Кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Однак підкорятися вони мають земним правилам, а тому в ситуації, коли сім’я опиняється перед вибором, – залишитися разом або розлучитися, такий інструмент, як шлюбний договір, може значно спростити вирішення майнових питань між подружжям.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Інститут шлюбного договору вже давно існував і успішно застосовувався в країнах західної Європи та США. Починаючи з 2004 р., і Сімейний кодекс України (далі – СКУ) фактично закріпив право подружжя самим визначати обсяг прав та обов’язків щодо їхнього майна шляхом укладення шлюбного договору. Норми СКУ врегульовують питання права на укладення шлюбного договору, його змісту та форми, строку дії, визначення правового режиму майна та інше. Варто зазначити, що укладання шлюбного договору не є обов’язком, а тому потребує взаємного волевиявлення осіб, що бажають самостійно врегулювати питання сімейного життя.
Так, відповідно до чинного законодавства України (ч. 1 ст. 92 СКУ), шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу (набуває чинності у день реєстрації шлюбу), а також подружжям (набуває чинності у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено у тексті договору). Посвідчити шлюбний договір має право як державний, так і приватний нотаріус. Перед укладанням цього договору нотаріус, до якого звернулась пара, зобов’язаний роз’яснити сторонам основні положення шлюбного договору, їхні права та обов’язки. Також законодавством передбачено, що шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між подружжям та дітьми, а також не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СКУ
Які ж головні переваги укладання шлюбного договору?
Передусім під час укладання шлюбного договору можна змінити обсяг майнових прав й обов’язків подружжя та встановити інший, ніж передбачений загальними правилами сімейного законодавства. Відповідно, подружжя (наречені) можуть самостійно знайти «формулу», за якою буде здійснюватися їхнє сімейне життя. Так, наприклад, серед умов шлюбного договору можна виокремити:
- визначення розміру часток кожного з подружжя у праві власності на майно, що буде нажито під час шлюбу;
- встановлення режиму спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано під час шлюбу в дар;
- визначення умов поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи особистого майна;
- виключення майна, набутого за час шлюбу, зі спільної сумісної власності та встановлення щодо нього режиму особистої приватної власності кожного з них.
Подружжя або особи, що бажають взяти шлюб, можуть внести до шлюбного договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства. Тобто, укладаючи шлюбний договір, подружжя може визначити в ньому порядок користування житлом, якщо після укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя. Між іншим, подружжя може домовитися й про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї. Також у шлюбному договорі може бути визначено право на утримання одного з подружжя та інше.
Слід також зазначити, що на законодавчому рівні встановлена можливість внесення змін до шлюбного договору. Однак внесення змін може бути здійснене лише за взаємною згодою подружжя, одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Договір про зміну шлюбного договору укладається у формі, що аналогічна первісному документу, тобто у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Водночас на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений або розірваний за наявності обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо цього вимагатимуть інтереси одного з подружжя, інтереси неповнолітніх дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина тощо.
Окремо СКУ визначає, що умови шлюбного договору не можуть ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (ч. 4 ст. 93 СКУ). Така норма створює паритет у правах та обов’язках подружжя та не допускає дискримінації в сімейних відносинах. Однак наразі законодавство не містить визначення поняття «надзвичайно невигідне матеріальне становище», отже, ця правова категорія має суб’єктивний характер та визначається на розсуд подружжя. Наприклад, не матиме юридичної сили умова шлюбного договору про те, що чоловік має право укладати будь-які угоди щодо спільної сумісної власності подружжя (враховуючи нерухоме майно) самостійно, без згоди дружини. Безсумнівно, зазначене положення не тільки суперечить чинному законодавству, а й зменшує правоздатність дружини, яка у такому випадку обмежується у праві звернутися до суду для визнання угоди, що укладена без її згоди, недійсною. Тому під час укладання шлюбного договору слід приділяти увагу усім його деталям. За наявності умов, що суперечать законодавству, нотаріус може відмовити у внесенні до шлюбного договору таких пунктів.
Крім того, слід пам’ятати, що за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації, оскільки право власності в таких випадках виникає лише після відповідної державної реєстрації, а не в силу укладання шлюбного договору. Ще однією сферою, яку шлюбний договір регулювати не може, є особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (ч. 3 ст. 93 СКУ). Також шлюбним договором регулюються лише майнові відносини між подружжям, а також майнові права та обов’язки подружжя як батьків. Це дуже важливо пам’ятати, оскільки у свідомості громадян шлюбний договір найчастіше асоціюється саме з регулюванням особистих сторін життя. Однак такі відносини не можуть регулюватися шлюбним договором, оскільки закон не передбачає санкцій за їхнє порушення, а врегулювання таких відносин у шлюбному договорі є обмеженням прав і свобод людини. Тож, такий договір визнаватиметься недійсним і юристи та нотаріуси мають відмовляти в їхньому складанні та посвідченні відповідно.
Треба пам’ятати, що чинне сімейне законодавство не визначає умови, види та розмір відповідальності за невиконання або неналежне виконання шлюбного договору або окремих його положень. Тому у разі вирішення цього питання залишається керуватися із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов цього шлюбного договору.
Отже, навіть із урахуванням всіх обмежень, шлюбний договір може регулювати значну кількість правовідносин між подружжям, що, звичайно, є позитивним чинником. Водночас на практиці шлюбний договір застосовується, як правило, не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розірвання шлюбних відносин. Тому у шлюбному договорі можна і потрібно визначити можливий порядок поділу майна, зокрема, після розірвання шлюбу. В такому випадку можна уникнути тривалих судових процесів щодо поділу майна, маючи більше шансів зберегти добрі відносини після розлучення. На практиці доводилося стикатися з ситуаціями, коли за наявності шлюбного договору один із подружжя намагається уникнути його виконання. Однак зрештою суди схиляються до поділу спільного майна подружжя саме на умовах шлюбного договору.
Отже, шлюбний договір є ефективним інструментом врегулювання потенційного конфлікту між подружжям з приводу спільно нажитого майна, а його укладення дає змогу встановити певні правила поведінки кожного з подружжя щодо спільного майна та майнових правовідносин. Незважаючи на всі переваги шлюбного договору, люди досить часто соромляться його укладати, обґрунтовуючи це нібито «недовірою» або меркантильними помислами ініціатора. Однак такий підхід є кардинально неправильним, оскільки, як підтверджує практика, шлюбні договори допомагають сімейним відносинам, і жодним чином не принижують будь-кого з подружжя. Можливо, сторони не відчують миттєвого ефекту від укладення шлюбного договору, однак у майбутньому це обов’язково допоможе кожному з подружжя відчувати впевненість та взаємоповагу.