Заміну інституту дослідчої перевірки та порушення кримінальних справ за Кримінальним процесуальним кодексом (далі – КПК) України 1960 р. на процедуру внесення інформації про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР), відкриття кримінального провадження та негайний початок досудового розслідування за такою інформацією (ст.214 КПК 2012 р.) автори діючого КПК пропагували як значний прогрес, велике благо для громадян України і інструмент боротьби з міфічними відсотками розкриття злочинів тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У дійсності ж встановлений новим КПК порядок відкриття кримінальних проваджень і початку досудового слідства виявився, на мою думку, суттєвим регресом у питаннях захисту інтересів потерпілих від кримінальних правопорушень взагалі і дуже серйозним інструментом протиправного тиску на бізнес. Особливо наглядним і очевидним стає такий висновок, якщо розглянути поточну практику з відкриттям кримінальних проваджень і початком досудового розслідування відносно службових осіб суб’єк тів господарювання за ухилення від сплати податків (ст.212 Кримінального кодексу України). І це дуже важливо, оскільки ухилення від сплати податків – основний вид претензій з боку фіскальних і правоохоронних органів, що безпосередньо пов’язаний з фінансовогосподарською діяльністю суб’єктів господарювання.
Як відомо, відповідно до диспозиції ст.212 КК України, положень постанови пленуму Верховного Суду України №15 від 08.10.2004 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів», кримінальна відповідальність за ст.212 КК України наступає не за факт несплати податків, а саме за встановлений факт умисного ухилення від сплати податків. Точніше, якщо буде встановлено, що платником з метою ухилення від сплати податків допущено порушення вимог податкового законодавства, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів (податків, зборів, тощо), що в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян (на сьогодні – понад 609 тис. грн).
Податковий кодекс (ст.86) визначає, що єдиним документом, яким встановлюється факт порушення податкового законодавства, є акт податкової перевірки. А отже, з огляду на бланкетність диспозиції ст.212 КК України, до ЄРДР повинна вноситись інформація про порушення податкового законодавства, яке встановлене актом податкової перевірки, причому таке кримінальне правопорушення має містити у собі всі ознаки, що характеризують злочин (об’єктивна сторона, об’єкт, суб’єктивна сторона, суб’єкт). Згадана ж редакція ст.214 діючого КПК зробила можливим внесення інформації до ЄРДР і відкриття кримінального провадження по ст.212 КК України за заявами громадян (у т.ч. конкурентів конкретного бізнесу), рапортами працівників правоохоронних органів, різного роду довідками, аналізами тощо, без будь-якої попередньої дослідчої перевірки наявності ознак злочину. У таких заявах, рапортах, довідках інколи навіть не зазначається конкретна сума, в несплаті якої підозрюються службові особи платника податків, або робиться висновок про імовірність факту такого ухилення. Про якусь достатню обґрунтованість підстав для підозр в ухиленні від сплати податків у таких випадках, як правило, не йдеться.
Таким чином, завдяки редакції ст.214 КПК України інформація про нібито встановлений факт до ЄРДР ухилення від сплати податків службовими особами суб’єкта господарювання вноситься «запросто і легко». А це означає відкриття кримінального провадження і негайний початок досудового розслідування. І з цього моменту суб’єкт господарювання починає відчувати на собі всі «принади» кримінального провадження: допити, запити на вилучення документів, їх вилучення, обшуки, перевірки і т.д. На жаль, ситуація з необґрунтованим і протиправним втручанням силових відомств у діяльність суб’єктів господарювання суттєво ускладнюється ще й діючою редакцією ст.216 КПК, яка, з одного боку, визначає підслідність, компетенцію слідчих різних правоохоронних відомств, а з іншого – на практиці дає можливість (на підставі ч.5 абз.2 ст.216 КПК) слідчим будь-якого правоохоронного відомства фактично проводити досудове розслідування за підозрою в ухиленні від сплати податків навіть без реєстрації відповідної інформації в ЄРДР і відкриття кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.3 ст.216 КПК, розслідування злочинів, передбачених ст.212 КК України, відноситься до виключної компетенції слідчих органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. На сьогодні це слідчі Державної фіскальної служби (далі – ДФС) України. До речі, тільки до компетенції фахівців цього відомства (працівників підрозділів аудиту ДФС України) відноситься проведення податкових перевірок і складання за їх результатами актів, відповідна інформація з яких і має бути підставою для внесення її до ЄРДР та відкриття кримінальних проваджень за ст.212 КК України. На практиці сьогодні слідчий будь-якого правоохоронного відомства, а інколи навіть слідчі різних підрозділів одного і того ж відомства, користуючись неконкретністю, розмитістю формулювань ст.214 та 216 КПК, одночасно відкривають кримінальне провадження і проводять досудове розслідування стосовно одного і того ж суб’єк та господарювання і одних і тих же його господарських операцій.
Особливо поширеною є практика, коли слідчий будь-якого правоохоронного органу, відкривши кримінальне провадження за фактом фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), використовуючи ч.5 ст.216 КПК, фактично проводить досудове розслідування за підозрою в ухиленні від сплати податків підприємством реального сектору економіки. Це супроводжується виїмками, обшуками, допитами тощо. Як наслідок службові особи підприємства, стосовно якого проводиться досудове розслідування різними слідчими одночасно, не знають, до слідчого якого саме відомства в першу чергу йти на допит, якому слідчому надавати документи, чи хто сьогодні прийде з обшуком. Може, хтось скаже, що це не є протиправним тиском на бізнес? Тут варто згадати, що за КПК 1960 р. слідчий, щоб порушити кримінальну справу за ухилення від сплати податків, зобов’язаний був сформулювати підстави для цього, а службові особи платника податків, у разі їх незгоди з такими підставами, мали право оскаржити їх до суду.
Діючий же КПК, який робить можливим таке «легке» відкриття кримінальних проваджень стосовно службових осіб будь-якого суб’єкта господарювання, передбачає оскарження до суду тільки факту невнесення інформації до ЄРДР, тоді як безпідставне внесення інформації до нього та безпідставне відкриття кримінального провадження не підлягає оскарженню ні у відомчому, ні в судовому порядку. Службові особи суб’єктів господарювання, як і громадяни України в цілому, діючим КПК позбавлені права на судовий захист від протиправного відкриття стосовно них кримінального провадження. Наведене наочно ілюструє необхідність внесення якнайшвидших змін до діючого КПК і, в першу чергу, в його ст.214, яка регламентує початок досудового розслідування і зробила наших громадян, в т.ч. службових осіб суб’єктів господарювання, в набагато більшій мірі незахищеними перед свавіллям представників правоохоронних органів.
На мою думку, чим швидше ми повернемось до інституту дослідчої перевірки наявності ознак злочину у кожному конкретному випадку і до можливості судового оскарження фактів необґрунтованого відкриття кримінальних проваджень (у межах, до речі, гарантованого ст.55 Конституції України права кожного громадянина на судовий захист), тим швидше і більше від цього виграють і кожний громадянин, і правоохоронна система, і держава в цілому.