Всеукраїнський карантин аж ніяк не стоїть на заваді розслідуванням справ, пов'язаних з міжнародним розшуком. Обрання запобіжних заходів та оголошення осіб у розшук каналами Інтерполу залишаються незмінно актуальними, адже умови карантинних обмежень не розповсюджуються ні на слідчі дії, ні на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
За останні роки в Україні змінилася судова практика щодо взяття під варту з причин міжнародного розшуку каналами Інтерполу. Як правило, обрання запобіжного заходу стосовно особи здійснюється за участю такої особи відповідно до ст. 193 Кримінального процесуального кодексу України. Однак існують винятки, коли такий запобіжний захід обирається за відсутності особи.
Ч. 6 ст. 193 КПК України надає можливість слідчому судді, суду обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного або обвинуваченого за таких умов: доведення прокурором наявності ризиків перешкоджання досудовому розслідуванню (ризик переховування особи, знищення доказів, впливу на свідків, вчинення інших злочинів тощо) та обов'язковість наявності факту оголошення в міжнародний розшук. Тобто основною передумовою є оголошення особи в міжнародний розшук.
Що таке оголошення в міжнародний розшук?
Раніше слідчі й прокурори використовували ухвали слідчих суддів про надання дозволу на затримання, щоб мати привід для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно зі ст. 188 КПК України, для того щоб інформацію щодо розшуку певної особи розмістили у відповідній міжнародній базі розшуку, в тому числі Інтерпол. Однак це незаконно. Спробуємо розібратися у причинах.
Наразі існує практика відмов з боку кримінальної поліції Інтерполу. Останнім часом вона часто відмовляє у розміщенні осіб у міжнародний розшук з наданням червоної картки виключно на підставі постанови прокурора/слідчого про розшук підозрюваного або на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання. Адже виключно такі процесуальні документи та рішення не підтверджують факт ухилення особи від кримінальної відповідальності.
Фактично, розміщення в базі розшуку Інтерполу інформації з червоною карткою з цих підстав є маніпулюванням інструментами міжнародного розшуку з боку правоохоронних органів, адже постанова слідчого/прокурора або ухвала слідчого судді про дозвіл на затримання з метою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання не підтверджує факт оголошення в міжнародний розшук та вчинення всіх необхідних процесуальних дій (зокрема, дій з надання статусу «підозрюваного» та зі встановлення місцезнаходження особи).
Підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. Ця підстава регулюється п. 4.4. Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у запобіганні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженою спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України №3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 р.
Водночас, правильно встановивши підстави та порядок оголошення особи в міжнародний розшук, необхідно вважати, що запит до Інтерполу є підставою для початку процедури оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, а не фактом оголошення в міжнародний розшук. Згідно з п. 1.4. Інструкції, запити в НЦБ стосуються проведення правоохоронними органами іноземних держав необхідних оперативно-розшукових заходів, а в деяких випадках — слідчих дій. Інструкція не регулює питання оголошення осіб у міжнародний розшук. Звернення правоохоронного органу із запитом до НЦБ для проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій є формою реалізації (виконання) рішення про оголошення особи в міжнародний розшук.
До того ж як адвокат я з впевненістю можу зазначити, що за наявності лише формальних причин розшуку (постанови про розшук або ухвали з дозволом на затримання) можна в інтересах клієнта домогтися, щоб Генеральний секретаріат Інтерполу відмовив у публікації червоної картки щодо особи, а також можлива ситуація відмови на національному рівні до направлення Міжнародним департаментом поліцейського співробітництва НПУ запиту до Інтерполу.
Як бути з практикою «заочного» взяття під варту?
Достатньо часто трапляються ситуації, коли стає відомо про наявність ухвали щодо вашого клієнта про тримання його під вартою «заочно». Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, єдиною підставою для того, щоб заочно взяти особу під варту, є факт оголошення цієї особи в міжнародний розшук.
Для оголошення в розшук слідчий/прокурор повинен винести окрему постанову або постанову про зупинення досудового розслідування з оголошенням у розшук відповідно до вимог та підстав, визначених у ст. 281 КПК України, а саме якщо місцезнаходження підозрюваного невідоме, особа перебуває за межами України або обов'язково без поважних причин не з'являється на виклики слідчого/прокурора, але при цьому належним чином повідомлена. Відомості про це вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручене оперативним підрозділам.
Фактично, ст. 281 КПК України визначено процедуру оголошення в розшук. Як правило, на підтвердження оголошення в міжнародний розшук, в тому числі каналами Інтерполу, слідчі/прокурори надають слідчим суддям просто постанову про розшук або факт звернення до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України із запитом про розміщення особи в міжнародний розшук Інтерполу.
Наявність рішення слідчого/прокурора про необхідність міжнародного розшуку або звернення з відповідним запитом про розміщення інформації про розшук ще не є фактом оголошення в міжнародний розшук, адже з моменту винесення постанови й до фактичного оголошення особи в міжнародний розшук є безліч підстав для відмови в оголошенні в міжнародний розшук (політичний характер переслідування або банальне не набуття особою статусу підозрюваного).
Міжнародний розшук з використанням каналів та можливостей Інтерполу ведеться у двох випадках: запит за ініціативою національних правоохоронних органів та запит за ініціативою правоохоронних органів інших держав. У другому випадку достатньо запиту і факту прибуття в Україну з інших держав відповідних осіб. Натомість у випадку направлення запиту з боку національних правоохоронних органів необхідна наявність достатніх даних, що розшукуваний виїхав до іншої країни, що може підтверджуватися інформацією Державної прикордонної служби, поштовим листуванням, показаннями свідків. Також має бути підтверджений факт ухилення від кримінальної відповідальності та відбуття покарання за злочини, за які призначено покарання у вигляді реального строку не менше ніж 6 місяців позбавлення волі.
Що робити з ухвалою про «заочне» тримання під вартою?
Звичайно, оскаржувати та перевіряти, що стало підставою для винесення такої ухвали, а також чи врахував суд всі обставини, приймаючи рішення про взяття особи під варту. Зокрема:
- Чи дійсно був набутий статус підозрюваного у кримінальному провадженні, адже міжнародний розшук може стосуватися лише підозрюваного?
- Чи дійсно було встановлене місцезнаходження особи?
- Чи були вчинені дії в межах міжнародної правової допомоги для вручення особі повідомлення про підозру та повідомлення про інші необхідні процесуальні дії?
- Чи дійсно особа виїхала за межі України й куди?
- Чи обґрунтована підозра у вчиненні кримінальних правопорушень?
- Чи дійсно було оголошено в міжнародний розшук?
У разі скасування такої «заочної» ухвали буде можливо вилучати інформацію про особу з міжнародних баз розшуку.
Отже, як показує практика, в одних випадках оголошення в міжнародний розшук є інструментом для взяття особи під варту, а в інших випадках — безпідставна ухвала про взяття під варту є підставою для розміщення інформації про розшук особи міжнародними каналами Інтерполу.