Непорушним конституційним правом неповнолітньої дитини є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття. Так, статтею 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов’язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Крім того, такий обов’язок передбачено i в ст. 180 Сімейного кодексу України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Обов’язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням шлюбу між батьками та спільного проживання з дитиною. Більш того, навіть факт позбавлення батьківських прав не звільняє від обов’язку сплачувати аліменти.
Правовими підставами стягнення аліментів відповідно до положень Сімейного кодексу України є договір про утримання дитини, укладений між батьками, рішення суду про стягнення аліментів, а також заява платника аліментів, в якій він добровільно визначає розмір та строк відрахувань аліментів на дитину з його доходів. В даній статті ми докладніше розглянемо способи примусового стягнення аліментів в судовому порядку.
Правові заходи примусового стягнення аліментів
Багато осіб (здебільшого чоловіків) з метою уникнення від сплати аліментів вдаються до різноманітних хитрощів, переважнонезаконних, зокрема, перебуваючи у трудових стосунках із суб’єктами господарської діяльності без офіційного оформлення трудових відносин.
Якщо особа приховує свої доходи, офіційно не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, для стягнення з неї аліментів залишається єдиний шлях –через позов до суду. Для цього необхідно зібрати якомога більше доказів стосовно матеріального стану такої особи. Наприклад, якщо особа працює неофіційно, натомість має неофіційні джерела доходу, необхідно залучитисвідків, які змогли би підтвердити та довести існування такого стану речей.
Варто зважати на те, що матеріальне становище особи оцінюється судом не лише виходячи із її заробітку чи іншого доходу, а й із наявності та, відповідно, вартості належного їй майна, розміру витрат на своє утримання та утримання своїх родичів тощо. Наприклад, якщо чоловік в суді скаржиться на скрутне матеріальне становище, відсутність роботи, а при цьому, нещодавно придбав нову машину/квартиру/побутову техніку або інші цінні речі, необхідно будь-якими способами довести суду факт приховування доходу такої особи. Якщо судом буде встановлено, що витрати особи явно не відповідають її доходу, судом буде зобов’язано таку особу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу та приписів п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при встановленні розміру аліментів судом враховуються наступні обставини: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьомунезадовільний матеріальний стан платника аліментів (відсутність заробітку, перебування на утриманні непрацездатних батьків, які потребують догляду) або сімейні обставини (наявність іншої неповнолітньої дитини на утриманні) можуть стати підставою лише для зменшення розміру аліментів, а не повного звільнення від їх сплати.
Аналіз судової практики також дає змогу стверджувати, щорозглядаючи справи про стягнення аліментів із безробітного, судді зазвичай беруть до уваги можливість та бажання особи працювати, враховують те, чи платник аліментів фізично здоровий, чи здатен працювати та забезпечувати належне утримування своєї дитини, а також у випадку відсутності інших обставин, що мають істотне значення, зазначені в ст. 182 Сімейного кодексу.
Втім, навіть в найгіршому випадку суди ухвалюють рішення про стягнення мінімального розміру аліментів, а саме відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аліменти після повноліття
Помилковою є думка про те, що після досягнення повноліття дитина при будь-яких обставинах не має права на отримання аліментів. Адже у випадку, коли дитина продовжує навчатися у навчальному закладі та потребує витрат на оплату її навчання, можна продовжити аліментні виплати після 18-ти років, але не більше як до досягнення дитиною 23-річного віку у відповідності до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу. При цьому, необхідно зважати на головну умову таких виплат, встановлену ст. 199 Сімейного кодексу, а саме: можливість батьків надавати матеріальну допомогу. Крім того, таке право дітей на утримання після 18-ти років у зв’язку з навчанням припиняється, відповідно, після припинення навчання та після досягнення 23-х років.
Для продовження виплат аліментів після 18-ти років одному з батьків, з ким проживає дитина, або самій дитині необхідно звернутися із позовною заявою до суду, додавши до неї довідку з навчальному закладу, в якому навчається дитина.
Право непрацездатних дітей на аліменти
Відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу Українибатьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних доньку чи сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Перелік осіб, які вважаються непрацездатними, закріплено в ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої непрацездатними, зокрема, вважаються особи, старші 18-років та які є інвалідами І, ІІ та ІІІ груп. Причому, суттєве значення має момент виникнення інвалідності. Для того, щоб претендувати на аліменти для непрацездатних дітей, необхідно довести, що інвалідність дитини, у зв’язку з чим вона є непрацездатною, виникла саме до досягнення нею 18-ти років.
