Колабораціонізм: за які діяння настає відповідальність?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Після початку повномасштабного вторгнення було внесено зміни до Кримінального кодексу України, доповнено його ст. 111-1, що передбачала відповідальність за колабораційну діяльність.
Закон не містить роз’яснень поняття такої діяльності, але передбачає 7 форм вчинення такого виду злочину, серед яких і передбачена ч. 4 статті передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, зокрема окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Відразу після таких змін до КК України постало питання в роз’ясненнях меж такої «співпраці», що робити власникам бізнесу на окупованих територіях, як убезпечити себе і в той самий час не сприяти та не допомагати ворогу.
Ще в серпні минулого року Уряд пообіцяв врегулювати та уточнити дане питання. Як результат було розроблено законопроєкти про особливості діяльності на тимчасово окупованій території України та відповідальність за колабораційну діяльність – №7646 та №7647, які мали на меті уточнити ст. 111-1 КК України, розмежувати колабораціонізм та добросовісну господарську діяльність.
Законопроєктом № 7646 запропоновано доповнити ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» ст. 9-2, згідно з ч.2 якої на тимчасово окупованій території може провадитись діяльність суб’єктів господарювання, якщо при цьому не вчиняється пособництво державі-агресору, зі здійснення 19-и видів діяльності, серед яких, зокрема, здійснення:
- заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
- діяльності з виплати та доставки пенсій, грошової допомоги;
- заходів, спрямованих на розв’язання гуманітарних проблем, зокрема медичного обслуговування та надання медичних послуг, соціального обслуговування та надання соціальних послуг;
- діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами;
- благодійної діяльності, гуманітарної допомоги;
- освітньої діяльності, якщо при цьому не здійснюється пропаганда з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, або інші дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора;
- діяльності з поховання померлих;
- діяльності банків, небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, з урахуванням особливостей та обмежень, визначених Національним банком України;
- перевезення вантажів та пасажирів;
- діяльності у сфері сільськогосподарського товаровиробництва;
- діяльності у сфері виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, зокрема у сфері торгівлі та громадського харчування тощо.
А законопроєктом № 7647 запропоновано змінити ч. 4 ст. 111- 1 КК України таким чином, щоб криміналізувати передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або добровільне провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, за винятком випадків, визначених законом… .
Досі ці законопроєкти не були прийняті, а відтак їхня актуальність станом на сьогодні є сумнівною з урахуванням півторарічного існування згаданої статті та частковим звільненням окупованих територій України.
Що каже судова практика?
В Єдиному реєстрі судових рішень можна знайти сотні вироків за ст. 111-1 КК України в т.ч. і за ч. 4 цієї статті. З огляду на аргументацію судів слідує, що не варто було боятися тотальних вироків за будь-які діяння людей, що перебували на окупованих територіях.
Під кваліфікацію за ч. 4 ст. 111-1 КК згідно з вироками, що знаходяться в публічному доступі, підпадають, наприклад, такі дії як: добровільне постачання окупаційній владі автомобілів, інструментів, запчастин з місць роботи засуджених осіб; передача майна військовим рф у виді води та цигарок замін на безперешкодний проїзд по пропускним пунктам; забезпечення військових окупаційної влади матеріальними ресурсами у вигляді продуктів харчування за певні привілеї; добровільне матеріальне постачання військовим продуктів харчування, алкогольних напоїв, приготування їжі, зарядка їхніх пристроїв та інше; забезпечення військових продуктами харчування, спиртними напоями, промисловими товарами взамін на видачу засудженому російського дизельного пального.
Якщо говорити про відповідальність за ведення бізнесу або господарської діяльності, то судова практика підтверджує, що така діяльність має бути добровільною та цілеспрямованою. До прикладу, Київським районним судом м. Харкова у справі № 953/6434/22 особу було засуджено за ч. 4 ст. 111-1 КК України за те, що вона, з метою особистого збагачення, а також отримання привілейованого ставлення від представників окупаційних сил, здійснювала з останніми спільну господарську діяльність. Так, особа отримувала від військовослужбовців рф пальне, після чого, здійснювала подальший їх продаж місцевому населенню, отримуючи частку із прибутку у розмірі 2 гри за 1 літр проданої продукції. Крім того, за схожою схемою, діючи спільно із представниками окупаційних сил, засуджений отримував та реалізовував зернові культури, отримуючи за вказану діяльність від військових РФ паливо та харчові продукти, які в подальшому реалізовував серед місцевого населення.
