Леся Салмон,
адвокат АБ «Сімейний адвокат Катерина Власюк»
Як усім нам відомо, наша молода держава Україна впевнено крокує шляхом європейської інтеграції. Черговим прогресивним кроком у розвитку країни як європейської держави став ЗУ «Про внесення змін до де яких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною», що набрав законної сили 15 квітня 2021 р. Такий крок є вкрай важливим для України, адже він засвідчує готовність суспільства до боротьби з гендерною нерівністю, що пришвидшує її вихід з пострадянського простору, який довгий час був «за залізною завісою».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Варто зазначити, що в законодавстві України і раніше була передбачена можливість для чоловіка взяти відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Проте була вона, можна сказати, зовсім «сирою» та виключно при певних умовах. Відпустку по догляду за дитиною чоловік міг отримати тільки за наявності довідки з місця роботи матері про те, що вона приступила до роботи до закінчення декрету і більше не отримує допомогу. Таким чином, у суспільстві довгий час був закріплений дискримінаційний підхід, за яким право батька на відпустку по догляду за дитиною було похідним від права матері на таку відпустку.
Виділимо основні зміни, що і є перевагами нового українського «декретного» законодавства:
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства надається за бажанням матері або батька дитини на підставі заяви одного з батьків;
• якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю не більше, ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу;
• відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю;
• одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, одинокій матері, батьку дитини щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Як бачимо, внесені в законодавство зміни дають батькам право вибору. Тобто при народженні дитини сім'я має можливість зважити всі чинники, включаючи заробітну плату, умови праці, особисті переконання, та обрати найбільш економічно та морально вигідне для себе рішення щодо оформлення декретної відпустки. Адже непоодинокими є випадки, коли у матері вищий щомісячний дохід, ніж у батька, і для фінансової стабільності родини кращим варіантом буде оформлення декретної відпустки батьком.
Та як показує практика інших країн, незважаючи на право вибору, частіше у декретну відпустку йдуть матері. Основні причини цього пов'язані з фінансовою складовою, особливостями ринку праці та гендерними стереотипами.
Для прикладу наведемо умови декретної відпустки для батька в деяких країнах Європи.
Німеччина
У Німеччині кожен з батьків може взяти декретну відпустку по черзі, в ідеалі кожен по 7 місяців. Однак чоловіки у цій країні нечасто йдуть у декрет, оскільки не бажають брати тайм- аут для дитини і сім'ї.
Франція
У Франції збільшили з 14 до 28 днів період обов'язкової оплачуваної відпустки для батька при народженні дитини. Перші 7 днів декретної відпустки для батька є обов'язковими.
Іспанія
В Іспанії відразу після народження дитини батько й мати йдуть у декрет на 6 тижнів. Це є обов'язковою відпусткою, яка оплачується в повному обсязі. Після спливу 6 тижнів у кожного з батьків буде право на відпустку по догляду за дитиною до року тривалістю 10 тижнів. Протягом відпустки батьки за бажанням можуть працювати неповний день, але передавати відпустку іншим членам сім'ї заборонено.
Швеція
У Швеції декретна відпустка по догляду за дитиною триває 480 календарних днів, які оплачуються державою, і 90 днів з них з новонародженим повинен провести батько. Передати ці 3 місяці дружині неможливо. Якщо чоловік не піде в обов'язкову декретну відпустку на 3 місяці, сім'я втратить державні виплати.
Польща
У Польщі після народження дитини чоловік має право взяти «батьківську відпустку» тривалістю 14 календарних днів. Ці 2 тижні батько може взяти як за один раз, так і розділивши їх на дві рівні частини. Він може використати цю відпустку лише до досягнення дитиною віку 24 місяців. Разом з тим, мати може відмовитися від частини декретної відпустки на користь батька.
Поки що як в Україні, так і в більшості інших країн історії про чоловіків, які пішли в декретну відпустку, сприймаються неоднозначно, однак ситуація з кожним роком змінюється на краще. Водночас міжнародні дослідження відображають позитивну сторону декрету для чоловіків: якщо батько йде в декретну відпустку і доглядає за дитиною з народження, це покращує і довгострокові відносини в сім'ях, і зв'язок між батьком і дитиною. Тому держави мотивують батьків брати активну участь в житті своєї дитини з перших днів її життя.
Важливим кроком для подолання гендерної нерівності є приклад глави японського міністерства охорони навколишнього середовища Сіндзіро Коїдзумі, який взимку 2020 р. вперше в історії пішов у декретну відпустку як чоловік на посаді міністра. Своїм вчинком він вирішив подати приклад іншим молодим батькам.
На мою думку, прийняття в Україні Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною» відіграє позитивну роль у зміцненні інституту сім'ї, подоланні сексизму та гендерної дискримінації.
З плином часу змінюються погляди на роль чоловіка і жінки як в сім'ї, так і на ринку праці. Держава вимушена змінювати законодавство для забезпечення потреб сучасного суспільства та недопущення жодних форм дискримінації за ознакою статі. Одним з напрямів розвитку сучасної правової держави є позиціонування гендерної рівності (рівних можливостей) для всіх чоловіків та жінок, в т. ч. на робочому місці. Крок за кроком наша держава рухається в цьому напрямку.
