З початку повномасштабного вторгнення більшість громадян України долучилися до надання всебічної допомоги Збройним силам України. Відразу стало зрозуміло, що юридична допомога військовослужбовцям є не менш важливою, ніж фінансова, психологічна тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Першим свідченням цього затребуваного запиту стала ініціатива Головнокомандувача Збройних сил України у квітні 2022 року щодо створення волонтерського руху адвокатів і правників. Майже одразу з’явилися і звернення українських військових для захисту їх прав, зокрема у розпочатих кримінальних провадженнях за ознаками вчинення військових злочинів.
Наша команда негайно долучалася до цих звернень, оскільки в таких випадках дуже важливі досвід і професіоналізм адвокатів, які практикують у кримінальному праві. Оскільки наразі в суспільстві дуже поширені обговорення проблем, пов’язаних як з воєнними, так і військовими злочинами, передусім потрібно звернути увагу на розмежування категорії воєнних та військових злочинів, щодо яких нині ведуть розслідування українські правоохоронні органи.
Військові злочини — це кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.
До військових злочинів за українським законодавством відносяться такі правопорушення:
• непокора;
• невиконання наказу;
• самовільне залишення військової частини або місця служби;
• дезертирство;
• інші злочини.
Від військових слід відрізняти воєнні злочини, що є порушенням законів та звичаїв ведення війни, встановлених міжнародними правовими актами (Женевськими конвенціями, Римським статутом), до яких, серед іншого, належать:
• умисне вбивство;
• катування або нелюдське поводження, зокрема біологічні експерименти;
• незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі;
• взяття заручників;
• напади на цивільне населення;
• інші воєнні злочини.
Багаторічний досвід участі у кримінальних провадженнях нашої команди є особливо корисним для надання правничої допомоги військовослужбовцям. Він також посилився і в межах щоденної співпраці з волонтерським рухом «Адвокати ЗСУ» та Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими.
Враховуючи вказані передумови, ми трансформували нашу команду відповідно до запитів сьогодення та інституціоналізували Pro Bono практику захисту військовослужбовців. Діяльність команди практики сфокусована на двох основних напрямах: правнича допомога військовослужбовцям з питань, пов’язаних із проходженням військової служби, та юридична підтримка родин полонених і безвісти зниклих українських військовослужбовців. Робота щодо таких звернень надзвичайно складна, оскільки включає багато емоційних аспектів і посилює й так значне відчуття відповідальності.
За період роботи практики захисту військовослужбовців АО AVER LEX ми зіштовхнулися з низкою проблемних питань у кримінальних провадженнях, серед яких:
• Зміни в законодавстві, спрямовані на посилення кримінальної відповідальності українських військовослужбовців. У контексті цих змін доцільно виокремити питання щодо застосування запобіжного заходу. Так, КПК України було доповнено положеннями, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402– 405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас ст. 183 КПК України щодо тримання під вартою не виключає право слідчого судді визначити розмір застави. При цьому в ході аргументування правової позиції щодо застави дуже важливо враховувати випадки, коли після внесення відомостей до ЄРДР призупиняється виплата військовослужбовцю грошового забезпечення.
• У повсякденній практиці здійснення захисту під час розгляду слідчими суддями клопотань про застосування запобіжного заходу у, так би мовити, загальних провадженнях ми регулярно зіштовхуємося із «шаблонними» ризиками, що характерно і для категорії справ щодо військових злочинів. Наприклад, слідчі можуть посилатися у клопотанні на доступ військового до зброї, можливості тиску на свідків-побратимів, щоб перешкоджати розслідуванню, вчинення самокалічення.
• У законодавстві чітко передбачено, що тримання взятих під варту та затриманих військовослужбовців відбувається в умовах гауптвахти. Упродовж певного періоду 2022 року в нашій практиці були випадки, коли до військовослужбовців застосовували запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в установі виконання покарань, що є грубим порушенням щодо військових.
• Участь у кримінальних провадженнях щодо військових злочинів потребує широкого погляду з урахуванням нюансів проходження військової служби. Це стосується не тільки здійснення якісного захисту, ґрунтуючись на нормах КПК, а й розуміння інших особливостей військової служби. Зокрема, був випадок, коли в Єдиний реєстр досудових розслідувань було внесено відомості за фактом вчинення декількома військовослужбовцями непокори. Щодо військового, якому ми надавали правничу допомогу, ключовим у межах вказаного кримінального провадження стало проходження ним військово-лікарської комісії, яка встановила у нього значні проблеми зі здоров’ям. Ця особа була визнана обмежено придатною, і про підозру їй не повідомлялося.
• Також низка процесуальних складнощів виникає у зв’язку з необхідністю часто дистанційної участі адвоката у наданні правничої допомоги.
