Українське суспільство подолало складний 20-річний шлях усвідомлення соціальної цінності інтелектуальної власності. Дискусії, що точилися на початку 90-х років щодо правової природи інтелектуальної власності, знаходилися у лещатах радянського розуміння значення та цінності інтелекту людини для суспільства. Натомість уже кінець 90-х у національній правовій доктрині інтелектуальної власності характеризується абсолютизацією прав винахідника, які відповідно до міжнародних норм та стандартів, сформованих за останні 20 років, де-факто ставляться вище за інтереси суспільства, де-юре закріплюють серед умов патентоспроможності відповідність інтересам суспільства та моралі.
Власне суспільна мораль як категорія динамічна і стала каменем спотикання щодо сучасного розуміння меж взаємопроникнення прав інтелектуальної власності та прав людини. За 20 років в українському суспільстві вже сформовано розуміння непристойності й ганебності привласнення чужого інтелектуального доробку. Нас відучили простягати руки до чужої інтелектуальної власності й разом з цим відучили простягати руку допомоги тим, хто є її заручником.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сучасне розуміння моральності процесу монополізації інтелектуальної власності зазнає суттєвих змін насамперед завдяки активній позиції громадських пацієнтських організацій, які наразі чи не єдині, шляхом медіації та адвокації з основними гравцями фармацевтичного ринку, намагаються узгодити їхні апетити з фінансовими можливостями суспільства.
Саме тому серед пріоритетних наукових завдань науково-дослідних інституцій, які опікуються формуванням сучасної доктрини інтелектуальної власності, є повернення до пріоритету природних прав людини. Сучасність змушує нас «гуманізувати» право інтелектуальної власності, поставити його на служіння інтересам суспільства та забезпечити відповідні стимули науковій діяльності. З цією метою Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності НАПрН України засновано Центр гармонізації прав людини та прав інтелектуальної власності, в основу діяльності якого покладено Концепцію розвитку наукового напрямку «Гармонізація прав людини та прав інтелектуальної власності в сфері медицини та фармації».