Президент підписав Закон «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині» №1967-ІХ
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Лідія Остопарченко, керуючий партнер ЮК «Майстро і Беженар», адвокат (Запоріжжя)
Прийняття у 2018 р. Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» означало суттєві позитивні зрушення у сфері трансплантології та дало можливість врятувати значно більшу кількість життів українців порівняно з минулими роками. Разом з тим, існувала необхідність внесення певних змін і уточнень у законодавство, які мають суттєво покращити деякі його положення та дати можливість вітчизняній системі трансплантації бути більш ефективною. Задля цього Верховною Радою було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині» №1967-ІХ (далі — Закон), який набув чинності 7 січня 2022 р. Законом передбачається, що до 1 січня 2024 р. забезпечення організації медичної допомоги з застосуванням трансплантації та/або провадження діяльності, пов’язаної з трансплантацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом реалізації пілотного проєкту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів.
А от уже з 1 січня 2024 р. реалізація медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій із застосуванням трансплантації та/або провадження діяльності, пов’язаної з трансплантацією, має здійснюватися відповідно до Закону «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Зосереджую увагу на тому, що відтепер письмова згода живого донора та його батьків або інших законних представників на вилучення у нього анатомічних матеріалів, як і письмова відмова від раніше наданої такої згоди не потребують нотаріального посвідчення чи засвідчення справжності підпису нотаріусом. Згода живого донора на вилучення у нього органу чи його частини надається ним особисто уповноваженому трансплант-координатору.
Кожна повнолітня дієздатна особа має право надати у письмовій (електронній) формі згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів після визначення її стану як незворотна смерть (смерть мозку або біологічна смерть) відповідно до закону. Якщо особа не фіксувала відповідну згоду чи незгоду за життя, у разі її смерті така згода запитується трансплант-координатором особисто у другого з подружжя або в одного з близьких родичів цієї особи (діти, батьки, рідні брати та сестри). У разі відсутності другого з подружжя або близьких родичів згода на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів з тіла померлої особи запитується трансплант-координатором у особи, яка зобов’язалася поховати померлого.
У разі смерті особи віком до 18 років згода на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів може бути надана батьками або іншими законними представниками. Тобто прийняття Закону усунуло наявні законодавчі колізії та врегулювало окремі складові забезпечення надання медичної допомоги методом трансплантації населенню.
Трансплантація в законі
Віра Іщенко, адвокатка Legal House
Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до деяких законів України, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині» №1967-ІХ. Цим законом передбачено ряд змін до законодавчих актів. Їх загальний аналіз дозволяє зробити висновок, що законодавець мав на меті усунути наявні недоліки профільного Закону «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» та сприяти розвитку цього напряму медицини в Україні.
Щодо безпосереднього змісту внесених змін, то слід виділити наступні.
- Насамперед, змінами до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» закріплено, що організації медичної допомоги із застосуванням трансплантації та/або провадження діяльності, пов’язаної з трансплантацією, до 01.01.2024 р. продовжують фінансуватися за рахунок державного бюджету.
- Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» було доповнено визначенням термінів «орган» та «тканина».
- Передбачено можливість залучення на безоплатній основі для роз’яснення медичного та соціального значення трансплантації представників релігійних організацій.
- Внесено зміни до принципів, за якими застосовується трансплантація, та ставлення до черговості. Якщо раніше вона мала бути «дотримана», то в новій редакції передбачено «врахування черговості».
За старою редакцією закону, у разі виникнення виключних обставин, що призвели або можуть призвести до неможливості трансплантації конкретному реципієнту або створюють ризик незбереження анатомічних матеріалів, право приймати рішення щодо порядку проведення вилучення анатомічних матеріалів, вибору реципієнта, проведення трансплантації та здійснення діяльності, пов’язаної з трансплантацією, належало виключно трансплант-координатору донора-трупа. Внесеними змінами таке право було також надане уповноваженій особі спеціалізованої державної установи у сфері трансплантації органів, тканин та клітин.
