Відповідно до Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 р. (далі — Закон №2147-VIII), ч. 1 ст. 284 КПК України доповнено п. 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Тобто з 15.12.2017 р. закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак з часу прийняття цього Закону виникла низка процесуальних питань щодо приводів, підстав та передумов для таких дій, у т. ч. чи є приводи для здійснення цієї дії, коли обвинувальний акт складено та затверджено в межах строку досудового розслідування; чи впливає на це питання поведінка обвинуваченого та його захисників на стадії завершення досудового розслідування та вручення обвинувального акта, зокрема, коли вона була спрямована на затягування кримінального провадження; коли є дійсною можливість постановлення ухвали про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України під час підготовчого судового засідання або під час судового провадження тощо. Наявні у судовій практиці тенденції дозволяють сформувати з наведених питань наступні висновки.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК, досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення (постанови про закриття кримінального провадження) або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання.
Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має 3 ключові віхи:
• початок, що визначається внесенням відомостей до ЄРДР;
• завершення, що пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим відповідно до положень ст. 290 КПК;
• закінчення, що фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тобто кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено ст. 219 КПК, він не має точок дотику із завершенням досудового розслідування (постанова ВС від 17.02.2021 р. у справі No344/6630/17).
Які періоди зараховуються до строку, визначеного ст. 219 КПК
При аналізі доречно врахувати, що у справі №676/6116/18 (постанова від 15.03.2021 р.) ВС відзначив наступне. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, внесені до ЄРДР 14 травня 2018 р. 17 травня 2018 р. особі повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 368 КК України, який не є злочином проти життя та здоров'я. Постановою прокурора від 10 липня 2018 р. строк досудового розслідування продовжено до 3 місяців, тобто до 17 серпня 2018 р. 15 серпня 2018 р. слідчий, відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, повідомив підозрюваного та його захисників про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 23 серпня 2018 р. стороні захисту встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 3 вересня 2018 р. При цьому, за приписами ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею. З урахуванням встановлених обставин строк досудового розслідування закінчувався 17 серпня 2018 р., а 15 серпня 2018 р. було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів.
Після встановлення строку на ознайомлення з матеріалами залишок строку досудового розслідування становив 2 дні, тобто воно мало бути закінчене 5 вересня 2018 р. При цьому ключовим є питання, не коли обвинувальний акт складено та затверджено, а коли він надійшов до суду.
Як встановлено судами у справі No676/6116/18, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні мало бути закінчене 5 вересня 2018 р., однак супровідний лист про направлення обвинувального акта до суду підготований 8 вересня 2018 р., а обвинувальний акт доставлений безпосередньо до суду 12 вересня 2018 р., тобто поза межами строку досудового розслідування.
ВС у цій справі відзначив, що моментом звернення до суду з обвинувальним актом є саме дата його надходження, а не дата, вказана у супровідному листі, оскільки обвинувальний акт було доставлено безпосередньо до суду. Посилання на те, що складення та затвердження обвинувального акта відбулося у межах строку досудового розслідування ВС визнав неспроможними, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону, закінчення досудового розслідування пов'язане з вчиненням іншої процесуальної дії — зверненням до суду з обвинувальним актом. Тобто у строк досудового розслідування враховується весь період його здійснення з моменту повідомлення про підозру особі до моменту повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. Сам обвинувальний акт має бути переданий до суду у межах строку досудового розслідування після завершення ознайомлення з матеріалами у строк, який залишився на день, коли було вчинено дію, визначену ч. 1 ст. 290 КПК України. Датою надходження акта в суд є дата вхідного до суду, а не вихідна дата з прокуратури і не дата складання чи затвердження акта.
У справі №201/10434/19 (постанова від 25.11.2020 р.) ВС зазначив, що 30 травня 2019 р. слідчим вручено особі повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України. Постановою слідчого від 4 червня 2019 р. досудове розслідування зупинене, однак ухвалою слідчого судді від 19 липня 2019 р. ця постанова скасована. З обвинувальним актом до суду слідчий звернувся 6 вересня 2019 р., тобто більш ніж через 3 місяці після повідомлення особі про підозру.
У цій же справі ВС, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора про зняття підозри від 30 травня 2019 р. і повідомлення про підозру 19 серпня 2019 р., оскільки перше повідомлення було вручене з порушенням вимог КПК України, вказав, що в матеріалах справи відсутні дані про оскарження чи скасування повідомлення про підозру від 30 травня 2019 р. у передбаченому законом порядку, а чинний КПК України не передбачає такої процесуальної дії, як зняття повідомлення про підозру і повторне повідомлення про підозру того самого змісту, тому обчислювати строк, з якого особа набула статусу підозрюваного, слід саме від 30 травня 2019 р. Тобто у разі скасування слідчим суддею рішення про зупинення провадження увесь строк розслідування зараховується в загальний строк, визначений ст. 219 КПК.
