Медіація — це альтернативний спосіб вирішення спорів, який широко використовується у світі (передусім, у США, в Австралії та країнах Європи). Нормативно-правові акти більшості цих країн передбачають її законодавче регулювання. В Україні також планується запровадження медіації як додаткової форми врегулювання спорів. Однак наразі спроби здійснити нормативну регламентацію цього процесу не досягли успіху.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В останньому однойменному законопроекті медіація визначається як альтернативний (позасудовий) метод вирішення спорів, за допомогою якого дві або більше сторони спору намагаються в межах структурованого процесу за участю медіатора досягти згоди для вирішення їхнього спору. За своєю суттю медіація — це добровільні переговори, що можуть бути зупинені за бажанням будь-якої зі сторін. Незважаючи на те, що за дотриманням порядку під час перемовин стежить спеціальний суб'єкт (медіатор), сторони мають значну самостійність, вони спільно працюють над вирішенням конфлікту та формують остаточний результат.
Завдяки багатьом значним перевагам медіація стає все більш популярною у приватноправових спорах. Що стосується адміністративного судочинства, питання її впровадження викликає суперечки. Сьогодні існують два табори: одні підтримують медіацію та навіть впроваджують її в дію, а інші скептично ставляться до її ефективності та можливості застосування під час вирішення публічно-правових спорів. Важко не погодитися, що впровадження медіації в адмінсудочинстві ускладнюється низкою чинників.