Певні зміни торкнулися й порядку визначення пари донор-реципієнт Єдиною державною інформаційною системою трансплантації органів та тканин в автоматичному режимі. Зокрема, визначення пари, як і раніше, проводиться з урахуванням показників, передбачених ч. 11 ст. 13 Закону, проте тепер ці показники мають оцінюватись за балами, критерії нарахування яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Ця норма дозволить зробити роботу Єдиної державної інформаційної системи трансплантації органів та тканин більш прозорою, оскільки оцінка кожного показника буде відображатись у конкретних цифрах. Однак ці зміни набирають чинності лише з 1 грудня 2022 р.
Крім того, змінами виключено з Закону норми щодо повноважного представника, який після смерті особи надає згоду на вилучення з її тіла анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів. Тепер таку згоду мають право надавати лише другий з подружжя, близькі родичі (діти, батьки, рідні брати та сестри) або особа, яка зобов’язалася поховати померлого. Також передбачено можливість надання особою згоди чи незгоди на посмертне донорство не тільки у письмовій, а й у електрон- ній формі. Окремо закріплено, що згода не потребує нотаріального посвідчення чи засвідчення справжності підпису нотаріусом.
Наявність такої норми дозволяє прогнозувати можливе включення функціоналу для надання згоди на посмертне донорство безпосередньо до застосунку «Дія», і це дозволить значно розширити коло осіб, якими буде прийнято рішення про надання згоди на донорство.
«Дія» стане у нагоді
Наталя Щукіна, юрист юридичної консалтингової компанії «Де-Юре»
Суттєвою зміною порядку надання згоди на донорство є можливість надання її в електронній формі. Усі ми вже відчули на собі плюси «цифровізації», зокрема, в частині підтвердження даних про щеплення від Covid-19. Для цілей трансплантації таке нововведення теж буде мати величезне значення.
Так, Законом передбачено, що особа подає письмову згоду на донорство трансплант-координатору закладу охорони здоров’я. Хто такий трансплант-координатор, де його шукати, що для цього потрібно? Такі питання зупиняли велику кількість людей у бажанні надати згоду на посмертне донорство. Після технічної реалізації можливості подання згоди в електронній формі надати згоду можна буде у «Дії».
Це значно спростить процедуру надання згоди, а також полегшить тягар для родичів особи у випадку її смерті. Так, якщо згода чи незгода на посмертне донорство не була надана особою за життя, її надають родичі померлого. Цей момент надзвичайно важкий психологічно, адже люди, втрачаючи близького, не завжди готові розглядати можливість донорства. Іноді вони не можуть відповісти самі собі на питання, чи хотів би цього померлий. Наявність вираженого за життя волевиявлення особи знімає ці питання та (у випадку згоди) дає можливість не втрачати дорогоцінний час і рятувати життя тим, хто потребує трансплантації донорського органу.
Завдяки внесеним змінам трансплант-координаторам тепер дозволено брати участь у вилученні анатомічних матеріалів та проведенні трансплантації. Раніше така можливість була виключена, тому для лікаря, який призначався трансплант-координатором, шлях до участі у трансплантації був закритий.
Це не мало жодних позитивних наслідків, оскільки лікар, який бере участь безпосередньо у вилученні анатомічних матеріалів або трансплантації, не може жодним чином вплинути на процеси, які відбуваються до прийняття рішення про трансплантацію. Тобто заборона (яка і залишилася в законі) поєднання функцій лікаря, який входить до консиліуму лікарів, що здійснює констатацію смерті мозку, з іншими функцією трансплант-координатора або лікаря, що бере участь у вилученні анатомічного матеріалу або трансплантації, хоча б логічна — саме від такого консиліуму залежить можливість розглядати особу як потенційного донора, тому його учасники мають бути максимально незалежні й незацікавлені, якщо доречно застосувати таке поняття.
Щодо поєднання функцій трансплант-координатора та лікаря, який бере участь у вилученні або трансплантації анатомічних матеріалів, така заборона лише ускладнювала життя, і її скасування є однозначно правильним.