Мені 19-й минало, я мав поїхать на СІЗО
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
20 жовтня 2021 р. суддя Малиновського районного суду Одеси О. Гарський постановив вирок у справі № 521/4558/21, котрим звільнив обвинувачених від основного покарання за ч. 3 ст. 185 КК України (умисна крадіжка, поєднана з проникненням у сховище) з випробуванням та призначив додаткове покарання у вигляді читання художніх творів Марка Твена, Джека Лондона та Тараса Шевченка. У вироку суддя прямо зазначив про безпідставність та шкідливість застосування до обвинувачених такого покарання, як позбавлення волі, незважаючи на ту обставину, що за кваліфікаційними ознаками засуджені вчинили тяжчий злочин.
З огляду на незвичність та навіть деяку іронічність подібного судового рішення громадськість та ЗМІ почали його активно обговорювати. Тож я вирішив проаналізувати судове рішення та загальний стан системи призначення/виконання покарань у контексті їхнього розвитку, гуманізації та вестернізації.
Передусім, тим, хто ще не встиг ознайомитись з вироком у справі № 521/4558/21 від 20 жовтня 2021 р., раджу це зробити. Особисто мене він розчулив. Коли фахово працюєш з національною системою правоохоронних органів, прокуратури та кримінальними провадженнями взагалі, звикаєш бачити у судових рішеннях скопійовані клопотання представників сторони обвинувачення. Звикаєш, що відсоток виправдувальних вироків в Україні в жоден з років незалежності не перевищував 2%. Звикаєш, що, за словами «хрещеного батька» пострадянської правоохоронної системи та системи безпеки, «Отсутствие у вас судимости — не ваша заслуга, а наша недоработка». Пересічні громадяни України з острахом ставляться до кримінальної юстиції, тоді як у провідних державах світу люди відчувають себе захищеними від її діяльності.
За статистикою, районні суди Києва в період з 1 січня по 6 грудня 2020 р. ухвалили 4 988 вироків. З них виправдувальних — 76, тобто приблизно 1,5%. І коли читаєш судове рішення, яке є справедливим (на мою думку), та вмотивоване тим, що «загальнолюдські цінності повинні культивуватися і навіть популяризуватися саме завдяки судовим рішенням, які мають бути суворо необхідними і розумно милосердними», з’являється надія на те, що в нашої національної системи призначення та виконання покарань є майбутнє. Позитивне майбутнє.
Цей вирок — історія не про покарання, не про помсту держави тим, хто порушує умови соціального договору, як це історично склалося у нашому регіоні. Цей вирок — про людяність та розвиток, він є констатацією факту об’єктивної необхідності соціальної еволюції, це відповідь радянській системі правосуддя, правопорядку та мислення. Зокрема, він є досить оригінальним прикладом судової пробації. Адже зазвичай, приймаючи рішення про покладення обов’язків на особу, звільнену від покарання, судді обирають достатньо тривіальні зобов’язання: пройти курс лікування від залежності, не відвідувати певні місця (що цікаво, в ЄДРСР найчастіше обмежують у доступі до місць з продажу алкоголю на розлив), пройти певну пробаційну програму.
Історично пробація у послідовності: ініціатива — ідея — запит суспільства — нормативне забезпечення — основоположний принцип з’явилась у США ще у середині XIX сторіччя, а на початку XX була реалізована на федеральному рівні. Враховуючи кон’юнктуру, в Україні відповідний процес розпочався лише на початку XXI сторіччя.
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь
Перша офіційна ініціатива щодо створення в Україні служби пробації була подана до Кабінету Міністрів України державним департаментом України з питань виконання покарань у травні 2002 р. за результатами візиту до Служби тюрем і пробації Королівства Швеції. У подальшому протягом 15 років реформа активно не реалізувалася через нормативні та міжвідомчі протиріччя. Новим етапом розвитку системи пробації в Україні стало прийняття Закону «Про пробацію» (№160-VIII, вступив у дію 27 серпня 2015 р.), «Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 рр.» (указ Президента від 20 жовтня 2015 р. №276) та «Національної стратегії у сфері прав людини» (указ Президента від 25 серпня 2015 р. №501). Цими актами було створено нормативне підґрунтя для впровадження національної системи пробації, яка визначена як система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, а також забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.
Положення, передбачені Законом України «Про пробацію», були узгоджені з іншими законами шляхом прийняття Закону від 7 вересня 2016 р. №1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених». У подальшому, у січні 2017 р. почалось фактичне формування та діяльність пробаційних установ.
