У всьому світі медіація застосовується та розглядається як важлива складова процесу примирення, яка сприяє можливості позасудового вирішення конфліктів. Переважна більшість розвинених країн упровадила інститут медіації в свої національні правові системи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Не стала винятком і Україна, яка перебуває на стадії впровадження процедури медіації в національну правову систему. Так, у травні 2006 року вийшов Указ Президента України «Про концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів». Згідно з вищезазначеним Указом одним із завдань концепції було «створення можливостей для розвитку альтернативних (позасудових) способів розв’язання спорів». В Указі як один зі способів урегулювання спорів була названа медіація – діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу і врегулювання спору самостійно самими учасниками.
Проте, закріпивши, по суті, таке декларативне положення у 2006 році, досі не прийнято окремого нормативно-правового акта стосовно процедури медіації. На сьогодні законопроекти «Про медіацію», які знаходились у Верховній Раді України, так і залишилися не прийнятими.
Аналізуючи норми чинного законодавства України, слід відзначити відсутність такого альтернативного способу врегулювання спору, як медіація. Також на законодавчому рівні не визначено статус та повноваження медіатора.
Однак чинне законодавство не виключає можливості застосування інституту медіації в Україні (укладення мирової угоди, відмова від позову, визнання позову тощо). За певних обставин, у чинному законодавстві України є достатньо передумов для впровадження інституту медіації. У деяких випадках паралельно використовується медіація з юридичним супроводженням справи. Отже, клієнтам та адвокатам (юристам) не завжди потрібно вибирати між судовим розглядом та медіацією, оскільки ці два процеси можна поєднати й використовувати разом.
Українське законодавство передбачає можливість укладення мирової угоди, яка, на перший погляд дуже подібна до медіаційної угоди. Утім, слід зважити на те, що мирова угода затверджується судом, тобто присутня участь держави у врегулюванні спору, та відповідні наслідки у зв’язку з її невиконанням. Укладання медіаційної угоди не потребує участі держави у врегулюванні спору та породжує інші наслідки у разі її невиконання, на відміну від невиконання мирової угоди.
Слід зауважити, що медіаційну угоду допомагає укласти медіатор. І якщо медіатор є юристом, то він укладає медіаційну угоду, спираючись на норми законодавства, прописує строки її виконання та інші важливі умови з точки зору законодавства. У багатьох країнах такі домовленості приймаються судами. Тобто вони набувають форми, подібної до мирової угоди.