У 1999 р. Україна ратифікувала конвенцію Міжнародної організації праці № 156 «Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі з сімейними обов'язками», яка приймалась міжнародною організацією:
• через усвідомлення необхідності зміни традиційної ролі як чоловіків, так і жінок у суспільстві й у сім'ї;
• через те, що проблеми трудящих з сімейними обов'язками є аспектами більш широких питань, що стосуються сім'ї і суспільства, які необхідно брати до уваги у здійсненні національної політики;
• через необхідність поліпшити становище трудящих з сімейними обов'язками шляхом вжиття заходів, що відповідають їхнім особливим потребам і спрямовані на поліпшення становища трудящих взагалі.
25.10.2017 р. Кабінет міністрів України прийняв постанову № 1106 «Про виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами- членами, з іншої сторони», якою було затверджено план заходів з виконання названої угоди. Уряд України, ухваливши плани імплементації як Угоди про асоціацію, так і конкретних директив, передбачив заходи по впровадженню вимог директиви Європейського Союзу 2010/18/ЄС щодо переглянутої Рамкової угоди стосовно батьківської відпустки. Серед інших заходів Кабмін виділив пріоритетним зав данням усунення дискримінації за ознакою статі щодо батьківської відпустки для догляду за дитиною шляхом внесення змін до законодавства України.
Слід розрізняти впроваджений трудовим законодавством спеціальний захист жінок, які поєднують працю з материнством, та не порівнювати такий захист з певною дискримінацією чоловіків. За європейськими стандартами, усунення дискримінації полягає саме в підтримці рівних можливостей та ставлення до чоловіків і жінок у трудовій сфері та врівноваженні їх відповідальності щодо сімейних обов'язків.
До 09.05.2021 р., тобто часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» законодавство України передбачало право чоловіка, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, отримати відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 14 календарних днів. З одного боку, можливість допомогти дружині та відповідально поставитись до своїх сімейних обов'язків чоловік мав, проте потрібно було пожертвувати заробітком.
З 09.05.2021 р. завдяки внесеним змінам до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки» чоловік, крім відпустки без збереження заробітної плати, має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів). Чоловіку не обов'язково мати зареєстрований шлюб з матір'ю дитини, яка народила дитину — достатньо факту батьківства, спільного проживання та пов'язаності спільним побутом.
Якщо мати чи батько дитини одинокі, правом на відпустку при народженні дитини може скористатись баба або дід чи інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за нею. Для отримання такої відпустки працівнику необхідно подати письмову заяву та протягом 30 днів з дня виходу у відпустку — копію документа, необхідного для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтва про народження.
Схема не вкрай вдала для роботодавця, адже він юридично позбавлений права перевірити факт народження дитини працівника на момент подання заяви про відпустку, проте зобо в'язаний її оплачувати. Крім того, за відсутності порядку надання відпустки, який має бути встановлений Кабміном, роботодавець не може перевірити невикористання права на відпустку іншою особою, зазначеною у ч. 1 ст. 77-3 Кодексу законів про працю України, ст. 19-1 Закону України «Про відпустки», а саме:
1) чоловіком, дружина якого народила дитину; або
2) батьком дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; або
3) бабою чи дідом або іншим повнолітнім родичем дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокими.
Допоки не запрацює порядок надання відпустки, для уникнення непорозумінь (конфліктів) з працівниками та зменшення ризику недобросовісного користування правом на отримання відпустки рекомендуємо роботодавцям просити працівника надати документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, разом із заявою на відпустку. Це може бути медична довідка про народження дитини або про перебування її під наглядом лікувального закладу.
Підсумовуючи, можна схвально реагувати на зміни трудового законодавства і розцінювати їх як покращення у напрямку поваги до сімейних цінностей та врівноваження відповідальності, а також створення рівних можливостей як у трудовій сфері, так і під час виконання сімейних обов'язків. А механізм використання відпустки обов'язково запрацює найближчим часом.
Тепер декретну відпустку по догляду за дитиною може отримати не тільки матір, а й батько дитини. Права як тата, так і мами на таку відпустку урівняні. Президент України підписав Закон «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною».
В українському законодавстві тривалий час існували законодавчі прогалини, які ускладнювали можливість перебування батька у декретній відпустці по догляду за дитиною. Зокрема, відповідно до ст. 18 Закону України «Про відпустки» та ст. 179 Кодексу законів про працю України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку може бути використана повністю або час тинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. Але згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», підставою для надання такої відпустки зазначеним вище особам є довідка з місця роботи (служби, навчання) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною, і виплата їй допомоги по догляду за дитиною припинена. На практиці це призводило до суттєвих обмежень та судових спорів, зокрема у випадку самозайнятості матері.
Отже, завдяки прийнятому Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» вдалося:
1) забезпечити рівні можливості матері та батька для догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності з сімейними обов'язками;
2) усунути законодавчі прогалини, які обмежували права чоловіка на відпустку для догляду за дитиною;
3) створити перед умови для посилення ролі батька у процесі виховання дітей та розвитку відповідального батьківства в Україні.
Коротко проаналізувавши законодавчі зміни, можна констатувати, що відтепер:
1. Батько дитини отримав право на скорочену тривалість робочого часу, яка може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких батьків, які виховують дитину без матері, у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
2. Одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається працівникам, а саме:
• чоловіку, дружина якого народила дитину;
• батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір'ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки;
• бабі, діду або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір'ю (одиноким батьком). Слід враховувати, що відпустка при народженні дитини надається лише одній із зазначених осіб.
3. За бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.
4. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку.
Отже, підписання Президентом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» вирівняло право батьків на отримання відпустки по догляду за дитиною та їх можливості для реалізації інших прав, пов'язаних з доглядом за дитиною.