Для регуляції та оптимізації системи пробації у січні 2018 р. було створено єдину державну установу «Центр пробації» (розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. №655-р.) з підпорядкуванням їй уповноважених органів. Відповідно до звіту Міністерства юстиції України за 2020 р., нині на базі відповідної установи в Україні функціонують 24 філії та 576 підрозділів служби пробації, діяльність яких забезпечують 3 402 працівники: юристи, фахівці з соціальної роботи, психологи.
Є всі підстави стверджувати, що після формування система пробації досить ефективно використовується на практиці. Згідно з відомостями у ЄДРСР, з моменту початку функціонування ДУ «Центр пробації» національними судами було постановлено приблизно 255 тис. вироків. Звільнено від відбування покарання близько 122 тис. осіб, з яких майже половина перебували на обліку уповноважених органів з питань пробації. Здебільшого (майже 80%) клієнти пробаційних установ звертаються за послугами саме з підстав звільнення від відбування покарань з випробуванням, що дає надію на подальші позитивні зрушення в цьому напрямі.
Коли мене неволя і горе не побороли, то сам я не звалюся, а апробаційна програма допоможе
Нині передбачено 3 основні види пробації залежно від статусу клієнта: досудова пробація, наглядова та пенітенціарна.
Досудова пробація — це забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, для прийняття судом рішення про міру його відповідальності. Причому при складанні досудової доповіді готується висновок про можливість виправлення обвинуваченого без обмеження волі або за умови позбавлення волі на певний строк. Що важливо в аспекті гуманізації системи покарань, 83% висновків (приблизно 21 тис.) містили відомості про можливість виправлення обвинувачених без обмеження або позбавлення волі, і майже половина їх були позитивно враховані судами при призначенні покарання, що доводить ефективність реформи. (примітка: загалом позитивних висновків підготовано близько 25 тис., у частині судових проваджень триває судовий розгляд).
Наступний вид — наглядова пробація, що полягає у здійсненні наглядових та соціально-виховних заходів щодо клієнтів пробації, тобто осіб, засуджених до покарань у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; осіб, яким покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк замінено громадськими або виправними роботами; осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів. Наглядова пробація реалізується через низку спеціально розроблених фахівцями Міністерства юстиції України програм, таких як «Формування життєвих навичок», «Зміна прокримінального мислення», «Попередження вживання психоактивних речовин», «Подолання агресивної поведінки» та інші. Програми розробляють різнофахові спеціалісти Міністерства юстиції України, зокрема соціологи та психологи.
Для координації заходів, передбачених однією з програм, у відповідному підрозділі клієнту пробації призначається куратор — працівник, який пройшов спеціальне навчання. Після повного виконання програми та інших заходів/обов’язків, встановлених судом, куратор оцінює результати проходження пробаційної програми та готує висновок щодо виконання заходів, передбачених апробаційною програмою, який подається до суду. У випадку невиконання або порушення суб’єктом пробації вказаних судом вимог куратор виносить письмове попередження, а при повторі направляє до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Останній різновид — пенітенціарна пробація, що полягає у підготовці осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. За зверненням адміністрації установи, де клієнт відбуває покарання, орган пробації спільно з державними органами та органами місцевого самоврядування сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у визначенні місця проживання після звільнення; влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених; госпіталізації до закладів охорони здоров'я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги; працевлаштуванні працездатних осіб. Слоганом ДУ «Центр пробації» є: «Пробація України — можливості для змін!»
Борімося — поборемо
Очевидно, що вже сам факт існування реально працюючої системи та проміжних результатів дає позитивний прогноз стосовно реформування національної системи призначення та виконання покарань. Обнадіює порівняно забезпечене фінансування пробаційної системи, що у 2021 р. складає близько 687,86 млн грн (майже 10% від фінансування Державної кримінально-виконавчої служби України). Разом зі зміною концептуального підходу суддів до питання надання засудженому інструментів для покращення його життя замість фактичної державної помсти за кримінальне діяння згодом Україна зможе увійти до списку найгуманніших та найсправедливіших країн у пенітенціарній сфері. Так само, як вирок у справі №521/4558/21 від 20 жовтня 2021 р. звернув увагу широкої спільноти на проблему пе етворення системи призначення та виконання покарань з пострадянського кривавого дракона на ефективну інституцію, мета якої — порятунок людських доль. Адже загальновідомим є факт, що найдобріша книга у світі — Кримінальний кодекс. У ньому добро завжди перемагає.