Домашнє насильство… Так, це те про що не розказують навіть близьким і на це можуть бути різні причини. Для одних це – сором та «брудна білизна», для деяких – звичне життя і вони не бачать проблеми, а інші - не знають куди звертатись. Але спільним для них всіх є одна річ – про це майже не говорять. Щорічно 1,1 млн українок стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім'ї, і більшість з них мовчать.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Домашнє насильство в Україні – причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів. Водночас, лише 10% постраждалих звертаються за допомогою.
Але давайте будемо відвертими, багатьох навіть не дивує, що таке явище існує без належного реагування з боку держави, а навіть навпаки – з мовчазної згоди суспільства. Ми навіть жартуємо: «Б’є – значить любить».
Однак, є і досягнення. Адже минулий рік став відправною точкою зміни відношення суспільства до постраждалих від домашнього насильства, оскільки в 2018 набув чинності закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вищевказаний закон визначає порядок захисту потерпілих від домашнього насильства. В ньому чітко визначено поняття фізичного, психологічного, економічного та сексуального насильства в сім’ї, а також встановлено заходи впливу на кривдника (особу, яка чинить домашнє насильство).
Так, у 2019 році на телефонну лінію «102» для реагування поліції надійшло понад 115 тисяч дзвінків із заявами про домашнє насильство. За фактами цих викликів було складено понад 90 тисяч протоколів про виявлені правопорушення - саме за фактами домашнього насильства. Було винесено майже 9 тисяч заборонних приписів. На даний момент на обліку перебуває понад 67 тисяч кривдників. Також цього року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано майже 1600 кримінальних проваджень щодо домашнього насильства.
Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає ряд дієвих заходів впливу на кривдника, серед яких терміновий заборонний припис та обмежувальний припис.
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника, який виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України строком на 10 календарних днів.
2) обмежувальний припис стосовно кривдника видається судом строком до 6 місяців у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України;
Пропоную розглянути порядок отримання обмежувального припису в судовому порядку.
Відповідно до Цивільного кодексу України, справи про видачу обмежувального припису стосовно кривдника розглядаються судом в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Заява про видачу обмежувального припису стосовно кривдника подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства.
Справа розглядається судом за участю заявника (постраждалої особи) та заінтересованих осіб. У разі якщо участь постраждалої особи становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для неї, справа може розглядатися без участі кривдника.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається судом на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Таким чином, основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису є наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства. Тобто, для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суд має встановити основні обставини: «Оцінку ризиків» та «наявність ризиків». Саме ці обставини необхідно довести в справах про видачу обмежувального припису.
Для скептиків можу сказати зі свого професійного досвіду, що закон діє, хоча все ще «зі скрипом».
У минулому році до нас звернулась жінка, яка є довгий час потерпала від фізичного та психологічного насильства з боку свого колишнього чоловіка. ЇЇ колишній чоловік, незважаючи на те, що дружина проживала окремо та повністю утримувала себе з дітьми, продовжував з неї знущатися. Це проявлялось у формі брутальних виразів, лайливих слів, криків на її адресу на очах у малолітніх дітей та навіть перехожих, приходив до неї на роботу, погрожував роботодавцю підпалом, якщо та не звільнить колишню дружину, публічно її ображав, переслідував її з дітьми, штовхав та бив її, та навіть погрожував вбивством.
Дії колишнього чоловіка призвели до того, що у постраждалої почалася стійка депресія та страх за своє життя та життя дітей. Вона була у розпачі, вкрай виснаженою та пригніченою, оскільки гадки не мала, як зупинити знущання. До того ж, кривдник намагався всілякими способами блокувати можливість звернення своєї колишньої дружини за допомогою до психолога.
І лише винесений судом обмежувальний припис на шість місяців дав постраждалій захист від безперервного домашнього насильства з боку колишнього і відчуття того, що держава дійсно переймається проблемою домашнього насильства в сім’ях, яку раніше замовчували та навіть в голос не говорили.
Зрозуміло, що шість місяців – це не все життя, але враховуючи, що закон ще досить свіжий і «маятник тільки починає розгойдуватись», то, в мене особисто, є стійка надія, що зовсім скоро процес відшліфується і постраждалі нарешті повірять в те, що обмежувальний припис – це не міф і не американська дивина.
Ми з вами живемо в той час, коли судами України лише формується судова практика в провадженнях про видачу обмежувального припису. І прийняті рішення яскраво демонструють ставлення українського суспільства та держави в цілому до проблем насильства в сім'ї, визнання цієї проблеми як такої, що зачіпає публічні інтереси, а не тільки окремо взяту родину.
Щоб привернути увагу суспільства до проблем насильства в сім’ї в Україні щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року підтримується міжнародною спільнотою.
Якщо ви опинились в критичній ситуації ви можете звернутись за допомогою до поліції, до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, до управління сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій, до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства, до психолога, до соціального педагога, класного керівника тощо або на телефони «Гарячих ліній».
Нижче наведені безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»:
- Національна дитяча «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» Центру «ЛА СТРАДА УКРАЇНА»: 0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного). З’явилася в Україні з початку 2013 року. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники стосовно порушень прав дітей. Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.
- Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):0-800-500-335 та 116-123 (безкоштовно з міських телефонів), 386 – для абонентів Київстар, Водафон 0-800-500-225 та 116-111. На Національній «Гарячій лінії» з попередження домашнього насильства можна отримати інформаційні консультації, психологічні консультації та правову допомогу.
- Омбудсмен з прав дитини в Україні - Микола Миколайович Кулеба: (044) 255-64-50.
- Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів). За цими номерами можна отримати правову допомогу особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, правові консультації та роз’яснення, інформацію про гарячі телефонні лінії установ, які опікуються відповідними питаннями тощо.
Крім того, 6 листопада Кабінет Міністрів України затвердив створення кол-центру для жертв домашнього насильства. Приблизно 16 операторів кол-центру будуть цілодобово і безкоштовно реагувати на випадки домашнього насильства, надавати консультаційну та психологічну допомогу, а також передавати дані у правоохоронні органи.
До того ж Національна поліція України планує запровадити в Україні групи реагування у складі 45 екіпажів на виклики громадян, що стосуються домашнього насильства, а також сформувати єдину базу даних осіб, що скоюють такі злочини.
Всі ми розуміємо, що один рік - це замало для висновків про дієвість «Про запобігання та протидію домашньому насильству», але я переконана: початок є і зміни будуть.