Еволюція судової практики у кримінальному провадженні в актуальних умовах воєнного стану. Частина 1

В умовах воєнного стану в судовій практиці виникли питання передачі різного роду майна, арештованого в межах кримінальних проваджень, для потреб оборони Держави. Слід одразу відзначити, що в цьому питанні наявні суттєві процесуальні проблеми.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

З одного боку, під час воєнного стану право власності як таке може обмежуватися. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» одним із заходів цього правового режиму визначає примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану закріплений в однойменному Законі[1], однак він не стосується майна, на яке накладено арешт у кримінальному провадженні.

З іншого боку, положення Кримінального процесуального кодексу України не передбачають особливостей скасування арешту в умовах воєнного стану. Враховуючи, що такий захід забезпечення спрямований на недоторканість відповідних предметів і подальшого їх використання виключно в цілях кримінального провадження, законодавча прогалина може негативно відобразитися або навіть повністю нівелювати отримані чи потенційні результати. Практична застосовність різних механізмів кримінального процесуального виведення майна з-під арешту ставить питання щодо (1) реальності досягнення мети скасування арешту (чи дійсно цього майна потребують відповідні підрозділи для виконання завдань оборони); (2) повноважень слідчого судді, суду на вирішення долі відповідного майна шлязом передачі його відповідним підрозділам; (3) діяльності уповноважених процесуальних суб’єктів виключно в межах своїх повноважень, у спосіб, передбачений законом; (4) охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження; (5) застосування належної правової процедури, а також (6) шкоди для кримінального провадження відчуженням доказової бази.   

***

Щодо видів майна, про яке ставиться питання у зв’язку з воєнним станом, та його передачі після виведення з-під арешту

Як свідчить судова практика, найчастіше перед слідчим суддею, судом ставиться питання про скасування арешту або визначення іншого шляху виведення з-під арешту щодо транспортних засобів (переважно імпортного виробництва)[2]. Також наявні рішення, постановлені за результатами розгляду клопотань, пов’язаних з грошовими коштами, пальним[3], зерновими[4], агрегатами, вогнепальною зброєю, боєприпасами[5]. Зустрічаються й «цікавинки», коли ставиться питання про передачу особових справ вертольотів[6], тютюнових виробів і алкогольних напоїв. Так, ухвалою скасовано арешт на майно, виявлене в ході проведення обшуку в приватному будинку та господарських приміщеннях будинку, серед якого, крім великої кількості тютюнових виробів зазначено 19 коробок з поліетиленовими упаковками з рідиною прозорого кольору з запахом спирту, об`ємом орієнтовно 10 л однієї упаковки; 6 коробок з поліетиленовими упаковками з рідиною світло-коричневого кольору з запахом коньяку; горілчані вироби: Medoff  27 упаковок по 20 бутилок; Prime 5 упаковок по 15 бутилок; Nemiroff  13 упаковок по 20 бутилок; Greenday 21 упаковка по 20 бутилок; Medoff синя 1 упаковка 20 бутилок; Absolute 20 упаковок по 20 бутилок; Воздух 5 упаковок по 15 бутилок; Хлібний дар 12 упаковок по 15 бутилок і 14 бутилок; Пшенична 3 упаковки по 20 бутилок; Улюблена 4 упаковки по 20 бутилок; Amber 4 упаковки по 20 бутилок, 17 бутилок; Столична 1 упаковка 20 бутилок, 8 бутилок; Старий Кахеті 21 бутилка; Коньяк 5 зірок 7 бутилок; Barel 1 бутилка. Всі з марками акцизного податку, які містять підроблені елементи; 13 пластикових бутилок по 1,5 л з рідиною прозорого кольору із запахом спирту; бочка синього кольору до середини наповнена рідиною прозорого кольору з запахом спирту. Дане майно постановлене передати на підтримку Збройним Силам України[7].

В іншому рішенні слідчий суддя не погодився з необхідністю скасування арешту з тютюнових виробів на користь Збройних Сил України. Щодо аргументів заявника про те, що він бажає у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні надати допомогу Збройним Силам України, а саме військовій частині А1788 і передати їм зазначені арештовані тютюнові вироби, слідчий суддя вітає таку ініціативу ОСОБА_1, проте зауважує, що Збройні Сили України заслуговують на найкраще забезпечення. А тому передача їм тютюнових виробів, відомості про відповідність яких вимогам стандартів , якості та безпечності в санітарно-епідемічному відношенні у спосіб скасування арешту у кримінальному провадженні, не відповідає вимогам закону та меті такої допомоги[8].

