Унаслідок низки резонансних справ Апеляційний суд міста Києва знаходиться у центрі уваги громадськості. Разом із тим було б цікаво подивитися, як цей суд розглядає «звичайні» справи, які не стали надбанням гласності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У зв’язку із правозахисною діяльністю, у поле зору Вашого автора потрапило рішення Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2012 року за справою № 22ц/2690/13460/2012 (Головуючий: Прокопчук Н.О., судді: Мазурик О.Ф., Росік Т.В.). Це рішення в сукупності з деякими іншими є кричущим зразком того, як сучасні українські судді втратили повагу не тільки до простих громадян, а й до самих себе.
Щоб уникнути обвинувачень у будьяких викривленнях тексту рішення, як воно розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень , будемо наводити це рішення без купюр (крім прізвищ деяких фізичних осіб, які у тексті чомусь розкриті), але розіб’ємо його на фрагменти, щоб зручніше було коментувати.
Отже, описова частина рішення починається нібито без несподіванок, а саме згадана колегія суддів «розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» про визнання правочину недійсним, визнання права власності та зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 липня 2012 року встановила:
У листопаді 2010 року позивачка звернулася із даним позовом до відповідачів. Зазначала, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 1982 року. Під час шлюбу, маючи намір отримати у спільну власність квартиру, з її відома та за її згодою, її чоловіком 22.05.09 року було укладено з Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд» Договір купівліпродажу майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що чоловік без її на те згоди, здійснив відступлення майнових прав на користь їх доньки та зятя, про що вона дізналася випадково після введення будинку в експлуатацію, просила визнати договір про відступлення права вимоги № 1652У45 від 24.06.2009 року недійсним, визнати за нею право власності на 12 частину спірної квартири, зобов’язати БТІ скасувати право власності на квартиру, зазначену у свідоцтві про право власності від 09.12.2009 року та зареєструвати її право власності на 12 частину квартири.