою. Починаючи з часів Античності було відомо, що можливість вплинути на слухача залежить не лише від змісту, а й від структури та подачі виступу. Слідували цим правилам і легенди адвокатури, такі як Джеймс Скарлетт, Кость Левицький чи Федір Плєвако. Відвідувачі українських судів нечасто можуть почути патетичну промову чи зустріти українського адвоката, кумиром якого є Цицерон, Квінтиліан чи Микола Міхновський. У кращому випадку, переповідаючи доводи процесуального документа, представник сторони буде намагатися наслідувати героїв популярних серіалів, скажімо, Сола Гудмена і Гарві Спектера.
Втім, майстерне володіння словом і тонке розуміння людської психології не втратили своєї ваги і сьогодні. Бувалі адвокати знають, що перемога в суді часто залежить від того, хто, як і коли презентує правову позицію. На фоні типового «зачитування з листочка» добре впорядкований і презентований виступ у суді може надати суттєву конкурентну перевагу стороні справи. Крім того, в ситуації вузьких часових рамок промова стає оптимальним способом донести правову позицію, відповісти на запитання судді та спростувати можливі сумніви щодо обґрунтованості правової позиції.
Українське законодавство лише в найбільш загальних рисах визначає право учасника справи на промову, її зміст і порядок виступу. Ці норми допоможуть слідувати процесуальному регламенту, але явно не навчать вас бути переконливими в суді. Саме тому молоді адвокати намагаються перейняти майстерність судового виступу від більш досвідчених колег. Та це не завжди вдається. По‑перше, не всі колеги готові ділитись своїми знаннями, а по‑друге, такі знання можуть бути поверхневими і непослідовними (прикладом останнього є напучування: «Побільше/поменше усміхайся»). Власний досвід також може бути оманливим, адже як помилкові рішення можуть привести до бажаного результату, так і правильні рішення — до поразки.
Саме тому підготовка до судової промови не повинна звестись до питання, до чиїх порад дослухатись: власних чи чужих. Успішний судовий виступ — це синтез багатоманітних знань, включно з власним досвідом, порадами колег і публікаціями. При цьому критично оцінюйте будь-який досвід і поради, у т. ч. ті, які пропонуються в цій статті. Пам'ятайте: не імітація, а лише самостійно вироблений стиль дозволить вам перейти від хорошого промовця до великого оратора.
Процесуальне право на промову
Учасники судових справ за українським процесуальним законодавством мають право виступати з промовами на початку з'ясування обставин справи та під час судових дебатів. Залежно від типу судового процесу, форма і порядок виступу можуть відрізнятись. Так, учасники цивільних та адміністративних справ виступають перед судом із вступним словом, в якому стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, надають необхідні пояснення щодо них (ст. 227 ЦПК України, ст. 209 КАС України). В кримінальному провадженні сторони обвинувачення та захисту виступають перед судом із вступною промовою, в якій зазначають свою правову позицію, якими доказами підтверджуватимуть наведені обставини і порядок дослідження доказів (ст. 349 КПК України).
Після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами учасникам справи також надається час для виступу з промовою/заключним словом у судових дебатах (ст. 242 ЦПК України, ст. 225 КАС України, ст. 364 КПК України).
Сім основних принципів хорошого виступу в суді
Три ключові елементи виступу — це промова, доповідач і слухач. Щоб бути переконливим під час виступу, слід спрямувати увагу на всі три елементи одночасно. Це вимагає досить багато сил та енергії, зважаючи на те, скільки індивідуальних особливостей має кожен з елементів. Щоб не заплутатись в цьому павутинні деталей, нижче виділено 7 принципів, які дозволять сконцентрувати увагу на першочерговому.
