Намагаючись увійти до європейського співтовариства, Україна активно впроваджує різноманітні правові інституції. На черзі – пробація, яка вже давно стала звичною для країн Старого Світу. Розвиваючи цей інститут, європейці виходять з двох міркувань – соціального та економічного.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
По-перше, вважається, що правопорушник не може змінитися у місцях позбавлення волі, адже вони стають своєрідними університетами для тих, хто потрапляє у ці стіни. Таким чином, у більшості випадків ні про каяття, ні про перевиховання особи не може й бути мови. По-друге, чим менше ув’язнених осіб, тим менше коштів платників податків потрібно на їх утримання.
Прагнучи до європейських стандартів, а також сподіваючись на здешевлення процесу виправлення засуджених, українські посадовці поспіхом прийняли закони, якими впровадили пробацію у державі. Щоправда, незважаючи на прохання відповідного департаменту Міністерства юстиції, можновладці не залишили часу для того, щоб навчити персонал.
З метою належного впровадження новітнього інституту, чиновники звернулися за допомогою до представників Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні». Також допомогти погодилися представники Норвегії, які проконсультували вітчизняних спеціалістів щодо багатьох методологічних питань. Наразі іноземці виступили ініціаторами проведення круглих столів у столиці та в регіонах, у межах яких обговорюватимуться проблеми та перспективи впровадження пробації.
Українські реалії
На одному з таких заходів представники Мін’юсту розповіли про стан пробації в Україні. Директор Департаменту пробації Олег Янчук зауважив, що закон про пробацію в Україні був введений в дію у серпні 2015 р. Однак законодавство, яке дозволяє впроваджувати норми зазначеного акту в інших законах, було прийнято лише нещодавно. Саме цей проміжок часу відповідальні особи використали для формування організаційно-управлінської структури, напрацювання методичної бази, розробки інструментів пробації, необхідних для роботи та навчання персоналу.
На сьогодні у складі Мін’юсту, замість ліквідованого департаменту Державної пенітенціарної служби, створено три департаменти, що відповідають за виконання покарань та пробацію, одним з яких є департамент пробації. Він складається з кількох основних управлінь, одне з яких забезпечує виконання адміністративних стягнень та ресоціалізацію засуджених (з перспективою, що пробація почне працювати в установах виконання покарань), а друге переймається діяльністю пробації. Останнє включає три підрозділи, які забезпечують основні види пробації, визначені законом: організацію пробаційного нагляду, реалізацію пробаційних програм, управління ефективністю пробації.
Замість підрозділів кримінально-виконавчої служби, що були ліквідовані законом у 2016 р., формуватимуться уповноважені органи з питань пробації, які перейматимуться виконанням покарань, не пов’язаних з позбавленням волі. Усього планується створити 498 таких підрозділів.
Пілотний проект
Пілотний проект пробаційного центру, за словами О. Янчука, запускається у Харкові. Центр об’єднає підрозділи, які забезпечують діяльність різних районів міста. Головна мета проекту полягає у розробці ефективної моделі діяльності центру пробації та створенні комфортних умов для ефективної праці працівників, а також у встановленні атмосфери довіри й безпеки при спілкуванні між правопорушниками та офіцерами пробації. Крім того, розроблятиметься модель розподілу функцій та контролю за якістю діяльності пробації. На базі цього проекту будуть впроваджені вже напрацьовані на сьогодні пробаційні методики. «Як ми побачили, реалізація методик, що відповідають міжнародним стандартам, в тих умовах, в яких працювали кримінально-виконавчі інспекції, просто неможлива», – підкреслив посадовець.
Ще однією метою проекту у Мін’юсті вважають навчання працівників пробації безпосередньо на робочому місці, оскільки, як свідчать тамтешні експерти, практично 80% навичок працівники пробації набувають безпосередньо під час роботи. Таких установ чиновники планують створити 20 (у великих обласних центрах України).
Діти та цифри
Також будуть створені 11 центрів ювенальної пробації. Це теж пілотний проект, організації якого сприяють фахівці з Канади. Подібний центр пробації вже функціонує у Львові, створюється в Одесі (одесити хочуть відкрити його в цьому році) та обладнується у Києві. Ювенальні центри планується відкрити ще у 8 містах. Для координації їхньої діяльності при міжрегіональних управліннях будуть функціонувати окремі сектори ювенальної пробації.
Кількість персоналу, яка передбачається для забезпечення функцій пробації в Україні, сягатиме 3940 осіб. Ця цифра, за словами пана Янчука, розрахована не з пропозицій відомства щодо прогнозів можливої кількості суб’єктів пробації, а з норми закону, яка належить до кримінально-виконавчої інспекції. Однак лише після того, як пробація почне працювати, в Міністерстві зможуть аргументувати ту кількість персоналу, яка необхідна для забезпечення пробаційних функцій.
На думку посадовця, суттєва відмінність від персоналу кримінально-виконавчої служби полягає в тому, що у складі персоналу пробації працюватимуть не лише інспектори (тобто особи з юридичною освітою), а й фахівці з соціальної роботи та психологи. У найближчому майбутньому Мін’юст ініціюватиме зміни до законодавства, за якими 70% працівників пробації отримають статус державних службовців, а інші 30% – працюватимуть за трудовими договорами.
Наразі формування інститут пробації набирає обертів, а в Міністерстві запрошують до співпраці й обговорення українських та іноземних фахівців.
Коментарі:
Олег Янчук, директор Департаменту пробації Міністерства юстиції України
«Ми дуже плідно співпрацюємо з нашими партнерами, які своєчасно надали нам допомогу у створенні навчальної та методичної бази для персоналу пробації, оскільки ми розуміли, що внесені законодавчі зміни не є достатніми. Навіть коли був внесений закон про пробацію, ми просили законодавчий орган передбачити перехідний період, щоб можна було навчити персонал пробації. Адже від того, що закон набрав чинності, працівник кримінально-виконавчої інспекції не стане працівником пробації. Його треба чомусь навчити, а цього передбачено не було. Однак цей проміжок між законами дозволив нам на базі Білоцерківського училища професійної підготовки працівників Державної кримінально-виконавчої служби створити окремий цикл підготовки персоналу пробації. Разом з експертами проектів ЄС ми розробили дві навчальні програми, які реалізуються з червня 2015 р.»
Денис Чернишов, заступник Міністра юстиції України
«Ми вбачаємо у пробації дуже велику перспективу, а також економічні та соціальні наслідки. Економічні – це велика економія бюджетних коштів, які ми не будемо витрачати на утримання ув’язнених. А соціальні – це проходження того процесу, який лежить в основі пенітенціарної системи (тобто каяття особи, щодо якої винесений вирок суду). Зрозуміло, яке ми всі маємо ставлення до пенітенціарної системи, що з моменту розпаду Радянського Союзу і до сьогодні залишилася системою катувань. Тож ні про яке каяття всередині неї не може й бути мови. Застосування принципів, які несе пробація, – це зміна парадигми та самої системи, а також ставлення до особи щодо якої набув законної сили вирок суду. Ми будемо наполягати на необхідності належної підготовки кадрів, тому що від них залежить результат роботи.