У Верховній Раді зареєстровано законопроект про внесення змін до Цивільного Кодексу України щодо вдосконалення правового регулювання зобов'язання відшкодування шкоди, завданої судом та органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Для цього в Цивільному кодексі запропоновано передбачити, що шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі в результаті винесення судом незаконного рішення в цивільній, господарській або адміністративній справі, відшкодовується державою з обов'язковим застосуванням права зворотної вимоги до судді (суддів) у випадках:
- встановлення у діяннях судді (суддів), які вплинули на постановлення неправосудного судового рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набув чинності;
- встановлення у діяннях судді (суддів), які вплинули на постановлення неправосудного судового рішення, наявності ознак дисциплінарного проступку в порядку дисциплінарного провадження щодо судді (суддів), за результатами здійснення якого уповноважений орган прийняв рішення про накладення дисциплінарного стягнення, яке не було оскаржено, або за наслідками оскарження якого не було скасовано, що підтверджується відповідним рішенням, яке набуло чинності.
Шкода, заподіяна в результаті колегіального рішення, відшкодовується в повному обсязі з конкретних суддів, які входили до складу суду, в частині, яка визначається за рішенням суду, а у разі неможливості її визначення – солідарно.
Держава повинна буде відшкодувати шкоду, нанесену майновим або особистим немайновим інтересам фізичної особи в результаті незаконних рішень, дій або бездіяльності суду. Наприклад, за випадки незаконного обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, в тому числі неповнолітнього, або визнання недієздатним; незаконного визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; незаконного надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; незаконної примусової госпіталізації до медичного закладу або продовження терміну примусової госпіталізації та ін.
Шкода, заподіяна юридичній особі в результаті незаконного застосування до неї заходів кримінально-правового характеру або адміністративного примусу, відшкодовується державою в повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Також пропонується встановити новий спосіб захисту цивільних прав та інтересів: офіційне вибачення відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також їх посадових, службових осіб, в результаті незаконних рішень, дій або бездіяльності яких особі було заподіяно шкоду.
Коментарі
Роман Кобець, юрист, адвокат Правової Групи «Побережнюк і партнери»
"Правовий аналіз запропонованих змін має здійснюватися у співвідношенні законодавчих ініціатив з принципом незалежності суддів. Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права та основоположною гарантією справедливого судового розгляду.
Що ж пропонується законопроектом? Притягнення судді до дисциплінарної відповідальності може бути підставою для відшкодування шкоди, завданої внаслідок постановлення таким суддею неправосудного рішення.
Однак у проекті закону не зазначено, що для відшкодування шкоди у такому випадку необхідно мати обвинувальний вирок щодо судді за постановлення завідомо неправосудного рішення. Хто і яким чином без вироку суду визначатиме факт впливу судді на постановлення завідомо неправосудного рішення – не зрозуміло.
При цьому для відшкодування шкоди достатнім є встановлення у діяннях суддів, які вплинули на постановлення неправосудного судового рішення, наявності ознак дисциплінарного проступку. Однак якого саме дисциплінарного проступку, в законопроекті не уточнюється.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» наразі передбачає 24 підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Серед них є підстави, які не пов’язані безпосередньо з процесом здійснення правосуддя та не можуть впливати на прийняття рішення. Наприклад, неподання або несвоєчасне подання суддею декларації родинних зв’язків, неподання або несвоєчасне подання декларації доброчесності тощо.
Також достатньо суперечливою є законодавча ініціатива щодо відшкодування шкоди внаслідок постановлення колегіально судом незаконного рішення в повному обсязі з конкретних суддів, що входили до колегіального складу суду. В такому випадку ініціатор закону пропонує вже новий термін – «незаконне рішення». Також залишаються відкритими багато інших питань. Яке рішення є незаконним у цьому контексті? Чи можна вважати рішення суду, скасоване в майбутньому судом вищої інстанції як помилкове, незаконним? Чи є необхідним для стягнення шкоди в такому випадку вирок у кримінальній справі чи принаймні дисциплінарне провадження?
Також непослідовною виглядає логіка щодо стягнення шкоди з держави з правом регресу, якщо рішення було прийняте суддею одноособово. Коли рішення приймається колегіально – стягнення відбувається з конкретних суддів.
Безперечно, чинне законодавство повинно передбачати дієві механізми відшкодування шкоди, завданої особі органом державної влади, яким є також і суд. Водночас законодавчі формулювання мають бути виваженими та не відкривати нові можливості й механізми впливу на суддів, що є загрозою їхньої незалежності".
Людмила Лебідь, адвокат Jurimex
"Думаю, кожен, хто мав той чи інший досвід у відносинах з правоохоронними органами та судовою владою, погодиться зі мною, що несправедливо, щоб держава з коштів своїх громадян (держбюджету), відшкодовувала шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Напевне, для особи, якій завдано шкоду, це не найгірший варіант, а ось для держави загалом – не зовсім добре. Також це негативно для посадових осіб, які через свою некомпетентність чи умисні дії не бояться чинити протиправні дії щодо фізичної чи юридичної особи, оскільки знають, що держава у разі потреби все компенсує.
На сьогодні ст. 1176 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає, що зазначена шкода відшкодовується саме державою в повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Певною мірою для особи, яка хоче отримати відшкодування, так би мовити, без особливої тяганини, встановлений порядок відшкодування є позитивним. Однак для посадових, службових осіб, які винні у виникненні завданої шкоди, це є наслідком безкарності своїх незаконних чи некомпетентних дій.
Тому законопроект «Про внесення змін до Цивільного Кодексу України щодо вдосконалення правового регулювання зобов’язання відшкодування шкоди, завданої судом та органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою» є більше ніж позитивним для впровадження змін до ЦК України. Для прикладу можна навести багато фактів, коли посадові та службові особи органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду приймають незаконні рішення або вчиняють протиправні дії, обґрунтовуючи це діями чи бездіяльністю інших осіб, але при цьому не хочуть брати на себе відповідальність. Хоча закон наділив їх таким правом і саме вони приймають основні рішення. Після проходження вказаного законопроекту, думаю, багато посадових і службових осіб почнуть відмовляти у прийнятті того чи іншого незаконного рішення та надавати дозвіл на проведення певних незаконних дій.
На мою думку, надважливим і доречним у законопроекті є внесення змін до ч. 3 ст. 1191 ЦК України щодо доповнення її випадком, коли держава має право зворотної вимоги, тобто і в тому випадку, коли особу притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки відомо, як важко домогтися притягнення до відповідальності вироком суду посадових осіб.
Вибачення за допущені порушення, передбачене законопроектом, є важливим інструмент впливу, який повинен змінити, щонайменше, психологічне ставлення до виконуваної роботи посадовими та службовими особами, а також дисциплінувати всіх інших громадян.
Особисто мені більше подобається історична практика, яка була врахована під час створення цього законопроекту, але не відображена в ньому. Зокрема, що у розд. VІ Статуту Великого князівства Литовського 1529 р. містилися положення, згідно з якими у разі винесення судом неправильного рішення суд вищої інстанції його скасовував і зобов’язував суддю відшкодувати всі збитки потерпілій стороні. Застосування такої процедури відповідальності за незаконні рішення суду, на мою думку, було б ефективнішим для прийняття законних та справедливих рішень. При цьому процедура відшкодування була б ефективнішою для громадян і з меншою затратою часу.
Отже, вважаю, що це доповнення та зміна законодавства, однозначно, на краще. Варто нагадати, що закони створюються для людей. Оновлюється законодавство – оновлюємося ми. Головне, щоб цим не зловживали та оновлення відбувалося в кращому напрямку".