Якщо один з вас є громадянином Франції, або чоловік та дружина є резидентами різних держав, то краще подавати на розлучення в тій країні, де проживають ваші діти. Якщо ж у вас немає дітей, то звертатися до суду краще в тому регіоні, де знаходиться ваше основне майно. Для одностатевих шлюбів, зареєстрованих за межами Франції, процедура розлучення ускладнюється тим, що французькі суди не завжди приймають заяви на розірвання такого союзу. Якщо це ваш випадок, то подавайте на розлучення в тій країні, де ви укладали шлюб.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Такі різні розлучення…
Якщо обидва з подружжя згодні на розлучення та дійшли згоди з усіх відповідних питань (в тому числі щодо розділу майна та опіки над дітьми) – це називається розлученням за взаємною згодою (divorce par consentement mutuel). У такому випадку жодних інших причин називати не треба. Угода повинна бути складена адвокатом та підписана обома сторонами до того моменту, як документи будуть представлені до Верховного суду (Tribunal de Grande Instance).
Якщо обидва партнери згодні на розлучення, але не можуть дійти взаємної згоди з будь-яких питань, вони можуть розлучитися в судовому порядку. За таких обставин рішення з усіх питань винесе суддя одноособово. Однак такий шлюборозлучний процес часто затягується через те, що судді майже завжди намагаються переконати подружжя дійти взаємної згоди.
Нарешті, один з подружжя може подати заяву про розлучення без згоди другого. Якщо другий продовжує чинити опір та не погоджується на розлучення, суд винесе своє рішення і встановить граничні терміни шлюборозлучного процесу. Лише у таких рідкісних випадках необхідно буде надати підстави для розлучення.
Виділяють дві категорії подібних випадків: проживання окремо протягом 2-х і більше років (altération définitive du lien conjugal) або розлучення «з виною» (divorce pour faute). У другому випадку один з подружжя, хто подає на розлучення, повинен довести, що дії другого (наприклад, залишення, зрада та/або жорстоке поводження) призвели до розпаду шлюбу. За таких умов суд визнає одного з подружжя винним і може присудити компенсацію за шкоду.
В українському сімейному законодавстві немає такої підстави для розлучення як «вина», достатньо волі одного з подружжя на розірвання шлюбу. Однак така новела як «вина у шлюбі» відкривала б для українських сімей можливості відступу від рівності часток подружжя у спільному майні (наприклад, у випадку подружньої зради або насилля у родині).
Процес не складний
Для того щоб почати шлюборозлучний процес, всі документи повинні бути надані суду за місцем проживання одного або обох з подружжя. У Франції правило шлюборозлучного процесу схоже з визначенням підсудності справ в Україні. Відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Згідно з ч. 2 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у випадку, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти, а також якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Розлучення за згодою сторін – це найшвидший і найпростіший спосіб розлучення у Франції, який триває приблизно місяць. Найчастіше подружжю доводиться чекати від 3-х до 6-ти місяців з моменту початку шлюборозлучного процесу до його закінчення. Фіналом є судове слухання, на якому повинні бути присутні обидва з подружжя.
Як правило, нагляд за поділом майна здійснює нотаріус. Стандартна комісія-такса складає 1% від загальної вартості активів. Наприклад, якщо все майно подружжя, що розлучається, оцінюється в 1 млн євро, а спільне нажите у шлюбі майно коштує 400 тис євро і воно є предметом поділу між подружжям у процесі розлучення, то комісія нотаріуса складе 4 тис. євро.
Готуйте документи заздалегідь
Суд може запросити будь-які документи, які він вважатиме необхідними. Потрібно бути готовими представити: посвідчення особи; дозвільні документи на право перебування в країні; сімейну книгу (livret de famille), якої немає в неодружених або бездітних пар; офіційну заяву про розлучення; угоду про те, як будуть вирішуватися питання, що виникають; шлюбний договір (contrat de mariage), якщо такий існує; інформацію про доходи, майно та податки; інформацію про дітей.
Придбане під час шлюбу майно є спільним (régime légal de communauté réduite aux acquêts), тоді як активи, придбані поза шлюбом, не вважаються загальними. Це означає, що майно, яким володів кожен з подружжя до укладення шлюбу, подарунки та спадщина зазвичай не розглядаються як спільні активи. Загальне майно завжди ділиться порівну.
Компенсація (prestation compensatoire), як правило, присуджується у випадках, якщо один з подружжя після розлучення залишиться у гіршому становищі (наприклад, якщо один з подружжя працював, а другий знаходився у відпустці по догляду за спільною дитиною). За таких обставин загальні активи не враховуються. Компенсація виплачується одноразово в сумі 25% -35% від доходу більш забезпеченого з подружжя.
Дуже рідко трапляються ситуації, коли суд приймає рішення слідувати стандартам іншої країни, якщо ви проживали там протягом тривалого часу (рік і більше) безпосередньо після укладення шлюбу.
А що з громадянством та проживанням?
Оскільки Франція входить до Європейського Союзу, то її громадяни, як і всі громадяни країн ЄС, навіть після розлучення мають право жити та працювати у своїй країні.
Якщо ви не є громадянином будь-якої з країн ЄС, а ваша посвідка на проживання залежить від роботи чоловіка (дружини), розлучення може вплинути на ваше право жити та працювати у Франції.
Якщо ж ви не залежите від подружжя (наприклад, якщо у вас є офіційна робота у Франції), то у вас не буде проблем з проживанням в цій країні.
Незважаючи на те, що шлюб з громадянином(кою) Франції автоматично не змінює ваше громадянство на французьке, розлучення з французом(женкою) може значно сповільнити розгляд вашого прохання про громадянство.
А діти?
Обоє батьків після розлучення повинні нести відповідальність та утримувати своїх дітей. У них є певні права, зокрема на консультації при прийнятті важливих рішень (наприклад, про місце проживання дитини).
На практиці після розірвання шлюбу суди часто прагнуть встановити стабільність, тому місце проживання дитини або місце, де діти проводять більшу частину часу (résidence habituelle), є ключовим питанням. Також можлива спільна опіка, коли дитина регулярно і по черзі живе то з матір'ю, то з батьком. Однак така ситуація є скоріше винятком.
Батько, з яким після розлучення суд не наказав здійснювати опіку над дитиною, повинен буде покривати витрати батька-опікуна до тих пір, поки дитині не виповниться 18 років або вона не перейде на заочну форму навчання, навіть якщо доходи першого набагато нижчі, ніж у батька-опікуна.
І прізвища повернути!
Як правило, після розлучення колишнє подружжя повертають собі попередні прізвища, а діти носять прізвище, яке вони отримали в цій родині. Прізвище дитини можна змінити лише за рішенням суду. Наприклад, прізвища подружжя, які вони хочуть мати після розлучення, повинні бути вказані в документах про розлучення та затверджені суддею. Згідно із загальними правилами, суддя присудить повернення кожному з колишнього подружжя його дошлюбного прізвища. Отже, вам не будуть потрібні додаткові документи для подачі заяви про заміну вашого паспорта.