Стягнення додаткових витрат на дитину
В продовження основоположного принципу сімейного законодавства - обов’язку батьків утримувати своїх дітей,ст. 185 Сімейного кодексу встановлений обов’язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). При цьому, навіть сплата аліментів не звільняє від обов’язку участі у вищезазначених додаткових витратах на дитину. Тому, при необхідності оплати додаткових уроків для дитини, оплати лікування, придбання дорогих ліків чи забезпечення особливим харчуванням хворих дітей, Ви маєте право стягнути такі витрати в судовому порядку або звернутися до суду перед фактичним понесенням таких витрат.
Нерухомість замість аліментів
Норми Сімейного кодексу передбачають альтернативу аліментам, а саме звільнення від сплати аліментів у зв’язку з передачею дитині права власності на нерухомість. Так, статтею 190 Сімейного кодексу України передбачена альтернатива аліментним виплатам: право на аліменти на дитину припиняється в разі набуття права власності на нерухоме майно.
Так, відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу: один із батьків, з ким проживає дитина, та той із батьків, який проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування укладають нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому законом порядку договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Проте необхідно враховувати те, що скористатися даною альтернативою можливо тільки тоді, коли у платника аліментів наявне інше житло. У випадку виключення з актового запису того з батьків, ким було передано у власність дитини вищезазначене майно, такий договір може бути визнано недійсним в судовому порядку, а майно, відповідно, повернуто попередньому власнику.
Притягнення до відповідальності за несплату аліментів
Яким чином можна притягнути до відповідальності особу, яка не виконує рішення суду із сплати аліментів?
В першу чергу, зазначимо, що відповідно до ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України злісне ухилення від сплати аліментів караються виправними роботами на строк до одного року або обмеженням волі на той самий строк. Таким чином, таку особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності лише у разі доведення правоохоронними органами, що така особа злісно ухиляється від сплати аліментів: не працює та при цьому на обліку у центрі зайнятості не перебуває.
Нажаль, наше законодавство містить багато «прогалин», якими часто користуються аліментнозобов’язані особи. Так як взагалі не сплачувати аліменти досить ризиковано, більшість несумлінних батьків поступають наступним чином: один раз в декілька місяців сплачують досить незначну суму, при цьому у правоохоронних органів відсутні підстави для притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Більше за все розчаровує те, що поступаючи таким чином, платник аліментів цим самим позбавляє іншого з батьків дитини отримувати тимчасову допомогу від держави, яка надається у випадку ухилення одного з батьків від сплати аліментів.
Декілька слів про державну допомогу для дітей при ухиленні від сплати аліментів
Якщо ж використавши всі можливі правові методи для стягнення аліментів, в тому числі на стадії виконавчого провадження, стягнути аліменти все ж таки не виявилось можливим (встановити місце перебування боржника не вдалося, дохід чи будь-яке майно відсутні), це є підставою для призначення тимчасової державної допомоги для дітей.
Відповідно до частини 8 статті 181 Сімейного кодексу України, якщо батьки ухиляються від сплати аліментів, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Детальна процедура отримання таких виплат регламентована Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. №189.
Формально, держава бере на себе обов’язок забезпечувати добробут дітей, батьки яких відмовляютьсябрати на себе батьківські зобов’язання по їх утриманню, проте, мінімальний розмір державної допомоги свідчить про протилежне.
Народжуючи дитину, батьки беруть на себе непорушний батьківський обов’язок утримувати її та виховувати. Ухиляючись від сплати аліментів, такі особи тим самим позбавляють своїх рідних дітей можливості повноцінно рости та розвиватись, зрештою, позбавляють їх безтурботного дитинства. Законом передбачені відповідні механізми, які дозволяють стягнути з аліментнозобов’язаної особи грошові кошти на утримання її дитини. Проте, процедура стягнення аліментів з особи, яка, наприклад, безробітна чи приховує свої доходи, достатньо складна та вимагає кваліфікованого юридичного підходу. Ми, в свою чергу, радимо Вам вирішувати подібні проблемні питання в першу чергу доброзичливим шляхом, адже діти – найголовніше в нашому житті, і повинні рости в гармонії і турботі поряд із батьками, які хоч і розлучилися, проте, сумлінно несуть відповідальність за свою дитину.