***

Щодо судових повноважень на вирішення питання про передачу майна   

За загальним правилом кримінального процесу, вилучене або арештоване майно після припинення відповідних заходів забезпечення кримінального провадження повертається власнику або особі, в якої воно було вилучено. Судова практика свідчить, що такі особи не завжди беруть участь при вирішенні питання про скасування арешту майна для забезпечення потреб оборони. Часто зацікавлені суб’єкти звертаються до суду з клопотанням про скасування арешту, в якому одночасно просять передати майно на потреби відповідних підрозділів. Однак, в більшості випадків таке вторинне клопотання не вирішується.    

На відміну від попередньо зазначеної ухвали, де передача тютюнових виробів і алкоголю прямо визначена в резолютивній частині[9], суди нерідко або просто залишають це питання поза межами рішення, або відмовляють у його задоволенні. Зокрема, з посиланням на вимоги Закону України «Про правовий режим воєнного стану» суди зазначають, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи – військові адміністрації. Пунктом 4 частини 1 та частиною 2 статті 8 вказаного Закону передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, зокрема, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. У місцевостях, де ведуться бойові дії, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану покладається безпосередньо на військове командування та військові адміністрації (у разі їх утворення). Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначено, що вилученням майна є позбавлення державних підприємств, державних господарських об’єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. За змістом статті 4 даного Закону, примусове відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради. У місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті. Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом… З наведеного слідує, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання про вилучення чи передання майна в умовах правового режиму воєнного стану. Передання майна для потреб Збройних Сил України може бути здійснено власником такого майна, шляхом добровільного передання такого на потреби ЗСУ. Отже враховуючи, що суд не наділений компетенцією передання майна у володіння Збройних Сил України, клопотання в частині одночасного передання транспортного засобу у володіння ЗСУ задоволенню не підлягає[10].

… Законодавцем чітко передбачено, що відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями. Тобто, суд не є тим суб’єктом, що визначає потреби держави в умовах правового режиму воєнного стану, відтак не уповноважений вирішувати питання передачі майна на потреби Збройних Силу України, як просить потерпілий в клопотанні[11].

Іншим аспектом цього питання є неможливість визначити, чи майно, яким по суті жертвує кримінальне провадження, дійсно буде використовуватися для відсічі збройної агресії російської федерації. А в контексті сумарної кількості судових рішень на користь відчуження майна різним суб’єктам західних регіонів це може не вбачатися цілковито правдоподібним.   

***

Щодо суб’єкта звернення з клопотанням про скасування арешту майна

Стаття 174 КПК України, яка регламентує можливість скасування арешту, містить вичерпний перелік суб’єктів, які можуть звертатися з клопотанням про скасування арешту. До цього віднесені (1) підозрюваний, (2) обвинувачений, (3) їх захисник, (4) законний представник, (5) інший власник або володілець майна, (6) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Як бачимо, прокурор в переліку таких суб’єктів відсутній.

Неодноразово вносячи зміни у положення КПК України, які встановлюють особливий режим досудового розслідування, судового розгляду в умовах воєнного стану, а також змінюючи і доповнюючи інші процесуальні норми, законодавець не торкнувся питань скасування арешту майна, хоча така потреба, безумовно, є об’єктивною. Тим більше, що в умовах воєнного стану повноваження прокурора, як неодмінного учасника кримінального провадження, значно розширені, в тому числі за рахунок функцій, притаманних судовому контролю.

В судовій практиці немає однозначної позиції з цього приводу. Більшість судів розглядає прокурора як суб’єкта, наділеного повноваженнями звертатися з клопотанням про скасування арешту майна.

… В розглядуваному випадку із клопотанням про скасування арешту на майно звернувся процесуальний прокурор у вказаному кримінальному провадженні. Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 КПК України та ч. 1 ст. 26 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні сторонами кримінального провадження своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Виходячи з принципу диспозитивності кримінального процесу, приймаючи до уваги те, що питання скасування арешту майна ініційоване прокурором, арешт на таке накладався за клопотанням прокурора, слідчий суддя, вважає за можливе вказане клопотання розглянути по суті за зверненням означеного суб`єкта[12].

Згідно ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора[13].

В інших випадках прокурор не розглядається як суб’єкт, правомочний на такі звернення, і суди відмовляють у їх задоволенні як поданих неуповноваженим суб’єктом.

… Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково... Таким чином, вищевказаною нормою КПК України встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися із клопотанням про скасування арешту майна, за умови, що вони не були присутні в судовому засіданні із розгляду клопотання про арешт такого майна, тобто прокурор не є суб’єктом звернення з клопотанням про скасування арешту майна[14]

… До суду звернувся прокурор з клопотанням, у якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021 на дизельне пальне в кількості 5 тон та прицеп-цистерну д.н.з. НОМЕР_6 , тобто прокурор не є суб`єктом звернення в розумінні вимог ст. 174 КПК України та не може ініціювати перед судом питання про скасування арешту майна[15].