Отже, судова практика підтверджує думки минулорічних обговорень про важливість суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України: караються дії осіб, які свідомо та добровільно йдуть на співпрацю з військовими та представниками окупаційної влади. Колабораціонізмом не може інкримінуватися у разі відсутності в особи вибору, загрозі життю та у разі примусу.
Які ризики існують досі?
Насамперед люди, які лишаються на окупованих територіях, але продовжують займатися господарською діяльністю повинні з’ясувати для себе всі можливі наслідки такої діяльності та намагатися провадити таку діяльність з дотриманням рекомендацій українського законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами- підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. А тому необхідно перереєструвати свій бізнес на підконтрольну територію України.
Суб’єкти ліцензування повинні здійснювати свою діяльність з урахуванням ч. 9 ст. 13 вищезазначеного закону щодо дії ліцензії на тимчасово окупованій території та можливості здійснення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13-1 Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Лишаються актуальними рекомендації максимально уникати будь-якого контакту з представниками окупаційної влади, представниками ворожої армії, російськими контрагентами тощо.
Якщо людина була змушена піти на співпрацю з представниками окупаційної влади через загрозу, то попередньо це не підпадає під колабораційну діяльність. Але для такого ствердження необхідно знати всі фактичні обставини події, адже, наприклад, між продажем власне виготовленої харчової продукції представнику окупаційної влади та постачанням військовослужбовцям певного військового обладнання чи спорядження – велика різниця.
Враховуючи, що деякі території перебувають під окупацією рф вже більше 16 місяців, то важко уявити, що місцеві люди змогли організувати свій побут, роботу, господарську діяльність тощо без будь-якого контакту з окупаційною владою. Проте варто усвідомлювати межі взаємодії, перетнувши яку рано чи пізно прийдеться нести за це відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
А чи загрожує колабораціонізм бізнесу з неокупованих територій?
Ризики понести відповідальність за ч. 4 ст. 111-1 КК України існують незалежно від статусу території на якій перебуває бізнес. Так само як в діях осіб, що знаходяться на підконтрольних українських територіях та здійснюють тут господарську діяльність, можуть бути наявні ознаки злочинів, передбачені ст. 111 (державна зрада); ст. 111-2 (пособництво державі-агресору); 258-5 (фінансування тероризму) КК України.
Попри те, що в усіх цих злочинах обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є саме умисел на вчинення таких дій, в теперішніх реаліях власникам бізнесу потрібно відповідально та свідомо підходити до можливих ризиків, попереджати та уникати їх.
Опендатабот порахував, що станом на лютий 2022 року спільний з рф бізнес мали 31 262 українців. Також під час перевірки даних реєстру Опендатабот виявив 2835 громадян, що мають ділові зв’язки з Білоруссю.
Від 16 березня 2023 на виконання положень Постанови НБУ №26 «Про розкриття інформації щодо зв’язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України» банки під час своєї діяльності зобов’язані виявляти та документувати інформацію про зв’язки клієнтів та їх контрагентів із державою, що здійснює збройну агресію проти України. Визначено категорії клієнтів, стосовно яких банк зобов’язаний виявляти та документувати таку інформацію, та обсяг відповідної інформації за кожною категорією.
Власникам бізнесу варто аналізувати та контролювати як внутрішню роботу компанії (виключити російські елементи в структурі, здійснити перереєстрацію за необхідності), так і зовнішнє здійснення діяльності (ні в якому разі не співпрацювати з окупаційною владою, російськими контрагентами, контрагентами, які можуть в подальшому співпрацювати з рф).
Потрібно повністю унеможливити сплату українським бізнесом будь-яких податків, зборів на користь держави-агресора, бенефіціарів-росіян та можливої поставки товарів та послуг на російський ринок в т.ч., якщо це відбувається не напряму. Для цього потрібно аналізувати структуру, корпоративний склад, діяльність контрагентів, навіть звертати увагу на публічні висловлювання та позицію компанії або осіб — такі дії не лише захищають бізнес від можливих негативних наслідків з боку закону, а й вибудовують екологічне, відповідальне ставлення до українського бізнесу, формують економічну безпеку нашої держави та не сприяють ворогу в реаліях війни.