1. Чітко визначте предмет і мету виступу
Під час підготовки промови і самого виступу в суді слід розуміти, яка ваша правова позиція і що саме ви хочете донести до судді. Якщо ви не сформулювали чітко вимоги чи вагаєтесь у виборі стратегії судового захисту вже під час виступу, така поведінка негативно вплине на вашу переконливість. Крім того, ви повинні розуміти цілі, які переслідуєте під час судового виступу. Наприклад, ви можете прагнути довести ключові моменти правової позиції, відповісти на запитання судді і спростувати його сумніви, засвідчити як власну чесність, так і добросовісність клієнта, продемонструвати добре розуміння обставин справи і правового регулювання предмета судового розгляду тощо.
2. Ефективно структуруйте промову
Промова не повинна зводитись до перечитування тексту з поданого вами процесуального документа. Виберіть для виступу лише найбільш сильні аргументи, але не більше 3. Найсильніший аргумент має йти першим, серед іншого, тому, що: а) перше враження має значення; б) увага судді найвища на початку вашого виступу; в) запитання судді можуть вам завадити належно представити всі інші доводи.
Також переконайтесь, що ваші доводи прості, послідовні й структуровані. Чим легше сприймається аргумент, тим менше ризиків, що він буде відхилений як необґрунтований. У цьому допоможе ефективна структура аргументів (використовуйте метод IRAC) і їх логічна послідовність (використовуйте індукцію та дедукцію). Пам'ятайте також, що найбільш переконливими є ті аргументи, які найлегше спадають на думку (цей психологічний ефект відомий у літературі як recency bias).
3. Зрозумійте, хто ваша аудиторія
Успіх промови вимірюється лише тим, наскільки добре вас зрозумів слухач. Суддя буде оцінювати вашу промову переважно через загальне ставлення до предмета спору і внутрішнє переконання. Перше визначає схильність слухача мислити чи поводитись певним чином, друге — саму точку зору слухача. Кмітливі адвокати намагаються дізнатись якомога більше інформації про суддю, який буде вирішувати справу. Це зазвичай інформація про суддівську філософію, порядок організації ним самого засідання, його попередній досвід тощо. Значення може мати і сам суд, в якому слухається справа.
4. Удосконалюйте стиль
Переконливість вашої промови великою мірою залежить від стилю її подачі. Він включає мову, яку ви використовуєте, ваші манери, жести і міміку.
Промова має бути лексично і граматично правильна та водночас проста і зрозуміла. Не слід обтяжувати виступ складними конструкціями чи професійним жаргоном, адже ваша мета — не пишномовність, а ясність. А щоб виступ не був одноманітний, використовуйте такі прийоми, як образна мова, лінгвістичні схеми, перефразування, евфемізми тощо.
Слідкуйте також за термінологією і скороченнями і використовуйте позначення, які сприяють вашій аргументації. Семантика має великий вплив на психологію. У своїй книзі Антонін Скалій та Браян Гарнер наводять такий приклад застосування цього принципу. У справі про використання гучномовців у публічних місцях сторона захисту опонувала будь-яким обмеженням щодо використання гучномовців, означивши всю справу, як справу про «заборону на виступ». У ході судового процесу всі інші учасники теж несвідомо почали використовували цей ярлик для позначення судової справи без змістовної зміни аргументів. Очікувано, що за результатами розгляду справи судді підтримали сторону захисту. Хто ж захоче ухвалити «заборону на виступ»?
Манери, жести і міміка можуть як допомогти у доведенні вашої позиції, так і завадити. Згадані вище автори рекомендують: «Не гризіть нігті!» Це ж стосується й іншої надокучливої поведінки, такої як стукіт олівцем по столу, гойдання, глузлива посмішка тощо.
5. Розумно використовуйте емоції
Емоції можуть допомогти вашому виступу, але їх слід використовувати лише у виняткових випадках. При цьому подумайте, щоб замість слів передати їх мовою тіла, виразом обличчя чи тембром голосу. Наприклад, пауза може бути більш ніж доречною в промові про лихо чи катастрофу.
Але ніколи не зловживайте емоціями. Тим більше, не використовуйте емоції проти іншої сторони, наприклад, звинувачуючи її в неправді. Незалежно від того, чи праві ви, всі напади на протилежну сторону будуть сприйматися суддею в кращому випадку як ваш відчай і підриватимуть переконливість ваших доводів.
