Вже понад 20 років наша команда активно представляє інтереси іноземного бізнесу щодо різноманітних правових питань, пов’язаних з діяльністю в Україні. Зі свого досвіду можу відзначити досить «стабільну» картину щодо іноземного інвестування в Україну. Проте така стабільність не втішає. З часів проголошення незалежності нашої держави ми чуємо риторику про значний потенціал України як чудового майданчика для іноземних інвестицій, для розквіту якої потрібно впровадити певні реформи. Як правило, це достатньо типові заклики щодо покращення економічного клімату, досягнення політичної стабільності, проведення певних законодавчих (особливо популярно-податкових) реформ, а також подолання корупції. Останнім часом, на превеликий жаль, додався «фактор Донбасу».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак наразі не вбачається жодного помітного прогресу на тлі українського економічного шляху (за винятком нетривалого періоду, який наш народ виборов після Помаранчевої революції). За весь 2019 р. обсяг загальних прямих інвестицій не перевищив 2 млрд доларів США (нам вважаю, що це не може вважатися серйозним показником для такої країни як наша держава), ще й цей показник суттєво скоротився у порівняні з 2018 р. До того ж переважна більшість капіталу надходить з таких юрисдикцій як Кіпр та Нідерланди, що в багатьох випадках є переказом грошей з «офшорних гаманців» українського бізнесу і навряд чи може вважатися реальним виходом на український ринок нового іноземного капіталу.
Нещодавно я відвідав черговий захід, де мав честь виступати з приводу поглиблення співпраці між Україною та Польщею і вкотре почув таку ж саму риторику. Час плине, ми так і залишаємося «перспективним ринком», який може втілитися в економічне диво, як тільки ми вирішимо ті ж самі «заїжджені» перепони. Однак, керуючи юридичною фірмою, супроводжуючи численні проекти, беручи участь у доопрацюванні законодавства та щоденно спілкуючись з реальним бізнесом, я маю відверто сказати, що прогрес у багатьох питаннях є достатньо помітним. Звісно, багато чого ще потрібно зробити. Відзначимо деякі найбільш «популярні» для критики України теми й подивимося, чи дійсно все так погано.
В Україні високий рівень корупції
Дійсно, проблема досі не вирішена. Проте є прогрес. Були створені такі органи як Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Вищий антикорупційний суд, діяльність яких спрямована на боротьбу з корупцією. Антикорупційне законодавство відповідає високим світовим стандартам. Активно діють різноманітні громадські організації в цій сфері. На жаль, ще мало успішних історій та реальних вироків у «корупційних» справах. Ефективність роботи зазначених органів не можна назвати досконалою. Однак солідне підґрунтя для подолання бридкого явища корупції створене, а механізм починає працювати. Незважаючи на будь-яку критику, не можна говорити про відсутність позитивних та суттєвих зрушень в цій сфері.
Війна
Постійно чую від іноземців про те, що ми були б раді зайти на український ринок, але ви маєте військовий конфлікт на Сході, що створює непевність у захисті наших інвестицій. Дійсно, проблема існує, вона займає чи не одне з найважливіших місць за пріоритетом серед завдань, які потребують негайного вирішення. Можна довго сперечатися щодо загроз, пов’язаних з цією проблемою, ефективності дій владної еліти для її вирішення тощо.
Водночас, завдяки спільним зусиллям українського народу (особливо наших хлопців і дівчат, які боронять цілісність України зі зброєю в руках), а також з огляду на широку світову підтримку, нашій державі вдалося локалізувати та стабілізувати конфлікт. При цьому світ знає не один приклад, коли держави, знаходячись у схожій негативній парадигмі, успішно розвивали свій економічний потенціал. Візьмемо хоча б Ізраїль, який знаходиться у перманентному стані військових ризиків, але все ж таки зміг побудувати ефективну економіку та залучити значні іноземні інвестиції. Тому чинник війни не може розглядатися як обставина, що безперечно блокує можливість ефективного ведення бізнесу в Україні.
Відсутність ефективної судової системи
Бізнес ніколи не може почуватися впевнено, якщо не може покластися на незалежну та справедливу судову владу, а також ефективну систему виконання судових рішень. Україну часто справедливо критикували в цьому напрямку. На жаль, суди нашої держави відомі за корупційні дії, низьку кваліфікацію, затягування процесів, відверто несправедливі рішення. Однак чи все так погано? Ні, прогрес в цьому напрямку також відчутний. Хоча можна довго і подекуди справедливо критикувати нинішню судову систему, але подивіться, які значні кроки ми зробили для її покращення.
За останні роки були суттєво вдосконалені механізми щодо кваліфікаційного відбору суддів, розкриття їхнього майнового стану, можливості звернення зі скаргами на дії суддів до Вищої Ради Правосуддя (яка за останні кілька років позбавила повноважень не одну сотню суддів). Був повністю реформований Верховний Суд України, покращена територіальна структура судів, ліквідований зайвий прошарок вищих судів, підвищене матеріальне забезпечення суддів та працівників цієї ланки влади тощо. Незважаючи на ті негаразди, які все ще існують, та спираючись на досягнення практик нашої фірми щодо судових спорів, ми можемо стверджувати, що ефективність та якість роботи судів покращилася, а бізнес дійсно може розраховувати на судову ланку в багатьох складних ситуаціях.