Не є дійсною і можливість зняття підозри стороною обвинувачення після вчинення дій, спрямованих на її повідомлення, адже КПК не передбачає такої процесуальної дії, як зняття повідомлення про підозру і повторне повідомлення про підозру.
У справі №556/1381/18 (постанова від 26.05.2020 р.) ВС відзначив, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК внесені до ЄРДР 8 червня 2018 р. 19 червня того ж року слідчим складено повідомлення про підозру з врученням особі пам'ятки про процесуальні права, і того ж дня особу допитано як підозрюваного. Постановою слідчого від 16 серпня 2018 р. розслідування кримінального провадження за підозрою особи зупинене, її оголошено в розшук. 5 вересня 2019 р. досудове розслідування відновлене, матеріали щодо підозрюваного виділено в окреме кримінальне провадження. 6 вересня 2019 р. прокурором затверджено обвинувальний акт щодо особи 1 і особи 2 за ч. 3 ст. 185 КК, після чого провадження направлене до суду. Тобто мала місце ситуація, коли кримінальне провадження стосувалося 2 осіб і було зупинене з наведенням підстав для такої дії стосовно тільки однієї з них.
ВС у такій ситуації відзначив, що з моменту оголошення про підозру особі до направлення обвинувального акта до суду минуло більше 2 місяців, строк досудового розслідування щодо цього підозрюваного не був продовжений у встановленому законом порядку і не зупинявся. Він зупинявся лише щодо іншого підозрюваного — особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставах, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Твердження прокурора про те, що досудове розслідування проведене у межах строків, передбачених ст. 219 КПК, і не потребувало продовження, враховуючи призупинення у зв'язку з розшуком іншого підозрюваного, не знайшло свого підтвердження, оскільки, як встановлено, досудове розслідування щодо підозрюваного не зупинялося. Відповідно, наявність у провадженні не скасованої постанови про зупинення строку досудового розслідування автоматично не тягне за собою неможливість закриття кримінального провадження у порядку п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Ключовим у такій ситуації є зміст постанови про зупинення: причини, котрі у ній наведені, мають прямо стосуватися конкретного підозрюваного (за умови, якщо їх у провадженні кілька). Якщо ж у провадженні кілька підозрюваних, і слідство зупинене з метою розшуку одного з них, строк вважається зупиненим тільки стосовно цієї особи, для інших підозрюваних він протікає на загальних підставах.
Визначаючись, чи впливає на це питання поведінка обвинуваченого та його захисників на стадії завершення досудового розслідування та вручення обвинувального акта, зокрема, якщо вона була спрямована на затягування кримінального провадження, ВС у справі №676/6116/18 (постанова від 15.03.2021 р.) вказав, що неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого та його захисників, яка, на думку прокурора, була спрямована на затягування кримінального провадження, не може бути підставою та виправданням недотримання строків досудового розслідування. З метою дотримання строку досудового розслідування прокурор міг вирішити це питання шляхом його продовження у визначеному законом порядку, проте таким правом він не скористався.
Коли можна закрити кримінальне провадження з цієї підстави
У справі №556/1381/18 (постанова від 26.05.2020 р.) ВС зауважив, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті. Дійсною є така можливість і на етапі досудового розслідування кримінального провадження — у порядку ст. 307 КПК України шляхом зобов'язання слідчим суддею вчинити конкретну дію. Так, у постанові від 12.12.2019 р. у справі №161/10535/19 ВС вказав, що ухвала слідчого судді, якою задоволено скаргу адвоката та зобов'язано уповноважену особу СУ ГУНП у Волинській області та прокуратури Волинської області прийняти рішення щодо винесення постанови про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків досудового розслідування, апеляційному оскарженню не підлягає.
Посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12.10.2017 р. у справі №5-142 кс17, безпідставні, виходячи з наступного. У вказаному висновку йдеться про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Та на відміну від зазначеного випадку, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала слідчого судді була постановлена на підставі ст. 3, 28, 114, 219 КПК України.
Ст. 307 КПК України, крім іншого, передбачено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування рішення слідчого судді може бути про зобов'язання вчинити певну дію. Таким чином, враховуючи наведене, слідчий суддя, задовольняючи скаргу, діяв у межах КПК України. Такий висновок ВС у справі №161/10535/19 наділяє сторону захисту досить ефективним та оперативним способом захисту прав підозрюваного під час досудового розслідування вже на наступний день після закінчення строку, визначеного ст. 219 КПК. Тобто з цієї підстави кримінальне провадження може бути закрите під час як досудового розслідування, так і підготовчого провадження в суді та судового розгляду. Інакше кажучи, на будь-якій стадії процесу до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті.