Після обговорення на міжнародному експертному рівні ідеї створити Спеціальний міжнародний трибунал ad hoc щодо злочину агресії проти України, консультацій України з державами-партнерами, підтримка знайшла відображення в документах міжнародних організацій. Що далі?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Станом на сьогодні ухвалено дві резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи (27 та 28 квітня відповідно), резолюція Європейського парламенту «The fight against impunity in Ukraine» від 19 травня, декларація парламентської асамблеї НАТО (ухвалена 30 травня) та резолюція ПА ОБСЄ (ухвалена 6 липня).
«Дехто з міжнародних партнерів сумнівався й продовжує сумніватися. І не те щоб у доцільності трибуналу. Скоріше в тому, чи не суперечитиме він діяльності Міжнародного кримінального суду», – прокоментував для «Юридичної газети» Антон Кориневич, посол МЗС України з особливих доручень і координатор такого напряму, як створення трибуналу.
Він додав:
– Доводиться пояснювати, що трибунал жодним чином не заважатиме МКС. Ба більше, вони взаємодоповнюючі. Міжнародний кримінальний суд є ключовим органом, що займається розглядом трьох видів міжнародних злочинів щодо ситуації в Україні (воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин геноциду), а трибунал ad hoc доповнить його одним конкретним – злочином агресії проти України.
Наразі, за словами пана Кориневича, розглядаються декілька моделей заснування Спеціального трибуналу. Серед них: створення Спеціального трибуналу на основі багатостороннього міжнародного договору; створення в рамках угоди з ООН; створення на основі угоди з регіональною організацією (ЄС, Рада Європи). Кожна модель має як переваги, так і недоліки, тож вибір є питанням важливим.
Чому стільки уваги саме агресії?
Те, що стосовно України російська федерація вчинила агресію, визнано на рівні Організації Об’єднаних Націй. ГА ООН ухвалила резолюцію на своїй надзвичайній сесії 2 березня – через тиждень після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну.
Але це не означає, що агресія проти України розпочалась 24 лютого. Ця дата стала початком її чергового етапу – більш зухвалого, масштабного, жорсткішого. Йому передувала агресія в формі тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, воєнні дії на сході України, що розпочалися 8 років тому.
Росія вкупі з Білоруссю здійснили всі акти з міжнародного переліку актів агресії, наведеного в Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974. З огляду на загальне міжнародне право Білорусь є державою-агресором так само, як і Росія, – вона надала свою територію рф для здійснення актів агресії проти України. Білоруська територія стала плацдармом для вторгнення на Київщину, була і залишається ним для нанесення ракетних ударів по Україні. Масована ракетна атака 25 червня по Київській, Чернігівській, Сумській областях – тому свідчення. Згідно з повідомленням Головного управління розвідки України тоді російські стратегічні бомбардувальники запустили крилаті ракети Х-22 з району неподалік білоруського Мозиря.
Повертаючись до міжнародно-правової відповідальності. Чому злочин агресії справедливо вважати першопричиною міжнародних злочинів-звірств?
«Тому що саме агресія стала передумовою для вчинення інших міжнародних злочинів – воєнних злочинів, злочинів проти людяності, злочину геноциду. Не було б її, не сталося б трагедій у Маріуполі, Гостомелі, Бучі, Чернігові, Ірпені, Миколаєві, на окупованих територіях тощо. Не було би агресії з боку росії – не було б тисяч убитих, закатованих, зґвалтованих, примусово вивезених українців. Агресія відкрила браму пекла, за якою усі ті злочини, які скоїла росія в Україні», – каже віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий.
Хто має понести відповідальність за агресію? Експерт пояснює:
– Агресія є міжнародно-протиправною поведінкою держави. Відповідальність за злочин агресії несуть особи, які вчинили агресію, а саме вище політичне та керівництво держави-агресора. Наявність збройної агресії обумовлюється, як правило, існуванням міжнародного збройного конфлікту – фактичних та юридичних умов скоєння та кваліфікації воєнних злочинів. Саме в цьому полягає зв’язок між злочином агресії та воєнними злочинами. Якщо порівнювати складність доказування, то агресію довести найпростіше. Вона явна. Найвищий поріг доказування – для злочину геноциду.
Експертна думка про формат трибуналу
Коли йдеться про злочин агресії за міжнародним кримінальним правом, загальновизнаним авторитетом є Сергій Саяпін. Асоційований професор і асоційований декан Школи права Університету КІМЕП з Алмати (Казахстан), автор монографії «The Crime of Aggression in International Criminal Law» прокоментував:
– Щодо моделі трибуналу, то, як на мене, найефективнішою моделлю буде така: гібридний трибунал, «вбудований» у судову систему України, із застосуванням, у тому числі, національного кримінального права. Стосовно ефективності – оцінити можна буде винятково за результатом діяльності трибуналу.
На національному рівні Україна має неабиякий досвід притягнення до відповідальності за злочин агресії експрезидента Віктора Януковича. У справі про державну зраду його обвинувачено в сприянні агресії рф проти України в 2014 році, що призвело до окупації Криму. В 2019-му році районний суд Києва виніс вирок біглому експрезидентові.
Інший приклад – кримінальна справа стосовно військовослужбовців Головного розвідувального управління рф Олександрова та Єрофєєва у зв’язку з їхньою участю в бойових діях на сході України. В 2016 році український суд визнав їх винними у веденні агресивної війни (ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України.
Фактично до цього судових процесів за звинуваченням в агресії не було з кінця 1940-х років.
Коли трибунал може запрацювати?
Заступник керівника Офісу Президента України Андрій Смирнов розраховує, що Спеціальний трибунал зі злочину агресії проти України «запрацює до кінця року». Про це він сказав Forbes:
«Була думка, що трибунал може знаходитися в Києві. Касаційний цивільний суд навіть зголосився надати для цього приміщення, символічно, що воно знаходиться навпроти посольства рф. Але для того, щоб довіра до цього органу була абсолютною з боку всіх країн цивілізованого світу, ми вирішили, що краще базувати трибунал у Європі. Адже розташування трибуналу на території потерпілої від війни країни може бути сприйняте неоднозначно. В будь-якому разі це все ще обговорюється», – зауважив він.