При вирішенні майнових питань у кримінальному провадженні слідчі судді, суди у постановлених рішеннях нерідко посилаються на попереднє звернення з боку представників місцевої військово-цивільної адміністрації.

… Адміністрація просить звернутись до суду з клопотаннями про зняття арешту з 155 транспортних засобів, які вилучені у кримінальних провадженнях і зберігаються на майданчиках тимчасового тримання підрозділів ГУНП в Закарпатській області, з метою їх подальшого відчуження на потреби оборони… Листом голови Закарпатської обласної військової інформовано прокурора Закарпатської області про необхідність в примусовому відчуженні транспортних засобів, вилучених у кримінальних провадженнях, та на які за ухвалами слідчих суддів накладено арешт. При цьому в додатку до вказаного листа міститься перелік транспортних засобів щодо яких існує необхідність примусового відчуження на потреби оборони, серед яких - автомобіль марки «Шкода Октавіа» н.з. Чехії НОМЕР_1. (№43)[16].

У відповідності до копії листа Стрийської районної військової адміністрації від 31.03.2022, адресованої керівнику Стрийської окружної прокуратури Львівської області та начальнику Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, рекомендовано у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України з метою подальшого прийняття рішення про примусове відчуження транспортних засобів у користь Збройних сил України звернутись з відповідним клопотанням у порядку ст. 174 КПК України до суду щодо скасування накладеного арешту, зокрема на автомобіль марки «Mercedes - BENZ SPRINTER 310», р.н. НОМЕР_5, який є речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017140130002225 від 22.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 290 КК України, та вжити відповідних заходів на отримання у власника (попередньо встановленого на час вилучення такого майна) або особи у якої вилучено вищевказане майно згоди про його безоплатне стягнення на користь Збройних сил України[17].

… Як вбачається із листа голови Закарпатської обласної державної адміністрації - начальника Закарпатської обласної військової адміністрації від 05 березня 2022 року, адресованого прокурору Закарпатської області, на зберіганні майданчиків тимчасового тримання підрозділів ГУНП в Закарпатській області знаходяться 155 вилучених у кримінальних провадженнях транспортних засобів, на які ухвалами слідчих суддів накладено арешт та, враховуючи необхідність примусового відчуження вказаного майна на потреби оборони, просить звернутися до суду для вирішення питання про скасування арештів[18].

Із листа Т.В.О. начальника Косівського РТЦК та СП від 20.04.2022 року відомо, що такий просить передати автомобіль марки «Volkswagen LT 28», реєстр номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, мешканець АДРЕСА_1, як волонтерську допомогу, через Косівський РТЦК та СП, на потреби ЗСУ[19].

Відповідно до листа Уманського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України на підставі п. 4 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військова адміністрація у зв’язку із введеним воєнним станом на території України своїм рішенням конфісковує автомобіль марки BMW 318, д.н.з НОМЕР_1[20].

Зрозуміло, що під час воєнного стану об’єктивно підвищуються потреби різних військових формувань у матеріальному забезпеченні. Однак такі листи і безумовне врахування їх для вирішення поставленого питання викликає занепокоєння. Адже прокурор - процесуальний керівник у конкретному кримінальному провадженні, заявляючи клопотання про скасування арешту з певного майна, в змозі визначити, чи зашкодить його відсутність кримінальному провадженню чи ні. А яким чином військові адміністрації та/або територіальні центри комплектування та соціальної підтримки визначають можливість усунення із кримінального провадження того чи іншого майна – лишається загадкою. І мова тут йде не про те, що відповідного майна можуть не потребувати військові, або після його скасування воно може не бути переданим чи не використовуватися за заявленим призначенням. А про те, що будь-який суб’єкт, який не входить до кола учасників конкретного кримінального провадження, не має ні права, ні можливості визначати подальшу необхідність перебування того чи іншого майна під заходом забезпечення. Адже без відповідного майна вся попередня робота органу досудового розслідування може виявитися безрезультатною, а його відчуження, в тому числі для забезпечення потреб оборони, – знищити доказову базу. Пріоритетність використання майна - потреби оборони чи забезпечення дієвості кримінального провадження - має визначатися дуже виважено і обережно.        

