Розгляд справ у судах першої інстанції переважно відбувається з засіданнями, і лише незначна частина справ вирішуються у так званому письмовому провадженні. Процесуальний закон для кожного виду судочинства передбачає однаковий юридичний наслідок, якщо позивач ігнорує призначені засідання. За певних умов суд залишає такий позов без розгляду. Однак недосконалі формулювання в процесуальних законах, які регламентують тотожні відносини, а також відмінні правові висновки касаційних судів створили дискусію правозастосування там, де її, здавалося, не може бути.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однорідна неоднорідність, або Зав’язка проблематики
Виходячи з правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.12.2019 р. у справі №9901/949/18, якщо позивач не з’явився в засідання, не повідомив про причини неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його в тому, що відповідач чинив щодо нього протиправно чи незаконно, такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до спору.
За змістом як п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, так і п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторона позивача не з’явилася в судове засідання або не повідомила про причини неявки, крім випадку, якщо надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача, і його відсутність не перешкоджає розгляду справи (вирішенню спору). Сутнісна різниця полягає в тому, що такий наслідок у цивільному судочинстві настає лише після повторної неявки, а в господарському — відразу після першої.