Окремо слід зауважити про особливості надання правничої допомоги потерпілим у кримінальному провадженні. Наша команда здійснює представництво потерпілих у цілій низці кримінальних проваджень, зокрема за фактом зникнення безвісти військовослужбовців. Родич або представник такої особи повинен передусім звернутися до Національної поліції з відповідною заявою, яку зазвичай реєструють за ст. 115 Кримінального кодексу України. Це важливо для того, аби мати можливість здати біологічні зразки для виділення ДНК-профілю. Саме кримінальне провадження за фактом зникнення безвісти могло б бути ефективним механізмом збору доказів по гарячих слідах щодо обставин зникнення особи.
Однак на практиці слідчі настільки перевантажені кількістю таких кримінальних проваджень, що звичною є ситуація, коли органами досудового розслідування не забезпечується проведення невідкладних слідчих дій. Юридична робота в цьому напрямі полягає в постійній комунікації з рідними безвісти зниклих і представниками відповідних державних органів, зборі та належній процесуальній фіксації доказів щодо обставин зникнення безвісти, ініціюванні встановлення в судовому порядку певних фактів, що мають юридичне значення, ініціюванні проведення необхідних слідчих (розшукових) дій і встановленні обставин, які мають значення для справи. У цьому контексті вважаємо доцільним звернути увагу на дорожню карту, яку розробив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, щодо дій, які необхідно вчинити родині у випадку потрапляння в полон, зникнення безвісти або загибелі військовослужбовця.
Це фактично роз’яснення для родин військовослужбовців щодо: інформації, якою необхідно володіти; як діяти у разі втрати зв’язку із захисником; алгоритму дій у разі його зникнення безвісти, потрапляння у полон, загибелі, а також щодо всіх питань, пов’язаних зі статусом, пільгами та виплатами родинам захисників. Надаємо посилання на дорожню карту.
Не можна не зазначити й про позитивні зрушення у зв’язку з початком роботи Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Згідно даних Урядового порталу, з початку роботи Реєстру було зареєстровано більше 6000 звернень щодо видачі витягів з нього. Доступ до Реєстру мають визначені посадовці: представники Офісу уповноваженого зі зниклих безвісти, працівники Національної поліції та Департаменту інформатизації МВС України. Картки записів формуються на основі заяв, поданих родичами зниклих безвісти до Національної поліції. Верифікацію кожної особи здійснює безпосередньо Офіс уповноваженого зі зниклих безвісти. Крім того, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, згідно зі ст. 18 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» може бути подана не тільки родичем такої особи, а й представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об’єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення, а також уповноваженим зі зниклих безвісти, якщо до нього звернуться з повідомленням про зникнення.
Витяг із цього Реєстру підтверджує статус зниклого безвісти саме за особливих обставин, а також надає родині право на соціальні гарантії, які передбачені законодавством, зокрема для оформлення пенсії по втраті годувальника для непрацездатних осіб на час розшуку зниклої особи. Рідні зниклих безвісти осіб можуть безкоштовно отримати витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Ще одна не менш важлива та актуальна категорія справ стосується захисту інтересів українських військовослужбовців, які перебувають у російському полоні і щодо яких українськими правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення, наприклад, дезертирства чи добровільної здачі в полон. У цій категорії справ адвокати часто зіштовхуються з такими проблемами:
• Відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань щодо факту дезертирства військового вносяться на підставі службового розслідування, яке проводиться у військовій частині. При цьому стандарт доказування при проведенні службового розслідування значно нижчий, ніж стандарт доказування у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
• Похідний наслідок від попереднього пункту — для військового та його родини наступають негативні наслідки на підставі витягу з ЄРДР: для військовослужбовця призупиняється військова служба та виплата грошового забезпечення, родина військового автоматично позбавляється права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця на час його перебування у полоні.
• Складність доведення відсутності складу злочину, наприклад дезертирства, навіть при наявності підтвердженої документально інформації про перебування військовослужбовця у полоні.
• Перевантаження слідчих, внаслідок чого є проблема із забезпеченням швидкого, повного та ефективного досудового розслідування. Наразі ми спостерігаємо, що обсяг кримінальних проваджень щодо українських військовослужбовців надзвичайно великий і продовжує збільшуватися, а різні конфліктні ситуації часто вирішуються у кримінально-правовій площині. На наше переконання, українські військовослужбовці мають право на фахову адвокатську підтримку. Для цього, власне, й існує передбачений Конституцією України інститут адвокатури.
Водночас ми вважаємо, що і держава має забезпечити максимально відповідальний підхід до кримінальних проваджень щодо військовослужбовців, оскільки подібні юридичні процедури безпосередньо впливають на військову службу, бойовий дух і взаємну довіру між військовими та державними інституціями. Ми переконані, що держава та представники громадянського суспільства, зокрема адвокатури України, мають сумлінно вживати необхідні заходи для того, щоб українські захисники почувалися захищеними в цей важкий для нашої країни час.