Реформування законодавства
Достатньо популярним закликом є необхідність впровадження законодавчих реформ фактично в усіх галузях суспільних відносин. Дійсно, з цим важко сперечатися. Проте Україна вже зробила колосальні реформи в цьому напрямку. Лише за останні кілька років були прийняті та введені в дію численні закони й підзаконні акти, що запровадили докорінні зміни в багатьох напрямках, релевантних для бізнесу.
Україна пройшла вже більшу частину шляху для приведення українського правового регулювання у відповідність до законодавства ЄС. Зокрема, були докорінно змінені правила гри у сфері енергетики, прийняті нові закони в корпоративній галузі, запроваджені сучасні підходи щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, суттєво спрощене валютне законодавство, скасовані численні ліцензії та інші дозвільні документи, підвищена ефективність електронних реєстраційних систем (у сфері реєстрації підприємств, подання податкової звітності, нерухомості, іпотеки, застави тощо), введені нові механізми захисту від так званих «рейдерських атак», спрощене регулювання у сфері будівництва, запроваджені різноманітні преференції у сфері ІТ, «зелених» видів енергетики, медицини, сільського господарства тощо, створені передумови для розвитку інфраструктури, подекуди з державними гарантіями (наприклад, як у Законі України «Про концесії»), запроваджені європейські підходи у сфері харчового законодавства.
Незважаючи на всю критику податкової системи України, загалом, вона багато в чому є прогресивною, податкові ставки є достатньо «конкурентними» у порівнянні з багатьма розвиненими країнами. Судова система також здебільшого підтримує бізнес у податкових спорах. Це лише невеликий перелік певних прикладів. Реальний обсяг правових позитивних зрушень є значно більшим, його неможливо навіть коротко окреслити в межах однієї статті.
Нестабільне політичне середовище
Вибачте, але особисто я не до кінця сприймаю цей аргумент. Подібна стабільність радше характерна для тоталітарних держав. Нестабільність на політичній арені – характерна ознака демократичної держави. В цьому немає нічого химерного. Майже в кожній розвиненій демократичній державі час від часу виникають політичні конфлікти, кризи та гарячі дискусії (чого лише вартий триваючий процес щодо імпічменту Президента США). Однак це не здійснює суттєвого впливу на стабільність економічних систем таких держав.
Окрім окреслених вище тем, існує багато інших важливих питань, які так чи інакше впливають на економічне середовище України, в тому числі на іноземне інвестування. Про них часто згадують експерти у сфері інвестицій. Проте варто зазначити, що немає відверто «чорних» зон. Так чи інакше Україна бореться з наявними проблемами й доволі часто – ефективно.
З огляду на вищезазначене, постає питання про те, чому ми все ж таки стоїмо на місці, незважаючи на позитивні зрушення майже в усіх напрямках? Звісно, було б неправильно стверджувати, що ситуація стосовно окреслених вище питань є ідеальною. Ще багато чого потрібно зробити та покращити, запровадити нове регулювання (особливо у сфері фондового ринку та сучасних фінансових інструментів). Однак, на мою думку, ключова проблема, яка затримує наш розвиток – це відвертий провал у сфері інформаційної політики, спрямованої на популяризацію України.
Не секрет, що ми живемо в час інформаційного суспільства, реклами та маніпуляції свідомістю населення. Медіа-канали та новітні засоби комунікації в цифрову еру роблять дива, здійснюючи колосальний вплив на сучасне суспільство, в тому числі на бізнес-кола, які приймають рішення щодо інвестування. Я неодноразово чув від потенційних іноземних інвесторів про те, що певні впливові друковані іноземні видання непривітно висловлювалися про перспективи України або нашу Батьківщину згадували в медіа щодо різноманітних корупційних та інших скандалів, а тому ще не час виходу на український ринок. На превеликий жаль, будучи за кордоном, я часто спостерігаю потужну антиукраїнську інформаційну компанію. Навіть дріб’язкові негативні моменти роздувають та популяризують, а згадки про позитивні зміни є вкрай рідкісними. Чому так відбувається? Хто за цим стоїть? Думаю, це риторичне питання…
Саме тому ми повинні сконцентруватися на створенні позитивного іміджу України у світовому інформаційному просторі. Я в жодному разі не закликаю до припинення справедливої критики та дискусії щодо усіх проблемних питань українського життя. Однак, на мою думку, кожному свідомому громадянину України варто окремо приділяти увагу підвищенню реноме нашої держави у світі. Насамперед, до цього питання мають системо і серйозно підійти владні кола України. Інформаційна політика має стати одним із пріоритетів. Важливо виділяти значні кошти в цьому напрямку на рівні державного бюджету, наймати найкращих міжнародних спеціалістів для побудови позитивного іміджу, фінансувати медійні джерела, широко проводити різноманітні заходи та рекламні компанії тощо. Нам є що розповісти світовому загалу в позитивній сфері. Кожен з нас не має залишатися осторонь. Всі громадяни повинні співпрацювати для покращення іміджу інвестиційного клімату України, доносити реальні позитивні зміни та перспективи усіма можливими способами.
Отже, саме фокус на інформаційну політику з продовженням шляху для вдосконалення всіх важливих аспектів, про які йшлося вище, мають стати запорукою довгоочікуваного українського дива, до втілення якого повинен долучитися кожен українець.