В умовах повномасштабного вторгнення дедалі більше людей потребує психологічної допомоги та мають право саме на отримання якісної такої допомоги. Така допомога повинна надаватись відповідно до норм міжнародного права та з дотриманням професійної етики та конфіденційності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як повідомив міністр охорони здоровʼя Віктор Ляшко, з початку війни до психологів та психіатрів у системі охорони здоров'я звернулися 650 тисяч людей, вони отримали допомогу, а ще потребує близько 14 млн українців. За межами системи охорони здоров'я також є велика кількість психологів на різних рівнях (як державних, так і недержавних). Це освіта, соціальна політика, ЗСУ, Нацполіція, ДСНС.
Проте попит породжує пропозицію. І на ринку психологічних послуг замість кваліфікованих спеціалістів можна зустріти оголошення в соціальних мережах, рекламні оголошення на кшталт «п’ять занять із психологом – і ви позбудетесь дитячих травм». Ці попит та пропозиція будуть тільки збільшуватися, тому тема законодавчого регулювання діяльності психологів та ліцензування такої діяльності, поглиблення відповідальності є актуальною та потребує нагального вирішення.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги та запровадження здорового способу життя.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» здоров'я – стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.
Психологи є одними зі спеціалістів, які мають справу з ментальним здоров’ям людей, що наділяє їх особливою відповідальністю та потребує здійсненню поглиблення контролю та ліцензуванню такої діяльності.
Чи є ліцензування на здійснення психологічної допомоги людям? Наразі в законодавстві відсутнє поняття психологічна допомога та саме поняття ліцензування надання психологічної допомоги немедичними психологами. Що стосується ліцензування, то відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає медична практика, тобто вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.
Відповідно до п. 9 Ліцензійних умов встановлено, що медична практика ліцензіатом провадиться:
- за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою, перелік яких затверджений МОЗ. Так, відповідно до Номенклатури лікарських спеціальностей медична практика здійснюється за спеціальностями – «Медична психологія»;
- за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, спеціалізована, паліативна, медична реабілітація);
- за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування).
Чи всі психологи мають спеціальність «Медична психологія»? Людина, яка здобула вищу освіту за спеціальністю «Психологія», але не є медичним фахівцем, має статус «Психолог». Більшою мірою до таких спеціалістів звертаються із запитами знайти джерела проблем і дати рекомендації щодо їх усунення. Психолог може надавати наступні послуги: діагностика ментального здоров’я, тестування, консультування, навчання, просвітництво, тренінги та профілактика психологічних проблем. Психолог не має компетенції призначати лікарські препарати чи ставити діагнози.
Медична психологія – галузь загальної психології, яка використовує знання психологічних закономірностей в медичній практиці: діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань. В Україні лікар (лікар-психолог) за спеціальністю «Медична психологія» належить до однієї з лікарських спеціальностей, а серед його завдань та обов'язків є здійснення психопрофілактики серед людей груп ризику, психодіагностика та лікування хворих соматичного і психічного профілю спільно з відповідними лікарями-спеціалістами, психологічна реабілітація із застосуванням спеціальних методик.
Лікар-психолог має розширені психологічні компетенції в порівнянні з психологом (має базову підготовку в медицині, а не в психології; має підготовку в психофармакології та може призначати пацієнтам певні групи препаратів; має глибшу підготовку в галузях, що стосуються психічних розладів; суміщає у своєму навчанні біомедичну та психосоціальну моделі; навчаються спеціально для роботи в закладах охорони здоров’я).
В Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1018-р (далі – Концепція), визначались такі з проблем, які потрібно вирішити:
- «низький рівень кадрового забезпечення психологами, психотерапевтами, соціальними працівниками та іншим персоналом, який залучається до надання допомоги у сфері психічного здоров’я, недостатність системи формування та підтримки професійних компетентностей серед фахівців у сфері психічного здоров’я та інших суміжних професій»;
- «надмірна зосередженість допомоги у сфері психічного здоров’я у спеціалізованих закладах охорони здоров’я та інтернатних закладах системи соціального захисту; низька доступність психологічної та психотерапевтичної допомоги; дефіцит служб, які б базувалися на рівні територіальних громад, реабілітаційних і соціальних послуг; відсутність систем підтриманого працевлаштування та зайнятості, підтриманого проживання; відсутність ефективної системи підтримки сімей осіб, що доглядають за особами з психічними захворюваннями, а також недостатній розвиток кризової психологічної допомоги та програм раннього втручання на рівні територіальних громад».
Запровадження спеціальності «Медична психологія» надала можливість покращити якість надання кваліфікованої психологічної ліцензованої допомоги населенню, проте водночас до спеціалістів, які поза цією спеціальністю та є психологами без ліцензії, постає запитання: чи належно були надані послуги, чи саме на цьому рівні проблем має право психолог надавати допомогу саме як психолог, а не медичний психолог із ліцензією, та чому ліцензійні умови не розповсюджуються на даних спеціалістів.
