Наразі чинним законодавством України передбачається, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини (положення ст. 110 Сімейного кодексу України). Водночас положення ст. 110 СК України мають винятки, які встановлюють випадки, коли такий позов все ж таки може бути поданий: один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя, а також якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак на етапі подання такої заяви той з подружжя, який є позивачем, неминуче зіштовхується з проблемою доведення таких виключних випадків. При цьому постає питання: чи взагалі потрібне законодавче обмеження права особи на подання такого позову? Це питання є цілком логічним, адже подаючи позов про розірвання шлюбу, вірогідно, особи вже не можуть надалі проживати однією сім'єю, ввести спільний побут, а вказані обставини існують на момент вагітності та продовжать існувати після пологів. Натомість під час обґрунтування необхідності розлучення особа, яка подала позов, повинна буде доводити наявність обставин щодо неможливості проживати надалі однією сім'єю.
Пропонуємо більш детально розібратися з причинами введення такого законодавчого обмеження, можливістю його подальшого існування, виключними випадками, що наразі існують, а також оцінити необхідність подальшого існування такого обмеження та відповідь відповісти на вищезазначене запитання.