***

Щодо прав і інтересів учасників кримінального провадження

Оскільки завданням кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (ст. 2 КПК України), а однією із засад – недоторканість права власності (ст. 16 КПК України), при вирішенні питання про виведення майна з-під заходу забезпечення для передачі третім особам відповідні блага не мають бути знехтуваними. Суди мають враховувати потенційні обмеження чи порушення прав та інтересів учасників кримінального провадження і знаходити (мотивувати) баланс між суспільним і приватним інтересом. Заради справедливості слід зауважити, що в багатьох судових рішеннях відповідна мотивація наведена. 

… Наразі в Україні тривають бойові дії, внаслідок яких спричинено значну загибель людей, що свідчить про те, що суспільний інтерес превалює над правом особи. Наявність необхідності у скасуванні арешту, наявного на автомобілі, зумовлено потребою оборони, що стверджується вищевказаним листом голови Закарпатської обласної військової адміністрації. Органи досудового розслідування диспозитивні у своєму праві на звернення до слідчого судді, суду із відповідним клопотанням. Окрім цього, в розглядуваному випадку слідчий суддя враховує, що скасування арешту на майно не обмежує та не порушує прав учасників кримінального провадження, зокрема особи у якої вилучено відповідне майно, оскільки скасовує обмеження накладені раніше на майно і водночас не вирішує його подальшу долю. Слід зазначити, що скасування арешту майна не позбавляє в подальшому права на звернення до слідчого судді в порядку передбаченому КПК України, з клопотанням про вирішення питання про накладення арешту на майно. При цьому слідчим суддею фактично не встановлюються обставини, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, а саме щодо доведеності, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано[21].

… Враховуючи, що в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, під час якого допускається обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина, тому клопотання прокурора (прим. про скасування арешту майна) слід задовольнити[22].

… Оскільки власнику чи особі, в користуванні та розпорядженні якого перебуває майно, на яке накладено арешт, заборонено відчужувати, розпоряджатись та користуватись ним до скасування арешту у порядку, визначеному КПК України, і таке право може бути реалізоване лише після скасування арешту зазначеного майна, враховуючи запроваджений в Україні воєнний стан, ведення бойових дій між Збройними Силами України та ворожими військами окупантів Російської Федерації, нагальні потреби держави, з метою вирішення питання про відчуження майна для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, слідчий суддя вважає, що арешт, накладений на вказане майно, необхідно скасувати[23].

… Як ствердила прокурор у судовому засіданні жодних заходів зі сторони органів досудового розслідування на отримання згоди власника чи особи, у якої вилучено автомобіль марки «Mersedes BENZ E 220» д.н.з. НОМЕР_1, який являється речовим доказом у кримінальному провадженні про його безоплатне стягнення на користь Збройних Сил України не вжито, відповідної заяви від таких осіб не отримано. За таких обставин, суд приходить до переконання, що на даний момент часу відсутні підставі для вирішення питання про долю речових доказів - автомобіля марки «Mersedes BENZ E 220» д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу шляхом конфіскації у дохід держави, а саме у користь Збройних Сил України та бланку свідоцтва про транспортного засобу на прізвище ОСОБА_2 - шляхом знищення та на думку суду, такі слід залишити при матеріалах кримінального провадження, відповідно клопотання прокурора у цій частині задоволенню не підлягає[24].

В іншому провадженні за обвинуваченням особи у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд, розглядаючи клопотання прокурора про скасування арешту на автомобіль, який є предметом злочину (без думки власника транспортного засобу) врахував письмові розписки та заяви потерпілих, відповідно до яких вони не мають ані моральних ані матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 та від цивільного позову відмовилися. Надаючи оцінку сукупності наведених фактичних обставин, з яких убачається, що наразі транспортний засіб - автомобіль марки «Nissan» моделі «Navara» є нагально необхідним Збройним Силам України для реалізації захисту національної безпеки та оборони нашої держави, суд також бере до уваги порядок відшкодування збитків, що можуть бути завдані  власнику внаслідок примусового відчуження/вилучення його майна … Існування державної гарантії відшкодування шкоди, завданої в умовах воєнного стану, повною мірою убезпечує - цивільного позивача від порушення його права на відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення (якщо арешт накладений з метою забезпечення цивільного позову) - підозрюваного (обвинуваченого) від порушення його права на вільне володіння майном у випадку виправдування за пред`явленим йому обвинуваченням, що передбачало покарання у виді конфіскації майна тощо[25]. Слід однак відмітити, що із змісту ухвали вбачається арешт на цей автомобіль з метою збереження речового доказу. 

Отже, торкаючись прав і інтересів учасників кримінального провадження при вирішенні питання про скасування арешту майна, проблемним вбачається те, що оцінка балансу між приватним (право власності окремої особи) та публічним (забезпечення потреб оборони) інтересом не є загальним правилом і вона не завжди є релевантною дійсним обставинам справи.