У вищевказаній Концепції одним зі шляхів покращення якості надання психологічної допомоги визначено: забезпечення впровадження галузевих стандартів у сфері охорони психічного здоров’я, контролю якості допомоги у сфері охорони психічного здоров’я планується за рахунок впровадження сучасних методів діагностики та діагностичних систем, адаптації та впровадження клінічних настанов та протоколів надання допомоги щодо усіх основних психічних розладів у дорослих, дітей, підлітків, осіб похилого віку, створення стандартів надання психологічної та соціальної допомоги, створення та популяризації коротких/графічних версій медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги як для фахівців, так і для користувачів допомоги, забезпечення доступності доказової психофармакотерапії, доступності доказових форм психотерапії та інших психосоціальних втручань.
На нашу думку, до таких заходів потрібно додати внесення в Закон та відповідні нормативно-правові акти щодо ліцензування видів господарської діяльності, окрім спеціальності «Медичної психології» і ліцензування спеціальності «Психологія» для здійснення подальшої практики. Тобто здійснення ліцензування діяльності надання психологічної допомоги на всіх рівнях.
Наступною проблемою з погляду юридично-економічного контексту є відсутність відповідного КВЕДу для здійснення практичної психологічної допомоги саме психологами. Так, медична психологія класифікується за кодом «86.2 Медична та стоматологічна практика». Що стосується психологів, то відсутність класифікації даної діяльності дозволяє (визначено після аналізу) використовувати наступні КВЕДи 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров'я», 63.99 «Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у». чи інші. Тобто на сьогодні ще й досі неврегульоване питання правильної класифікації діяльності психологів. А тому і питання відповідальності за дотримання конфіденційності та дотримання принципів «лікарської таємниці», належного підтвердження кваліфікації психологів знову залишається відкритим.
У 2023 році відбулись перші позитивні зміни з регулювання діяльності психологів. У Верховній Раді України були зареєстровані два законопроєкти: проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо системи охорони психічного здоров’я та послуг у сфері психічного здоров’я (9433 від 28.06.2023 – далі проєкт закону 9433) та проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності за надання психологічної допомоги особами, які не мають такого права та поширення недостовірної інформації про наявність в особи медичної освіти або лікарської спеціальності, права надавати психологічну допомогу (9434 від 28.06.2023 – законопроєкт 9434).
Проєкт закону 9433 визначив психологічну допомогу як вид діяльності, її форми, вимоги до психологів, які мають право надавати таку допомогу та зобов’язання щодо захисту персональних даних, дотримання права на таємницю про стан здоровʼя та лікарської таємниці. Також даний законопроєкт вніс інші зміни в законодавчі норми в галузі системи здоров’я.
Так, було визначено, що метою надання людині психологічної допомоги є профілактика або лікування розладів психіки та поведінки, подолання складних життєвих обставин чи вирішення інших проблем психічного здоровʼя. Формами надання (видами) психологічної допомоги є, зокрема, психотерапія, психологічне консультування, перша психологічна допомога, кризове психологічне консультування, психологічне втручання низької інтенсивності, психологічна допомога в реабілітації у сфері охорони здоровʼя, яка надається відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоровʼя».
Психотерапію, психологічну консультацію, а також інші види психологічної допомоги мають право надавати: «психологи, які пройшли додаткове навчання конкретному методу або формі надання психологічної допомоги згідно зі стандартами та програмами міжнародних організацій і спільнот, або за програмами, акредитованими цими організаціями, що підтверджується сертифікатом відповідної організації або наявністю такого фахівця у її реєстрі, або сертифікатом української організації, акредитованої такою міжнародною організацією чи спільнотою, або наявністю такого фахівця у реєстрі відповідної української організації.».
Законопроєкт 9434 визначає адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо надання психологічної, поширення недостовірної інформації про наявність у особи медичної освіти або лікарської спеціальності, права надавати психологічну допомогу, незаконну лікувальну діяльність або надання психологічної допомоги.
Також важливим є те, що, окрім відповідальності, законопроєктами були визначені і додаткові стимули для постійного підвищення кваліфікації психологів, підсилення ролі професійних психологічних асоціацій, оскільки були визначені положення про експертність у навчанні психологів та роль у розгляді скарг та суперечок цими асоціаціями, що виникають у процесі надання психологічної допомоги між клієнтом та психологом.
Нові нововведення, які, сподіваємось, будуть прийняті парламентом, допоможуть законодавчо врегулювати діяльність психологів та введуть відповідальність за порушення. Проте навіть після прийняття в майбутньому законопроєктів ще й досі залишаються прогалини щодо питань ліцензування, належної класифікації такого виду діяльності. Сам факт наявності ліцензії для психолога вже є зоною підвищеної відповідальності через ведення реєстру ліцензіатів, можливість втратити ліцензію за порушення в ході надання послуг, а отже і спосіб для заробітку; а для людини, що звернулась, – надання додаткових гарантій у дотриманні принципу конфіденційності та кваліфікаційності, експертності.
На нашу думку, саме ліцензування повного циклу надання психологічної допомоги допоможе уникнути від допуску до ринку послуг осіб без відповідної освіти та кваліфікації та запровадить відповідний реєстр ліцензіатів. Завдяки цьому кожна людина перед походом до психолога може перевірити наявність ліцензії, а отже впевнитись в кваліфікації спеціаліста та не допустити для себе надання допомоги, яка не буде відповідати міжнародним стандартам.