Для розвитку економіки, інфраструктури та покращення рівня життя населення є вкрай необхідним застосування такого інструменту як державно-приватне партнерство, в умовах якого і держава, і бізнес зацікавлені в підвищенні економічної ефективності та отриманні соціально-економічного результату.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Видами державно-приватного партнерства є концесійні договори, договори про управління майном, (виключно за умови наявності інвестиційних зобов'язань приватного партнера); договори про спільну діяльність та інші.
Як відомо, система охорони здоров’я в Україні має прекрасні перспективи для її розвитку (наявні надбання, спеціалісти, досвід, місцезнаходження), але з урахуванням того, що більшість закладів охорони здоров’я відносять до державного сектору, відповідно не має достатнього фінансування для здійснення технічного оснащення медичних закладів високотехнологічним медичним обладнанням, забезпечення високотехнологічних наукових досліджень в сфері медицини в стратегічних напрямках та забезпечення проведення складних операцій при наданні вторинної медичної допомоги пацієнтам. Крім того, інвесторів приваблюють більше сфери, в яких можлива приватизація майна, наявні державні гарантії по реалізації проектів, а в свою чергу заклади охорони здоров’я не підлягають приватизації і фактично інвестування в сфері медицини обмежується здебільшого розвитком приватних закладів охорони здоров’я.
Для розвитку медичної сфери, яка є одним з пріоритетів державної політики, та відноситься до глобальних цілей сталого розвитку до 2030 року в напрямку забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці, проголошених резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 25.09.2015 року № 70/1, з урахуванням діючого законодавства перспективним є застосування державно-приватного партнерства, особливо у формі концесії.
Концесією є відносини між державою (концесієдавцем) та інвестором (концесіонером), в рамках яких держава надає права інвестору на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об’єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.
Якщо говорити про медичну сферу, то в рамках такого державно-приватного партнерства доцільно здійснювати передачу вузькопрофільних медичних закладів в концесію шляхом їх технічного переоснащення високотехнологічним обладнанням як для надання медичної допомоги, так і для проведення наукових досліджень, проведення капітального ремонту та реконструкції будівель, розбудови медичних закладів та створення реабілітаційних центрів на базі існуючих закладів охорони здоров’я. За рахунок концесії в медичній сфері можливо буде покрити нестачу джерел бюджетування та залучити інвестиції.
При цьому в таких відносинах, при реалізації спільних проектів в межах державно-приватного партнерства, виграють обидві сторони партнерства.
Так, держава отримає розвиток надання суспільно значущих послуг, а саме медичної допомоги пацієнтам – як громадянам України, так і іноземним громадянам, розвиток охорони здоров’я в Україні без значного обсягу витрат з бюджету, підвищення привабливості інвестиційного клімату України, отримання доходів у вигляді податків на прибутки від реалізації проекту, а інвестори в таких проектах безперечно отримають державну підтримку, повернення інвестицій та ведення прибуткової господарської діяльності шляхом управління об’єктами концесії.
Концесія в медичній сфері є перспективною і у розрахунку збільшення попиту на медичні послуги для пацієнтів, які проживають закордоном, та збільшення попиту на результати наукових досліджень України в світі, що знову ж таки передбачає приток фінансів в Україну.
При цьому, безпосередні споживачі медичних послуг (громадяни України) в даному випадку також лише виграють, адже збільшиться як рівень якості надання медичної допомоги, так і фізична можливість отримання висококваліфікованої медичної допомоги з сучасним високотехнологічним обладнанням, адже незалежно від фактів інвестування в медичну сферу за допомогою інструмента концесії дія Державної програми медичних гарантій не скасовується і залишає пацієнтам право обирати медичний заклад для отримання допомоги.
При реалізації концесії в медичній сфері необхідно брати до уваги, що існують обов’язкові умови реалізації таких проектів:
- внесення інвестицій інвестором в об’єкт концесії;
- не може бути передбачено отримання інвестором повного відшкодування здійснених ним інвестицій за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, при такому державно-приватному партнерстві використання державних коштів можливе лише частково і лише тому, що об’єкти концесії після завершення строку дії концесії незалежно від обсягів інвестування не переходять у власність інвестору, а повертаються у державну чи комунальну власність;
- отримання концесіонером плати за суспільно значущі послуги, що надаються ним з використанням об’єкта концесії;
- концесіонером може виступати лише резидент України, а відповідно у випадку зацікавленості інвестора-нерезидента України законодавством передбачено, що після визнання його переможцем концесійного конкурсу такий інвестор зобов’язаний створити юридичну особу на території України;
- техніко-економічне обґрунтування реалізації проекту та його погодження в Мінекономіки, Мінфінансів, Антимонопольному комітеті та Фонді державного майна.
Концесійним договором можуть бути передбачені платежі концесіонера на користь концесієдавця від прибутків інвестора. Платежі ж концесієдавця на користь концесіонера можливі у випадку, якщо концесіонер не може отримати повне відшкодування здійснених ним інвестицій за рахунок користувачів (споживачів) послуг, але знову ж таки в рамках концесії ризики попиту і пропозиції залишаються на інвесторі.
Державна підтримка в рамках медичної сфери може надаватися концесіонеру, для прикладу, шляхом постачання концесіонеру товарів (робіт, послуг), необхідних для виконання концесійного договору, шляхом будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення) об’єктів суміжної інфраструктури (залізничних, автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), які не є об’єктами концесії, але необхідні для виконання концесійного договору.
На сьогоднішній день, правовідносини концесії регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про концесію», Законом України «Про державне-приватне партнерство» та іншими нормативно-правовими актами.
Так, Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявив, що представить концепцію розвитку охорони здоров’я, в рамках якої планує представити і законопроєкт про концесію в медичній сфері. Але чи потрібне прийняття окремого профільного закону для регулювання відносин концесії в медичній сфері, адже діючим Законом України «Про концесію» передбачено детальне регламентування відносин концесії?
Разом з тим, уряду України необхідно визначити порядок функціонування Електронної торгової системи для концесійних конкурсів, яка на сьогоднішній день ще не створена і до створення функціонує на базі “Прозорро.Продажі” та “Прозорро”, та визначити порядок проведення концесійних конкурсів.