Те ж стосується ситуації, коли ваш виступ виявився невдалим, і ви програли суд. У такому випадку не звинувачуйте ні протилежну сторону, ні суддю, навіть якщо вважаєте, що рішення несправедливе і незаконне. Поразку слід сприймати гідно. Краще у випадку наявності на те підстав скористайтесь правом оскаржити відповідне рішення та/або дії суду в порядку, визначеному законом.
6. Між інтуїцією й наукою віддайте перевагу останній
Ми всі схильні бути ірраціональними і переоцінювати власні розумові здібності (див. праці Деніела Канемана). Саме тому при підготовці до виступу в суді намагайтесь за можливості підкріпити власну інтуїцію про те, що спрацює, а що ні, ще й об'єктивними джерелами. Є чимало наукових досліджень про те, які саме методики і прийоми більш вдалі під час виступу. Їхні результати релевантні і для юристів.
Інколи результати досить інтуїтивні. Наприклад, через аналіз стенограм судових засідань у США було доведено, що переконливість аргументів відрізняється залежно від типу мови, який використовують для їх доведення. Як демонструють дослідження, у випадках, коли доповідачі вживали фрази, які могли свідчити про їхню нерішучість («Хмм», «Я маю на увазі» та «Ви знаєте» тощо), суд оцінював аргументи таких виступів як менш переконливі порівняно з виступами, у яких ті самі доводи вживались вже без згаданих виразів.
У іншому випадку результати досліджень можуть здивувати. Чи знали ви, що залежно від часу доби можуть змінюватися судові рішення у справах про умовно-дострокове звільнення? Аналіз 1112 судових слухань про умовно-дострокове звільнення ув'язнених з 4 ізраїльських в'язниць продемонстрував, що вірогідність дострокового звільнення залежала від того, коли судді, які розглядали справи, востаннє брали перерву. На початку дня судових слухань вірогідність позитивного для в'язня рішення становила близько 65%. Чим далі від початку сесії, тим більше ця вірогідність знижувалась, але після перерви (наприклад, на обід) знову поверталась до звичних 65%. Тяжкість злочину, час відбування покарання у в'язниці, будь-які попередні ув'язнення та наявність реабілітаційних програм були недостатніми для пояснення впливу на ймовірність умовно-дострокового звільнення, а національність та стать ув'язненого не мали значення.
Вказані дослідження та інші наукові праці можуть мати широке застосування під час підготовки промови і виступу в суді: від оцінки ризиків до обрання тактики виступу.
7. Практикуйте
Один з найбільш важливих вчених в історії людства Альберт Айнштайн влучно підмітив: «Теоретично теорія і практика — це одне і те ж, а на практиці це різні речі». Стосовно цієї статті це означає наступне: якщо ви не будете слідувати переліченим вище принципам, у кращому випадку всі вони не матимуть ніякого значення. У гіршому ж випадку їх будуть використовувати проти вас. Усім же зрозуміло, що плавець і музикант не можуть освоїти свої навички виключно через писане слово. Так чому ж тоді доповідач у суді має бути виключенням з цього правила?
Це тільки початок
У цій статті я спробував пояснити лише кілька універсальних принципів, які повинні допомогти вам зрозуміти основи, на яких будується велика промова. Але всі наведені принципи — це тільки початок підготовки до виступу, а не її кінець.
***
Тож якщо ви зацікавлені дізнатись більше про мистецтво переконання в суді, рекомендую почати з наступних трьох праць:
- Making Your Case: The Art of Persuading Judges (Bryan A. Garner, Antonin Scalia).
- The Art of Persuasion: Essays on Rhetoric in the Courtroom by Paul Mark Sandler, Esquire.
- Burkley, Edward, and Darshon Anderson. Using the science of persuasion in the courtroom. Trial Excellence 20 (2008): 32.